УХВАЛА
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №990/260/23
адміністративне провадження №П/990/260/23
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І.,
перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «FEDCOMINVEST EUROPE SARL» до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині, -
УСТАНОВИВ:
16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «FEDCOMINVEST EUROPE SARL» звернулося до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12.05.2023 №279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині уведення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача, а саме пункту 194 додатку 2 до зазначеного рішення Ради національної безпеки і оборони України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «FEDCOMINVEST EUROPE SARL» судовий збір не сплатило, при цьому заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення у цій справі.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив про неможливість сплатити судовий збір та надав копію відповіді АТ КБ «Привабанк» де викладені підстави відмови у проведенні відповідного платежу у зв'язку із застосуванням санкцій Ради національної безпеки і оборони України відповідно до указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 та Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції».
Вирішуючи подане клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема щодо підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
З огляду на зазначене, юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Як видно з додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", до позивача застосовано низку санкцій, зокрема блокування активів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» блокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Це положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах «Шишков проти Росії» та «ФК «Мретебі» проти Грузії» ЄСПЛ акцентував увагу на неналежному дослідженні та ненаданні оцінки усій сукупності доказів, які надавалися скаржниками національним судам на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір, що спричинило порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах «Княт проти Польщі'та «Єдамський і Єдамська проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 викладено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені особою задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Отже, з метою забезпечення дотримання гарантованого статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції права позивача на розгляд його справи та з урахуванням того, що позивач надав докази неможливості розпоряджатися коштами у зв'язку із введенням щодо нього санкцій у вигляді, зокрема, блокування активів, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення Верховним Судом рішення у справі №990/260/23 слід задовольнити.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про залучення Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Згідно з частиною четвертою статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина п'ята статті 49 КАС України).
З огляду на зазначене, вважаю, що існує певна юридична заінтересованість осіб, що не є сторонами у справі, а також, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки зазначених в клопотанні осіб, оскільки за наслідками вирішення справи можуть змінитися правовідносини, що виникли, а тому клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби безпеки України та Ради національної безпеки і оборони України підлягає задоволенню.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на зазначене, вважаю, що клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені у статті 266 КАС України.
Пунктом 1 частини першої статті 266 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.
Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та відповідно до статті 266 цього Кодексу підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 19, 22, 49, 80, 171, 248, 262, 266 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «FEDCOMINVEST EUROPE SARL» та відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі №990/260/23.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі №990/260/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «FEDCOMINVEST EUROPE SARL» до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині.
3. Залучити до участі у справі Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.
4. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
5. Призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 13.11.2023 о 09 годині 30 хвилин в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5.
6. Установити відповідачу та третім особам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та третіх осіб, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
7. Установити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу та третім особам.
8. Установити відповідачу та третім особам триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
9. Повідомити сторонам, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 КАС України.
10.Повідомити сторонам, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України.
11. Повідомити сторонам, що інформацію у справі, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: supreme.court.gov.ua.
12. Повідомити сторонам, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
А.І. Рибачук,
Суддя Верховного Суду