Справа № 953/10070/23
н/п 2-о/953/179/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
17 жовтня 2023 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців з заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , або за іншою адресою; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
На обґрунтування заяви заявник посилалася на те, що з перших днів вторгнення російських військ в Україну вони евакуюватися до м. Дніпро, ОСОБА_2 не працював, цілий день лежав на дивані, вона допомагала мамі доглядати сестру і бабусю, йому це не подобалося, він нервував, висловлювався нецензурною лайкою у її адресу та її родичів.
14 лютого 2023 року ОСОБА_2 прийшов до неї додому і вимагав, щоб вона його впустила. ОСОБА_1 зателефонувала в поліцію, поліцейським все розповіла, показала сліди на шиї від душіння, потім підписувала багато паперів, але не читала, їй залишили лище копію термінового заборонного припису.
Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2, домашнє насильство (справа № 953/1560/23, н/п 3/953/967/23). На сайті суду вона ознайомилась з текстом постанови, в якій вказано, що ОСОБА_2 10.02.2023 р. о 16.00 вчинив сварку з співмешканкою, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, погрожував розправою, чим скоїв домашнє насильство психологічного характеру, у зв'язку з цим могло бути завдано шкоди її фізичному та психічному здоров'ю. В постанові немає жодного слова про фізичне насильство, про те, що він її мало не задушив. Був замах на вбивство, вона погано себе почувала, була дуже налякана, довго не виходила з дому. До лікарні не пішла, і не стала писати заяву щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, бо боялась його.
На деякий час ОСОБА_2 залишив її у спокої, а зараз знову почав присилати листи по почті, писати СМС-ки, погрожувати та шантажувати.
Зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє відносно неї психологічне насильство, що виражається у постійному тероризуванні, в погрозах. Посилаючись Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» просить заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
Заявниця у судове засідання не з'явилася, про час, день та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, в поданій заяві просила розгляд справи проводити без її участі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. 19.10.2023 через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що докази заявниці стосовно своїх пояснень обмежуються тільки копіями довідок про сумісне проживання, тимчасового обмежувального припису, постанови Київського районного суду міста Харкова від 14.03.2023 року. Жодного іншого доказу, який підтверджував би фізичне насильство, погрози, словесні образи, CMC-повідомлення, листи чи будь-що інше заявницею не надані. Зауважує, що заява подана до суду 17.10.2023, тобто через дев'ять місяців після видачі тимчасового обмежувального припису. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зазначив, що він не вчиняв ніякого насильства чи погроз, представники поліції його слухати не стали та склали на нього протокол. Оскаржувати протокол чи постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не став, оскільки не розумів, до яких наслідків це може привести. До того ж на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді ОСОБА_2 та заявниця ОСОБА_1 вже помирились.
ОСОБА_2 перед зверненням до суду надіслав ОСОБА_1 поштового листа від 22.09.2023 року з проханням сходити разом до органу РАЦС та подати сумісну заяву про реєстрацію його батьком їх сина ОСОБА_3 . Та попередив, що в разі її відмови він змушений буде звернутись до суду про встановлення батьківства. Наголошує, що у жодному разі направлення такого листа від ОСОБА_2 заявниці не можна вважати погрозою.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
За правилами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом враховані та виконані приписи ст. 294 ЦПК України, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ІV розділом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов такого висновку.
Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
14.02.2023 працівниками поліції прийнято терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 . Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 14 години 30 хвилин 14.02.2023 по 14 години 30 хвилин 24.02.2023.
Відомостей щодо порушення ОСОБА_2 зазначеного термінового заборонного припису суду не надано.
Відповідно до правил статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов'язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов'язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.
07.11.2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07.12.2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, зокрема: особи, які мають спільну дитину; особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
Статтею 1 Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Під час вирішення вимог щодо видачі обмежувального припису суду необхідно встановити, чи є зазначені заявником в обґрунтування заявлених вимог правовідносини такими, що регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дати їм оцінку на предмет того, чи є зазначені обставини проявом домашнього насильства, а також чи є потреба вживати заходів щоб запобігти домашньому насильству в подальшому.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Нормами статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Зі змісту статті 26 Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Надаючи оцінку ризикам, на які посилалися заявниця, суд приймає до уваги аргументи заявниці, яка, посилаючись на застосування до неї домашнього насильства, не довела того, що потерпає від домашнього насильства протягом тривалого часу.
З доказів, наданих суду, вбачається одноразовий конфлікт між сторонами 14.02.2023, внаслідок якого ОСОБА_1 викликала поліцію, саме в цей день було складено терміновий заборонний припис терміном на 10 днів, в якому зазначено, що домашнє насильство мало місце 10.02.2023. За вчинення цієї ж сварки постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2023 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. Інших звернень з приводу неправомірних дій заінтересованої особи до правоохоронних органів, застосування психологічного, фізичного або економічного насильства до неї, підтверджених належним чином, суду не надано. Так само суду не надано доказів направлення листів, смс з погрозами та шантажем, тому оцінивши ризики, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису.
Конфлікт, який мав місце 10.02.2023 є єдиним зафіксованим фактом наявності непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будь-яких інших доказів наявності систематичного прояву фізичного або іншого виду насильства з боку ОСОБА_2 по відношення до ОСОБА_1 суду не надано.
Оскільки заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а судом не встановлено ризиків настання насильства у майбутньому, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.
В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.10,76,95,258-259,263-265,273,293,294,350-1-350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству»,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна