УХВАЛА
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №640/17351/19
адміністративне провадження № К/9901/23099/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. У задоволені клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали на адресу Офісу Генерального прокурора стосовно суддів відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20), з огляду на те, що вона є чіткою за змістом, зрозумілою та не припускає кілька варіантів тлумачення, роз'яснення не потребує.
Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2023 заяву ОСОБА_1 від 01.08.2022 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто без розгляду. Визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви від 23.12.2022 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяву ОСОБА_1 від 23.12.2022 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2023 визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяв від 02.04.2023 та від 04.04.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяви ОСОБА_1 від 02.04.2023 та від 04.04.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2023 повернуто заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 та ухвали Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви від 20.04.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяву ОСОБА_1 від 20.04.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023 визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви від 09.06.20 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 та ухвали Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 та ухвали Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
Ухвалою Верховного суду від 27.07.2023 визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяв від 11.07.2023 та від 22.07.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяви ОСОБА_1 від 11.07.2023 та від 22.07.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2023 визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяв від 29.07.2023 та 03.08.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 та ухвали Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20). Заяви ОСОБА_1 від 29.07.2023 та 03.08.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 та ухвали Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернуто.
19.09.2023 ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до Верховного Суду із заявою від 19.09.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20), в якій просить роз'яснити:
1) як слід розуміти правову природу допущеної при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 помилки у формі явної неточності щодо встановлених фактичних обставин справи у вигляді невнесення відомостей про те, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду, зокрема доказів оскарження рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151 або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, 27.09.2019 позивачем до суду було надано докази оскарження до ВКДКА рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, а також пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, з огляду на умовивід ухвали від 29.05.2025 про те, що зазначені у заяві від 19.05.2023 доводи про таку допущену при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 помилку у формі явної неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, не свідчать про наявність в постанові Верховного Суду від 20.04.2021 описок, виправлення яких може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України?
2) чим, з точки зору права, є допущена при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 помилка у формі явної неточності щодо встановлених фактичних обставин справи у вигляді невнесення відомостей про те, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду, зокрема доказів оскарження рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151 або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, 27.09.2019 позивачем до суду було надано докази оскарження до ВКДКА рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, а також пояснення щодо дотримання строку звернення до суду?
3) чи слід розуміти допущену при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 явну неточність щодо встановлених фактичних обставин справи у вигляді невнесення відомостей про те, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду, зокрема доказів оскарження рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151 або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, 27.09.2019 позивачем до суду було надано докази оскарження до ВКДКА рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, а також пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, як помилку/описку, виправлення якої не може бути здійснено саме в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України?
4) якщо допущену при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 явну неточність щодо встановлених фактичних обставин справи у вигляді невнесення відомостей про те, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду, зокрема доказів оскарження рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151 або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, 27.09.2019 позивачем до суду було надано докази оскарження до ВКДКА рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, а також пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, слід розуміти як помилку/описку, виправлення/усунення якої не може бути здійснено саме в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, а за обставинами справи виправлення/усунення такої явної неточності та зазначення у постанові від 20.04.2021 правдивих достовірних даних про те, що виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 про залишення позовної заяви від 09.09.2019 без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 09.07.2019 № 151, позивачем 27.09.2019 до суду було надано докази оскарження до ВКДКА рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, а також пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, надає позивачу адвокату ОСОБА_1 процесуальну можливість та підстави звернутись про перегляд та скасування за нововиявленими обставинами незаконної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 16.06.2021 про залишення (вдруге) без розгляду позовної заяви про скасування очевидно протиправного рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, то у якому процесуальному порядку має бути усунута/виправлена така допущена при викладенні постанови Верховного Суду від 20.04.2021 явна неточність щодо встановлених фактичних обставин справи за обставин, коли легітимний та визначений Законом № 5076-VI, а також відповідно нормами частини 4 статті 122 КАС України, а відтак легальний порядок оскарження рішення КДКА, не застосовується Верховним Судом лише та тільки у справі № 640/17351/19 за позовом адвоката ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення КДКА м. Києва № 151 від 09.07.2019, а незаконно лише та тільки у справі № 640/17351/19 застосовуються: і) нелегальний варіант практики застосування норм статті 42 Закону № 5076-VI, який утворено постановою від 31.01.2020 у справі № 640/3026/19 за позовом адвоката ОСОБА_1 до КДКА м. Києва про визнання протиправним рішення № 58 від 20.08.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яка містила спеціально створений для використання у справі № 640/17351/19 маніпулятивний блок юридично неспроможних та неправових умовиводів/тверджень, коли стало можливим також вважати нібито правильним/прийнятним, що Законом № 5076-VI передбачено спеціальну процедуру оскарження рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів, надаючи альтернативу оскарження - чи до суду, чи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, і звернення позивача зі скаргою до ВКДКА не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки законодавець чітко визначив право на оскарження такого рішення або до суду, або до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, та нелегальний варіант практики застосування норм статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, утворений у постанові від 06.10.2022 у справі № 640/17351/19 за позовом адвоката ОСОБА_1 до КДКА м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 151 від 09.07.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, коли стало можливим також вважати нібито правильним/прийнятним у справі № 640/17351/19, що «суть приписів частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що передбачає «право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів або до суду, або до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури», розкривається через сполучник «або», надаючи, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 640/3026/19, «альтернативу оскарження» - чи до суду, чи до ВКДКА, без звернення до суду, що і може вважатися досудовим врегулюванням спору», і таким чином, позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, за умов того, що за обставинами справи зазначення у постанові від 20.04.2021 таких правдивих достовірних відомостей надавало мені, позивачу адвокату ОСОБА_1, процесуальну можливість та підстави звернутись про перегляд та скасування за нововиявленими обставинами незаконної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 16.06.2021 про залишення (вдруге) без розгляду позовної заяви про скасування очевидно протиправного рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, що, відповідно, мало зруйнувати плани злочинного угрупування ОСОБА_3/ОСОБА_4/ОСОБА_5 щодо залишення учасників Організації орендарів орендної фірми «Екста», які є законними власниками нежитлової будівлі по вул. Ш. Руставелі, 11, та які разом із ОСОБА_1 є процесуальними опонентами сім'ї ОСОБА_3 у справах витребування майна із чужого незаконного володіння останніх, належної професійної правової/правничої допомоги, та відповідно, мало припинити подальшу легалізацію (відмивання) у формі розпорядження, володіння та використання майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 КК України) членами злочинного угрупування?
13.10.2023 справа № 640/17351/19 надійшла до провадження судді Мельник-Томенко Ж. М.
Розглядаючи зазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2, 9 частини третьої статті 2 КАС України верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є одними з основних принципів адміністративного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС України).
Положенням частини першої статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 45 КАС України).
За змістом частини другої статті 45 КАС України перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Головною метою принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами є гарантування добросовісного використання учасниками справи своїх процесуальних прав, тобто з метою, для якої ці права надані, та у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також добросовісного виконання обов'язків, визначених законом або судом. Противагою добросовісності є зловживання процесуальними правами, яке має різні форми прояву та у кожному конкретному випадку потребує надання оцінки судом. Зловживанням процесуальними правами можуть бути визнані дії або бездіяльність учасника справи, які характеризуються ознакою видимої юридичної правомірності, однак використовуються з метою, що є протилежною або не відповідає тій, яку має переслідувати реалізація відповідного процесуального права або виконання обов'язку, визначеного законом або судом; сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій (бездіяльності), які складають зміст наданого процесуальним законодавством права (покладеного обов'язку), недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права або умисне використання процесуального права у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства, з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду або підриву довіри до судової гілки влади.
ОСОБА_1 в черговий раз звернувся із заявою про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20).
Питання роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) вже вирішувалося касаційним судом, про що постановлено ухвалу від 12.07.2022 та про що достеменно відомо позивачу.
У постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) колегією суддів надано оцінку оскаржуваним у касаційному порядку ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2020 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020, з урахуванням обставин справи та вчинених позивачем процесуальних дій. Постанова Верховного Суду від 20.04.2021 є чіткою та зрозумілою, яка не припускає кілька варіантів тлумачення, у зв'язку з чим не було знайдено підстав для задоволення заяви позивача про роз'яснення судового рішення.
Позивач, звертаючись з вищезазначеною заявою, знову фактично не погоджується з мотивами судового рішення та застосованою у справі правовою позицією.
Верховний Суд зауважує про те, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, то він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
Системне тлумачення положень статті 254 КАС України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Утім, постанова Верховного Суду від 20.04.2021 є зрозумілою, її резолютивна частина містить чіткі висновки щодо результату розгляду касаційної скарги, та не містить положень, які допускають її неоднозначне розуміння.
У заяві від 19.09.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) позивач також послався на пункти 9 та 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7, відповідно до яких рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності; за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою; в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Проте особиста незгода учасника справи з прийнятим рішенням не може бути підставою для роз'яснення такого рішення. Механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення.
Подана позивачем заява є безпідставною та свідчить про зловживання наданими законом процесуальними правами.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 45 КАС України).
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви позивача.
Керуючись статтями 45, 167, 248, 327, 256 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви від 19.09.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20).
Заяву ОСОБА_1 від 19.09.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23099/20) повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду