Справа№ 938/354/23
Судове провадження № 1-кп/938/77/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023091130000037 від 31.03.2023 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною загальною освітою, розлученого, депутатом не обирався, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.
Кримінальне правопорушення вчинив при таких обставинах.
ОСОБА_4 30.03.2023 року близько 22.00 годин перебував у житловому будинку своєї співжительки ОСОБА_7 , що розміщений в присілку Роп'яник села Кривопілля Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, де з нею на побутовому ґрунті вступив у словесний конфлікт. Її батько ОСОБА_6 , перебуваючи в той час у власному житловому будинку, що розміщений поряд з будинком, в якому проживали ОСОБА_7 з ОСОБА_4 , почувши сварку між ними, прийшов до їхнього житлового будинку та намагався припинити конфлікт, після чого повернувся до свого помешкання разом із дочкою ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_4 схопив ніж, який знаходився в житловій кімнаті за місцем його проживання, після чого пішов вслід за ОСОБА_6 та, зайшовши до житлового будинку останнього, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, умисно наніс один удар лезом цього ножа в область живота ОСОБА_6 .
У результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта №55 від 24.05.2023 року заподіяно тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки з проникненням в черевну порожнину та ушкодженнями великого чепця і тонкої кишки, що ускладнилось перитонітом, викликало необхідність проведення оперативного втручання та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що вину визнає, а також попросив вибачення у потерпілого, просив його суворо не карати. Крім того, пояснив, що 30.03.2023 року зранку пішов до жінки колеги, якій допомагав привезти сіно, в якої вживав алкоголь. Після повернення додому, між ним та співмешканкою розпочалася сварка. До них прийшов тесть, який зробив йому зауваження, забрав дочку, тобто співмешканку обвинуваченого, до свого будинку. Надалі він, тобто обвинувачений, пішов до житла тестя, де наніс один удар у живіт тим ножем, який оглядався в судовому засіданні.
Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що його дочка познайомилася з ОСОБА_4 по телефону, який прийшов до них жити приблизно у вересні 2022 року. Впродовж цих 7-ми місяців спільного проживання з дочкою обвинувачений, хоча і допомагав по господарству, переважно конфліктував з дочкою. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, є неадекватним. 25.11.2022 року ОСОБА_4 душив дочку, яку він, тобто потерпілий, тоді врятував, внаслідок чого почалася бійка, у ході якої обвинувачений вдарив ножем потерпілого в руку. Тоді він, тобто потерпілий, вибачив обвинуваченого. Надалі 30.03.2023 року ОСОБА_4 повернувся додому, будучи в стані алкогольного сп'яніння. Перед його поверненням вже поховали ножі, вилки. ОСОБА_4 через ревнощі розпочав сварку з дочкою, яка втекла до хати батька, тобто потерпілого. ОСОБА_4 прийшов за дочкою до хати потерпілого, де бігав за всіма з ножем. Тоді він, тобто потерпілий, став між обвинуваченим та дітьми (дочкою, внуками), дружиною, а ОСОБА_4 ножем вдарив його, тобто потерпілого, в живіт. Зробив це умисно, бо він, тобто потерпілий, сказав, що його син був 2,5 місяці у Бахмуті на війні, і потерпілий також «оформить» обвинуваченого на війну. Потерпілий просив суд карати обвинуваченого суворо, претензій в грошовому еквіваленті не має.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що потерпілий ОСОБА_6 є її батьком, а обвинувачений ОСОБА_4 - її співжителем. У кінці березня 2023 року точну дату не пам'ятає) ОСОБА_4 прийшов пізно ввечері в стані алкогольного сп'яніння. У них через ревнощі виникла сварка. Вона, тобто свідок, поховала всі ножі, але ОСОБА_4 знайшов один ніж та почав ним погрожувати. Вона, тобто свідок, втекла зі свого будинку до будинку батьків, куди прибіг обвинувачений з ножем, яким вдарив тата в живіт. Це бачила вона, тобто свідок, та її мама - ОСОБА_8 . У цей час тато стояв між нею, тобто свідком, та ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_4 вибіг надвір, а тато викликав поліцію. Наступного дня обвинувачений телефонував до неї, тобто свідка, та просив винести до магазину його речі та документи, бо хотів утекти. ОСОБА_4 , коли вип'є алкоголь, то тоді є неконтрольований, може навіть вбити.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що потерпілий є її чоловіком, а обвинувачений - зятем. У кінці березня 2023 року чоловік сказав, що зять може прийти в стані алкогольного сп'яніння, потім вона заснула, а вночі розбудили дочка, чоловік та ОСОБА_4 . Внук почав плакати. Чоловік сказав ОСОБА_4 , щоб він забирався з хати. Чоловік стояв задом до неї, тобто свідка, та передом до ОСОБА_4 , який засунув ножа в живіт чоловіка. ОСОБА_4 кинув ножа , яким підрізав чоловіка, пішов на двір, а потім утік.
Вина ОСОБА_4 також доведена в судовому засіданні такими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.03.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 , 1964 року народження, житель присілка Роп'яник с.Кривопілля Верховинського району, повідомив про те, що 30.03.2023 року біля 22.00 годин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання в присілку Роп'яник с.Кривопілля Верховинського району, наніс одного удару предметом, схожим на ніж, чим спричинив заявнику тілесні ушкодження (а.с.97);
- довідкою КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» від 31.03.2023 року №106/01-15 (а.с.98), відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с.Кривопілля, знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділі з 31.03.2023 року, історія хвороби №2881 з діагнозом: проникаюче ножове поранення органів черевної порожнини з пошкодженням великого чіпця та наскрізне поранення тонкого кишечника, розлитий серозно-вібринозний перитоніт;
- протоколами огляду місця події від 31.03.2023 року з фото таблицями, проведених за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 та його дочки на підставі добровільних заяв - згод власників, в житлових будинках, що в присілку Роп'яник с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.99-116); в ході яких на електричній духовій печі виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на кухонний ніж із лезом, яке виготовлене з металу сірого кольору та руків'ям чорного кольору, на лезі та руків'ї якого є засохлі залишки речовини бурого кольору, схожої на кров;
- речовим доказом - кухонним ножем із руків'ям чорного кольору, вилученого у ході огляду місця події, проведеного в житловому будинку, що в присілку Роп'яник с.Кривопілля Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 04.04.2023 року (а.с.117);
- протоколом добровільної видачі предметів від 31.03.2023 року (а.с.121), з якого вбачається, що цього дня ОСОБА_6 , 1964 року народження, добровільно видав слідчому одяг, в який він був одягнутий 30.03.2023 року, коли йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення органів черевної порожнини, а саме футболку чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, кофту чорного кольору зі вставками зеленого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, зимову куртку в клітинку сірого та чорного кольору з прорізом в лівій частині;
- речовими доказами - футболкою чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, кофтою чорного кольору зі вставками зеленого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, зимовою куртку в клітинку сірого та чорного кольору з прорізом в лівій частині, добровільно виданими потерпілим ОСОБА_6 , в який він був одягнутий 30.03.2023 року в момент спричинення йому удару ножем ОСОБА_9 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 04.04.2023 року (а.с.122);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.03.2023 року (а.с.126-129), відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий 31.03.2023 року о 13.15 годин на відкритій місцевості в присілку Роп'яник Верховинського району Івано-Франківської області в зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, будучи одягненим в жилетку сірого кольору, сорочку на короткий рукав сірого кольору, штани коричневого кольору, черевики чорного кольору;
- протоколом відібрання біологічних зразків від 04.04.2023 року (а.с.135.) та акта відбору крові від 04.04.2023 року (а.с.136), з яких вбачається, що на підставі постанови прокурора від 03.04.2023 року (а.с.132-134) слідчим з участю 2-х понятих та спеціаліста у КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» відібрано біологічні зразки у ОСОБА_6 , 1964 року народження, а саме зразки крові шляхом внутрішньовенної пункції в кількості 3 мл в полімерну пробірку та на марлевий тампон;
- висновком судово-медичної експертизи від 06.04.2023 року №264 (а.с.138), згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0;
- висновком судово-медичної-імунологічної експертизи від 12.04.2023 року №265 (а.с.142-144), відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в плямах на футболці, светрі та утепленій куртці, вилучених у потерпілого ОСОБА_6 виявлена кров людини; при серологічному дослідженні виявлений антиген А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в зв'язку з чим кров на вищевказаних речових доказах може походити від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає належності крові потерпілому ОСОБА_6 ;
- висновком судово-медичної цитологічної експертизи від 20.04.2023 року №29 (а.с146-149), з якого вбачається, що на клинку ножа, вилученого в ході проведення огляду місця події за адресою проживання ОСОБА_4 знайдено кров та епітеліальні клітини людини, яка могла походити від однієї особи, в крові якої містяться антигени А і В за ізосерологічною системою АВ0 або за рахунок змішування крові 2-х чи більшої кількості осіб з різною комбінацією антигенів А і В в їх крові, що не виключає походження крові потерпілого ОСОБА_6 на клинку ножа; при визначенні групової приналежності клітин виявлений антигеи А за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає походження даних клітин на клинку ножа від потерпілого ОСОБА_6 ;
- висновком судово-медичної криміналістичної експертизи від 19.05.2023 року №57 (а.с.152-156), предметом дослідження якої є куртка, светр та футболка потерпілого ОСОБА_6 та ніж, згідно з яким на поверхні куртки зліва, передній поверхні футболки зліва виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які за розташуванням зіставляються між собою на ділянкою рани на передній поверхні черевної стінки зліва та утворилися від одного удару плоским колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, поданого на експертизу; на куртці в ділянці лівого плечового згину виявлено два різаних пошкодження, які утворилися від двох ріжучих рухів лезом;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.04.2023 року (а.с.160-163), проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 26.04.2023 року, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 28.04.2023 року (а.с.158-159), відповідно до яких вилучено в КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» оригінал медичної картки стаціонарного хворого №2881 на ім'я ОСОБА_6 ,1964 року народження;
- речовим доказом - оригіналом медичної картки стаціонарного хворого №2881 на ім'я ОСОБА_6 ,1964 року народження;
- висновком судово-медичної експертизи від 24.05.2023 року №55 (а.с.164-165), з якого вбачається, що у ОСОБА_6 мали місце такі тілесні ушкодження: колото-різана рана передньої черевної стінки з проникненням в черевну порожнину та ушкодженнями великого чепця і тонкої кишки, що ускладнилося перитонітом і з приводу чого було проведено оперативне втручання по життєвих показниках: лапаратомія, зашивання розривів сальника та стінки тонкої кишки, санація та дренування черевної порожнини, для спричинення яких достатньо однієї травмуючої дії; вказане тілесне ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, та спричинене в термін незадовго до первинного надання медичної допомоги (час прибуття карети швидкої допомоги 30.03.2023 року за викликом прийнятим о 22.25 годин);
- протоколом слідчого експерименту від 02.04.2023 року, проведеного на території домогосподарства потерпілого ОСОБА_6 на підставі його добровільної згоди та згоди дружини - ОСОБА_8 та зафіксованого на карту пам'яті, що є додатком до цього протоколу (а.с.167-171), у ході якого обвинувачений у присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_5 розказав та показав , як він 30.03.2023 року о 22.00 годин наніс один удар лезом кухонного ножа в область живота ОСОБА_6 .
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Згідно з обвинувальним актом обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та не встановлено обставин, які обтяжують його покарання (а.с.5).
Відповідно до роз'яснення Об'єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.02.2021 року в справі № 481/1754/18, провадження № 51-1579 кмо 20, безпідставно визнавати обставиною, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, якщо вона полягає виключно у визнанні вини обвинуваченим, який жалю щодо своєї поведінки не висловив, жодних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив, матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, попросив вибачення у потерпілого, зазначивши, що жаліє щодо вчиненого ним, потерпілий, хоча і просив обвинуваченого карати суворо, але до нього не має претензій в грошовому еквіваленті, то суд визнає щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Однак, суд звертає увагу, що Об'єднана палата касаційного кримінального суду Верховного Суду в цій постанові від 21.02.2021 року роз'яснила, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
Враховуючи, що, хоча обвинувачений і визнав вину у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_6 , однак такі його дії не сприяли органу досудового розслідування та суду у з'ясуванні дійсних обставин справи, які встановлені компетентними органами на підставі показань потерпілого, свідків, висновків експертиз тощо, в зв'язку з чим суд не визнає активне сприяння розкриттю злочину, як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 . З метою підтвердження вищевказаного суд акцентує увагу, що обвинувачений ОСОБА_4 після заподіяння ножового поранення потерпілому ОСОБА_6 залишив місце події, що підтверджується фактом його затримання не на місці події, на відкритій місцевост 31.03.2023 року близько 13.15 годин, тобто наступного дня, відображеного в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 31.03.2023 року (а.с.126), а не на місці події, показаннями свідка ОСОБА_7 , що наступного дня обвинувачений телефонував до неї та просив винести до магазину його речі й документи, бо хотів утекти.
Суд також враховує особу винного ОСОБА_10 ,. Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.174), його зареєстроване місце проживання: с.Хороцеве Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.176), не знаходиться на обліку в психоневрологічному на наркологічному кабінетах КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради (а.с.178), військовозобов'язаний (а.с.179), не судимий (а.с.112-113), нейтрально характеризується за зареєстрованим місцем проживання (а.с.182).
У судових дебатах захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 акцентував увагу суду, що на утриманні обвинуваченого є неповнолітня дитина, яка на даний час знаходиться за кордоном, при цьому ні він, ні обвинувачений не клопотали про долучення до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження вищевказаного факту (свідоцтва про народження дитина, перерахування коштів на її утримання тощо). Також стороною обвинувачення не долучено до цієї справи будь-яких аналогічних доказів.
Згідно з досудовою доповіддю Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 15.06.2023 року - ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - високий. На думку Верховинського Р, ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті інкримінованого злочину ( а.с. 60-65).
У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1 ст.121 КК України ( в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 цього злочину, тобто станом на 30.03.2023 року) умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення по час ухвалення судом вироку щодо нього не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, пом'якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.
У судових дебатах захисник обвинуваченого просив призначити покарання ОСОБА_4 зі застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України.
Однак, суд підкреслює, що застосування ст.69 КК України є правом суду та є можливим тільки за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Проте, судом не встановлено наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке посягає на життя та здоров'я особи, що відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Також суд враховує, що потерпілий просив суд карати обвинуваченого суворо, який раніше йому, тобто потерпілому, також заподіював ножове поранення, а з досудової доповіді вбачається, що ризик небезпеки ОСОБА_4 для суспільства є високим.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, в межах її санкції, тобто у виді позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлявся.
Як вбачається з обвинувального акта, процесуальні витрати на проведення судових експертиз по кримінальному провадженні, відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, слід залишити без зміни.
Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов'язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Зокрема, постановою від 31.03.2023 року (а.с.117) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12023091130000037 від 31.03.2023 року кухонний ніж із руків'ям чорного кольору, вилучений у ході огляду місця події, проведеного в житловому будинку, що в присілку Роп'яник с.Кривопілля Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 04.04.2023 року (а.с.118-120).
Постановою від 31.03.2023 року (а.с.122) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12023091130000037 від 31.03.2023 року футболку чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, кофту чорного кольору зі вставками зеленого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, зимову куртку в клітинку сірого та чорного кольору з прорізом в лівій частині, добровільно виданими потерпілим ОСОБА_6 , на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 04.04.2023 року (а.с.123-125)
Постановою від 24.05.2023 року (а.с.166) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12023091130000037 від 31.03.2023 року оригінал медичної картки стаціонарного хворого №2881 на ім'я ОСОБА_6 ,1964 року народження.
Вищевказані речові докази зберігаються у сторони обвинувачення.
У п.1 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 31.03.2023 року о 13.15 годин.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 року, на майно, а саме на кухонний ніж із руків'ям чорного кольору.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 року, на майно, а саме на футболку чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, кофту чорного кольору зі вставками зеленого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та прорізом в лівій частині, зимову куртку в клітинку сірого та чорного кольору з прорізом в лівій частині.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили, зокрема:
-кухонний ніж із руків'ям чорного кольору та футболку чорного кольору, кофту чорного кольору зі вставками зеленого кольору, зимову куртку в клітинку сірого та чорного кольору повернути власнику - потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю присілок Роп'яник с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області;
-оригінал медичної картки стаціонарного хворого №2881 на ім'я ОСОБА_6 ,1964 року народження, повернути власнику - КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради».
На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому.
Суддя Наталія ЧЕКАН