Справа№938/821/23
Провадження № 2-н/938/25/23
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
18 жовтня 2023 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця.
Вивчивши заяву та долучені до неї матеріали, встановлено, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з наступних підстав.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктом 4 ч.2 ст.163 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Згідно із п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.2 ст.95 ЦПК України).
У поданій заяві заявник стверджує, що боржник ОСОБА_2 є батьком їх спільної дитини ОСОБА_3 , однак батько участі в утриманні дитини не бере. До заяви про видачу судового наказу, заявником долучено скорочену та повну копію акту народження дитини, виданого відповідним органом Республіки Польща та складеного на польській мові, а також копію перекладу повного акту про народження з польської на українську мову.
Однак долучені докази не можуть вважатися такими, що у відповідності до п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема про те, що заявниця є матір'ю дитини, а боржник її батьком, та відповідно має обов'язок щодо її утримання.
Згідно з ч.1 ст.9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова, а відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.14 вказаного Закону судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
Відповідно до ч.8 ст.79 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019 року, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України, передбачає проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн, зокрема і Республіка Польща.
Вказана конвенція набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
Відповідно до положень статей 2, 3 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно наданих ВССУ роз'яснень, які викладені у листі «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16 травня 2013 року слідує, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до приписів статті 79 Закону України «Про нотаріат» та положень глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію (підпункт 2.2. пункту 2 глави 8 розділу ІІ Порядку).
Разом з тим, долучені до заяви про видачу судового наказу, скорочена та повна копії акту народження дитини, які видані відповідним органом Республіки Польща та викладені польською мовою, оформлені без проставлення апостиля, а долучена копія перекладу повного акту про народження з польської на українську мову, є нечитабельною, що позбавляє суд можливості встановити ким саме засвідчений переклад (підпис нотаріуса та відбиток печатки відображено частково).
З огляду на викладене, оскільки дану заяву подано з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, у видачі судового наказу слід відмовити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.165, 260 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її складення та підписання суддею.
Суддя Роман ДЖУС