Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/994/23
№ провадження 3/624/522/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
смт. Кегичівка 17 жовтня 2023 року
Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Куст Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Горбулів Черняхівського району Житомирської області, українець, громадянин України, ІПН НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , одружений, місце служби військова частина НОМЕР_1 , сержант, мідник відділення спеціальних робіт ремонтного взводу спеціальних робіт ремонтної роти, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
- згідно протоколу серії А4044 № 461 про військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
08 жовтня2023 року близько 12 год 00 хв, військовослужбовець призваний за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 в умовах особливого періоду оголошеного Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/314, а також в умовах воєнного стану введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 перебував в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків та був виявлений представниками військової частини.
08 жовтня 2023 року близько 12 год 30 хв представниками військової частини був доставлений до НКП Кегичівки ЦРЛ Харківської області, де було встановлено діагноз алкогольне сп'яніння 2,431% проміле в умовах особливого періоду, чим вчинив діяння, за яке передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У зв'язку з цим, його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, витягом з наказу, копіями військового квитка, службової картки, висновком Кегичівської ЦРЛ щодо огляду на стан сп'яніння та іншими документами.
В судове засідання порушник не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням під час несення служби. З протоколом згоден, свою вину визнає повністю.
У силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-20 КУпАП визначено наступні склади адміністративного правопорушення: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів; 2) поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 3) виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 4) відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Тобто, вчинення особою хоча б одного з діянь, зазначених в ч. 1 або 2 ст. 172-20 КУпАП за характером суб'єктного складу являється грубим порушенням та, зокрема за умови запровадження в країні особливого періоду становить підвищену суспільну небезпеку, у зв'язку з чим тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 3 вказаної статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності дають достатньо підстав для висновку суду, що військовослужбовець ОСОБА_1 появився на території військової частини в нетверезому стані, що само по собі являє склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП України. Оскільки такі дії ним було вчинено в умовах особливого періоду, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП України.
Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України К548-ХІУ від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Відповідно до вимог ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до вимог п. 7 розділу II наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю.
Враховуючи зазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період станом на 08 жовтня 2023 року.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння 2,431 % проміле.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме соціальний аспект кваліфікації військових адміністративних правопорушень, суспільну небезпеку і шкоду від вчинення військовослужбовцями адміністративно-карних дій, завдання шкоди позитивному авторитету військовослужбовця і в цілому Збройним Силам України, його особу, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень, до правопорушника за доцільне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією цієї статті.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536,80 грн
На підставі викладеного, враховуючи характер правопорушення та особу, стосовно якої складено протокол,
керуючись ст. 172-20, ст.283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Штраф перерахувати на розрахунковий рахунок UA978999980313070106000020609, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК Харків обл/СТГ Кегичівка/21081100, ЄДРПОУ - 37874947, код класифікації доходів бюджету 21081100.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп., отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області.
Cуддя Н.М. Куст
Постанова набрала законної сили «___»_________2023 року.
Строк пред'явлення до виконання «___»__________2023 року.
Дата видачі для виконання «___»__________2023 року.
Суддя Н.М. Куст