УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №440/2655/23
провадження № К/990/34164/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №440/2655/23 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,
УСТАНОВИВ:
У 2023 році Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі- позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просило:
- стягнути штраф у розмірі 6 783 грн, застосованого на підставі рішень позивача від 26.12.2022 №280/4833 та №281/4833 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 позовну заяву повернуто позивачеві з підстав несплати судового збору.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її у апеляційному порядку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Надалі, позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивовано тим, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні, що є поважною причиною для продовження процесуального строку, а тому позивач просив продовжити процесуальний строк для оплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів та введення воєнного стану в Україні. Зазначив, що залишок коштів по КЕКВ 2800 (за яким здійснюється видатки для сплати судового збору) складає 00 грн 00, що підтверджується довідкою Головного управління від 24.08.2023 №10.0/9209 та випискою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 було продовжено позивачеві строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
15.09.2023 позивач подав до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про продовження строків для виконання вимог ухвали суду, в обґрунтування якого зазначено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні, що є поважною причиною для продовження процесуального строку, а тому позивач просив продовжити процесуальний строк для оплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів та введення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто позивачеві.
11.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій останній просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у цій справі і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Повертаючи апеляційну скаргу позивачеві, Другий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що зазначені в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, скаржником не усунуто.
Так, статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена в усуненні недоліків апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи з Державного бюджету України, відсутність у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскарження судових рішень.
Також посилання скаржника на зазначені обставини не може надавати переваги суб'єкту владних повноважень з-поміж інших суб'єктів у формі звільнення від обов'язку сплатити судовий збір на вчинення процесуальної дії згідно до розміру, визначеного Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Крім того, Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що впродовж нового строку судовий збір ним буде сплачено.
При цьому, Суд зауважує, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» вказав: «Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції».
Згідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частина друга статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, у свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №440/2655/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб