УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №560/9664/21
адміністративне провадження № К/990/34237/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №560/9664/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо:
1) непідготування та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ) нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, для здійснення з 01.04.2019 обчислення і перерахунку основного розміру пенсії, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № 988), Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799; далі - Порядок №260), із врахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 і положень Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45) та у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення шляхом фактичної виплати у березні 2019 року премії у середньому розмірі 474,778% відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 11.06.2021 №116зі/121/29/05-2021 за прирівняною посадою поліцейського - заступник начальника відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області до посади на день звільнення із служби - заступник начальника відділу - начальник міліції громадської безпеки Ленінського відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, із обов'язковим зазначенням основних видів грошового забезпечення, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірі 474,778%;
2) невключення індексації до складу грошового забезпечення позивача з 01.01.2018 відповідно до частини першої статті 64 Закону №2262-ХІІ, Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078), абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - постанова №103), і на підставі здійснення індексації грошового забезпечення поліцейських за прирівняною посадою - заступник начальника відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області до посади на день звільнення із служби - заступник начальника відділу - начальник міліції громадської безпеки Ленінського відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, що має системний і постійний характер за період з січня 2018 по вересень 2019 року відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 11.06.2021 №116зі/121/29/05-2021;
- зобов'язати відповідача:
1) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, для здійснення з 01.04.2019 обчислення і перерахунку основного розміру пенсії, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, згідно з постановою №988, Порядку №260, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, і положень Порядку №45, та у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення шляхом фактичної виплати у березні 2019 року премії у середньому розмірі 474,778% за прирівняною посадою поліцейського - заступник начальника відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області до посади на день звільнення зі служби - заступник начальника відділу - начальник міліції громадської безпеки Ленінського відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 11.06.2021 №116зі/121/29/05-2021, із обов'язковим зазначенням основних видів грошового забезпечення, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення поліцейських та премії у розмірі 474,778%;
2) включити індексацію до складу грошового забезпечення позивача з 01.01.2018 відповідно до частини першої статті 64 Закону №2262-ХІІ, Закону №1282-ХІІ, Порядку №1078, абзацу другого пункту 3 постанови №103 і на підставі здійснення індексації грошового забезпечення поліцейських за прирівняною посадою заступник начальника відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області до посади на день звільнення із служби - заступник начальника відділу - начальник міліції громадської безпеки Ленінського відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, що має системний і постійний характер за період з січня 2018 по вересень 2019 року відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 11.06.2021 №116зі/121/29/05-2021.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.04.2023 касаційну скаргу позивача задоволено частково, внаслідок чого:
- скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022 і справу №560/9664/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З огляду на предмет спору ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про обставини, на підставі яких компетентний орган відмовив позивачеві у включенні індексації та премії до складу грошового забезпечення, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи становить справа значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, від 29.11.2019 у справі №818/154/16, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 10.01.2023 у справі №340/507/22 та постанов Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, від 27.10.2022 у справі №9901/496/21 з огляду на таке.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Тому, Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 (спір щодо оскарження відповіді органу прокуратури на звернення фізичної особи відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), від 11.02.2019 у справі №2а-204/12 (вирішувалось питання заміни сторони у виконавчому провадженні), від 29.11.2019 у справі №818/154/16 (спір про включення фізичної особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами), від 10.01.2023 у справі №340/507/22 (кінцевого правового висновку не сформульовано, а справу було надіслано на новий розгляд і у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №560/9664/21 таку було враховано) та постанов Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у №705/552/15-а (спір про скасування будівельного паспорта та знесення самочинного будівництва) та від 27.10.2022 у справі №9901/496/21 (спір про зобов'язання Вищу раду правосуддя повторно розглянути запит), оскільки правові позиції, якими скаржник доводить хибність висновків суду апеляційної інстанції, прийняті Верховним Судом за неоднакових спірних правовідносин, предмету та з урахуванням індивідуальних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі №560/9664/21.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 висловлено правову позицію про те, що отримувана позивачем згідно з довідкою про види грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Крім того, у відповідності до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17 щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Зазначені постанови Верховного Суду враховані судом апеляційної інстанції і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких.
Підсумовуючи, слід зазначити, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №560/9664/21, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга позивача подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №560/9664/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб