УХВАЛА
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №160/2307/23
провадження №К/990/34400/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
13 жовтня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі рішень убачається таке.
Східний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», в якому просив стягнути кошти у дохід державного бюджету в сумі 86061711,97 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» у дохід державного бюджету заподіяну шкоду в сумі 54060811,97 грн, перерахувавши кошти за кодом бюджетної класифікації 21080500 «Інші надходження» за реквізитами: отримувач ГУК у Дн-кій обл./Металург.р-н/21080500, код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку UA938999980313000090000004646, код класифікації доходів бюджету 21080500, найменування податку, збору, платежу інші надходження.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що скаржником судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах пунктів 5, 6, 11 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 977, Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року №932 (далі - Типове положення №932), статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
При цьому, посилаючись на Типове положення №932 та Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» скаржник чітко не зазначає норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Ураховуючи визначені статтею 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції, останній не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності зазначення обґрунтувань щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, як підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу слід залишити без руху й установити скаржникові строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Залишити без руху касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/2307/23 за позовом Східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення коштів.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська