Справа № 183/1176/23
№ 2/183/1948/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про:
-визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулась до суду з цим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За оформленням своїх спадкових прав позивач звернулася до Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, подавши відповідні документи. Державною нотаріальною конторою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , про що видано відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 грудня 2012 року. Відмова нотаріуса мотивована тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були: дочка померлого - ОСОБА_4 та батько померлого - ОСОБА_2 , у спадковій справі відсутні дані щодо осіб, які прийняли спадщину, щодо спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважаються такими, що прийняли спадщину. ОСОБА_2 не бажає приймати та оформлювати свої спадкові права. Позивач указує, що для подальшого утримання та збереження майна їй необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на вищевказане спадкове майно в судовому порядку, не існує.
Ухвалою судді від 10 лютого 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази у виді належним чином засвідченої копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази отримано 28 лютого 2023 року.
В підготовчому засіданні 06 квітня 2023 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано від КП «Новомосковське МБТІ» ДОР» докази у справі у виді архівної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В підготовчому засіданні 05 травня 2023 року долучено докази, подані представником позивача до початку розгляду справи по суті, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі. Ухвалою суду зобов'язано Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області надати належним чином засвідчену копію архівної справи після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати відомості про власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Докази отримано 22 червня 2023 року та 26 травня 2023 року відповідно.
Ухвалою суду від 29 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач до суду не з'явилась. Від представника позивача надійшла заява, в якій остання підтримала позов та просила його задовольнити.
Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надав. Підстав неявки до суду не пояснив.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи БТІ, отриманої на запит суду, суд приходить до таких висновків.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 31 січня 1951 року вбачається, що ОСОБА_6 був сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 /а.с.71, зворот/.
З матеріалів інвентаризаційної справи щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що згідно з Дублікатом від 30 червня 2000 року свідоцтва про право власності на житло від 09 липня 1951 року, зареєстрованого в реєстровій книзі БТІ за № Д 10 стор. 3 за реєстровим № 1469, Виконкомом Новомосковської міської ради посвідчено право власності ОСОБА_7 на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказані відомості також підтверджуються копією свідоцтва від 09 липня 1951 року, в якому номер будинку вказано 19, який в 1963 році змінений на № 21 та в 1993 році на № 23 /а.с.73/.
З позначки у свідоцтві про право особистої власності вбачається, що 17 липня 1951 року на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу за № 5520, ОСОБА_6 набув від ОСОБА_7 право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_2 /а.с.73/. Вказані обставини підтверджуються також і наявним у матеріалах інвентарної справи договором дарування від 17 грудня 1951 року.
З копії запису акту про смерть № 15 від 09 лютого 1979 року вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.68/.
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 березня 1994 року після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1742 вбачається, що ОСОБА_8 набула права власності на 1/3 (4/12) права власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , як спадкоємець ОСОБА_7 , яка не оформила спадкових прав та право власності на яке отримано її спадкоємцем - ОСОБА_6 /а.с.75/.
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 1994 року після смерті ОСОБА_8 , зареєстрованого в реєстрі за № 2474 вбачається, що ОСОБА_8 набула права власності також на 1/12 права власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , як спадкоємець ОСОБА_7 , яка не оформила спадкових прав та право власності на яке отримано її спадкоємицею - ОСОБА_9 /а.с.74/.
02 квітня 1994 року нотаріусом роз'яснено, що ОСОБА_10 позбавлена права на спадкування після ОСОБА_8 , однак, після смерті ОСОБА_7 спадкове майно в розмірі частини житлового будинку фактично прийняте її батьком - ОСОБА_11 . Роз'яснено право звернутися до суду після смерті батька, оскільки спадкове майно не прийняте, внаслідок чого вважається втраченим /а.с.76/.
З довідки-характеристики № 1363, виданої Новомосковським МБТІ 10 червня 1997 року, наявної в матеріалах інвентаризаційної справи, вбачається реєстрація права власності на будинок в наступних частках: 1/12 - ОСОБА_7 , 1/2 (6/12) - ОСОБА_6 , 1/3 (4/12) - ОСОБА_9 , 1/12 - ОСОБА_6 .
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 червня 1997 року, виданого Новомосковською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3056, наявного в матеріалах інвентаризаційної справи, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дружина - ОСОБА_12 . Спадкове майно становить 7/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
14 березня 1998 року ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_3 7/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, який в цілому складається з житлового будинку - А, глиновалькованого, обкладеного цеглою, розміром 21,8 кв.м. жилої площі, сараю - Б, вбиральні - Д, входу у погріб - В, огорожі - 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Новомосковською державною нотаріальною конторою 14 червня 1997 року по реєстру № 3056. Договір посвідчено державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Шевченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1460. Право власності ОСОБА_3 на 7/12 частин нерухомого майна зареєстровано КП Новомосковське МБТІ» 24 березня 1998 року за № стор.3, що підтверджується відповідною копією договору /а.с.31/.
Згідно з копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 13 січня 1999 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_13 народилася донька - ОСОБА_14 /а.с.7/.
30 червня 2000 року ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 (4/12) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, який в цілому складається з житлового будинку - А, глиновалькованого, обкладеного цеглою, розміром 21,8 кв.м. жилої площі, 44,60 кв.м. загальної площі, сараю - Б, вбиральні - Д, входу у погріб-В, огорожі - 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Новомосковською держнотконторою 17 березня 1994 року по реєстру № 1741. Договір посвідчено державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Шевченко Г. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-2555. Право власності ОСОБА_3 на 1/3 частин нерухомого майна зареєстровано КП Новомосковське МБТІ» 30 червня 2000 року за № 1469, що підтверджується відповідною копією договору /а.с.32/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 12 липня 2012 року /а.с.16/.
Згідно з довідкою Новомосковського МВ ГУДМС № 1112 від 19 липня 2012 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.52/.
Відповідно до довідки № 9871 Виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_3 по день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . На день смерті разом з ним зареєстровані: ОСОБА_15 , 1953 року народження, та ОСОБА_2 , 1947 року народження /а.с.51/.
Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4 від 25 лютого 2015 року ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_16 » /а.с.8/.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 від 31 липня 2021 року, ОСОБА_17 змінила прізвище на « ОСОБА_18 » /а.с.17/.
Також, як свідчить отримана судом копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 :
- ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 , яка діє, як законний представник ОСОБА_14 - доньки померлого, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 /а.с.33/;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , як батько померлого, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 /а.с.36/;
- 03 вересня 2014 року ОСОБА_2 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 /а.с.36, зворот/;
- 03 вересня 2004 року постановою нотаріуса, відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова нотаріуса обґрунтована тим, що заявником представлено до нотаріальної контори договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 посвідчений Новомосковською державною нотаріальною конторою 13 червня 2000 року за р. №2-2555 та технічний паспорт від 27 листопада 2012 року на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 право власності на який за ОСОБА_3 не зареєстровано. Тому право власності у ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 не виникло /а.с.37/;
- 02 грудня 2022 року ОСОБА_13 , яка діє, як представник ОСОБА_14 на підставі довіреності звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с.37, зворот/;
- 02 грудня 2022 року постановою державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_13 , що діє на підставі довіреності, посвідченої від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою відмови вказано те, що згідно зі Спадковою справою № 304/2012 по Новомосковській державній нотаріальній конторі (номер у Спадковому реєстрі 53211233) спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 були: дочка - ОСОБА_14 , на підставі ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України та заяви про прийняття спадщини, поданої її законним представником - матір'ю ОСОБА_13 до Новомосковської державної нотаріальної контори 08 серпня 2012 року, що зареєстрована за № 636 і батько - ОСОБА_2 , на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої ним до Новомосковської державної нотаріальної контори 16 жовтня 2012 року, що зареєстрована за № 920. У Спадковій справі відсутні дані щодо осіб, які прийняли спадщину, згідно п. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, тобто щодо спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважаються такими, що прийняли спадщину. Крім цього з наданих документів вбачається, що спадкодавцю належало 11/12 частин житлового будинку: 1/3 (тобто 4/12) +7/12 = 11/12 і, таким чином, видати свідоцтва про право на спадщину на цілий будинок неможливо /а.с.40/.
Також з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 10 квітня 2023 року № 328615794 вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано в Державному реєстрі /а.с.49/.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Ст. 1273 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За таких обставин, ураховуючи, що наданими у справу доказами підтверджено набуття ОСОБА_3 за життя права власності на 7/12 та 1/3 (4/12) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку - А, глиновалькованого, обкладеного цеглою, розміром 21,8 кв.м. жилої площі, сараю - Б, вбиральні - Д, входу у погріб - В, огорожі - 1-3, розташованого на земельній ділянці 1045 кв. метри землі держфонду, наявність трьох спадкоємців - ОСОБА_14 , на підставі ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України та заяви про прийняття спадщини, поданої її законним представником - матір'ю ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , яка була зареєстрована з померлим на день його смерті, наявності зареєстрованого у встановленому порядку на час набуття права власності, на 1/12 частину за померлим ОСОБА_7 , право власності, на яке у встановленому порядку не зареєстроване, не визнане відумерлою спадщиною, відсутності можливості оформити право власності на нерухоме майно, право власності на яке набуте спадкодавцем іншим чином для здійснення спадкоємцями реєстрації поточних змін до складу нерухомого майна, вбачається наявність підстав для задоволення позову частково та визнання за ОСОБА_1 права власності на 11/36 частин житлового будинку з надвірними прибудовами, який в цілому складається з: житлового будинку - А, глиновалькованого, обкладеного цеглою, розміром 21,8 кв.м. жилої площі, сараю - Б, вбиральні - Д, входу у погріб - В, огорожі - 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/36 частин житлового будинку з надвірними прибудовами, який в цілому складається з: житлового будинку - А, глиновалькованого, обкладеного цеглою, розміром 21,8 кв.м. жилої площі, сараю - Б, вбиральні - Д, входу у погріб - В, огорожі - 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 жовтня 2023 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП невідомий; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 22.
Суддя Д. О. Парфьонов