Справа № 191/192/22
Провадження № 1-кп/191/3/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника ювенальної превенції - ОСОБА_6
педагога - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянин України, українець, учень 3-го курсу Синельниківського професійного ліцею № 38, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянин України, українець, учень І курсу Синельниківського професійного ліцею № 38, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Неповнолітній ОСОБА_8 разом з неповнолітнім ОСОБА_9 28.08.2021 року близько 00 годин 10 хвилин знаходились в гостях у потерпілого ОСОБА_10 , в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , де вживали алкогольні напої.
Перебуваючи за вказаною адресою, неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , достовірно знаючи місцезнаходження банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та пароль від неї, а також те, що ОСОБА_10 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у них раптово виник спільний злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, який вони визначили для себе, як предмет, яким можна таємно заволодіти на свою користь з метою подальшого викрадення грошових коштів потерпілого.
В цей же день, 28.08.2021 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій спільний прямий злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, переслідуючи при цьому мету незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб викрали офіційний документ потерпілого ОСОБА_10 - банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 з метою подальшого викрадення з неї грошових коштів, позбавивши тим самим ОСОБА_10 можливості використовувати офіційний документ за його цільовим призначенням, що виразилося у неможливості використовувати вищевказану пластикову картку з метою зняття грошових коштів, що перебували на рахунку останнього.
Далі, неповнолітній ОСОБА_8 разом з неповнолітнім ОСОБА_9 28.08.2021 року приблизно в 01.10 годин, продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на заволодіння чужим майном, неповнолітній ОСОБА_8 спільно із співучасником злочину неповнолітнім ОСОБА_9 маючи при собі раніше викрадений ними офіційний документ - банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_10 , з метою зняття коштів з вказаної картки прибули до банкомату, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, б.26.
Реалізуючи свій раніше виниклий спільний прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, що належать потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_8 спільно із співучасником злочину ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 28.08.2021 у період часу з 01.11 годин до 01.20 годин за допомогою банкомату, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, б. 26, зняли почергово з рахунку банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 9000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 викраденими грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 9000 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив обставини справи таким чином як вони викладені вище. Також пояснив, що разом із ОСОБА_9 зустріли біля магазину «АТБ» ОСОБА_10 , який купував продукти та розраховувався цією карткою. Він бачив, як потерпілий поклав картку в гаманець. Він запропонував ОСОБА_11 забрати у потерпілого карточку та зняти кошти коли останній засне. Про це вони домовилися, коли йшли в гості до ОСОБА_10 . У потерпілого вдома вони розпивали алкогольні напої та спілкувалися між собою. Після того як ОСОБА_10 заснув, вони взяли з гаманця картку та пішли до банкомату, де зняли 9000 грн. Після цього повернулися додому до потерпілого та поклали картку в гаманець, при цьому ОСОБА_10 ще спав. Кошти витратили на свої потреби. Ним було повернуто потерпілому 4000 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив обставини справи таким чином як пояснив обвинувачений ОСОБА_8 . Також пояснив, що повернув потерпілому 4500 грн.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, неодноразово повідомлявся про судовий розгляд, що підтверджується довідками про доставку СМС-повідомлень. Крім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.11.2022 року ОСОБА_10 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 .
Враховуючи те, що обвинувачені, які на час судового розгляду досягли повноліття, не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинувачених, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Суд, оцінивши показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення та кримінального проступку і про обстановку їх виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченими добровільно, значення змісту якого вони правильно розуміють, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.
Вина ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в скоєнні ними кримінального правопорушення та кримінального проступку в судовому засіданні доказана повністю, їх дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу; за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
В якості пом'якшуючих покарання обставин у відповідності до ст. 66 КК України суд враховує щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення кримінального правопорушення та проступку неповнолітніми.
В якості обтяжуючих покарання обставин згідно ст. 67 КК України суд враховує вчинення ними злочину та проступку у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченим, суд також враховує тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, характер та обставини кримінального проступку, особи обвинувачених, які під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебувають, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, раніше не судимі, вину визнали повністю, потерпілому матеріальну шкоду відшкодували повністю шляхом повернення коштів.
Згідно досудових доповідей органу пробації щодо обвинувачених, які на час вчинення злочину та проступку були неповнолітніми, обвинувачений ОСОБА_12 проживає з матір'ю, батько його вихованням не займається, розуміє всю серйозність свого вчинку по відношенню до потерпілого, загальний рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення низький, у разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно покладення на нього окрім передбачених ст. 76 КК України обов'язків, додатковий обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; обвинувачений ОСОБА_13 проживає у повноцінній родині з батьком, матір'ю та сестрою, взаємовідносини спокійні, ОСОБА_14 не вважає свою злочинну поведінку нормою життя та не ідентифікує себе як кримінальну особу та висловив намір на досягнення позитивних змін у своєму житті, його загальний рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення низький, у разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно покладення на нього окрім передбачених ст. 76 КК України обов'язків, додатковий обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до п. 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення інтересів дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей - правопорушників.
В п. 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинувачених після вчинення кримінального правопорушення та проступку, повне визнання ними своєї вини, їх щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність з їх боку будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, відсутність претензій з боку потерпілого, враховуючи викладені у досудових доповідях обставини, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що виправлення обвинувачених можливо без ізоляції від суспільства, а покарання повинно бути обране необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів в межах санкцій інкримінованих статей КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 75, 104, 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати винними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити покарання кожному окремо:
за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді штрафу 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кожному окремо покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до правил ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до правил ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 104 КК України суд покладає на засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , передбачені правилами ст. 76 КК України, обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не обирався.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1