ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7071/22 пров. № А/857/4008/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 26.10.2022 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови здійснити з 04 травня 2022 року перерахунок та призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 як особі, яка звернулася за призначенням цієї пенсії вперше, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 09.05.2022 № 907620140880 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 04 травня 2022 року перерахунок та призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 як особі, яка звернулася за призначенням цієї пенсії вперше, відповідно до ст. 40 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуваючи на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримуючи з 21.03.2002 пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», 04.05.2022 звернулася до відповідача із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області від 09.05.2022 №907620140880 та рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 їй відмовлено, у зв'язку із тим, що розмір пенсії зменшиться в результаті такого перерахунку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності з 21.03.2002, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позивачка, 04.05.2022 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
Рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області від 09.05.2022 № 907620140880 позивачці відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії в результаті такого перерахунку.
Позивачка, 25.07.2022 повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
Рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 позивачці відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії в результаті такого перерахунку.
Позивачка вважає такі дії відповідачів та рішення протиправними та такими, що порушують її конституційні права, а тому просить позов задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді заяв позивачки про перерахунок та перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів відповідачі діяли в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що, у спірних правовідносинах, позивачці 21.03.2002 призначено пенсію по інвалідності за Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позивачка, 04.05.2022 та 25.07.2022 звернулась із заявами про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону № 1058-ІV.
Докази того, що позивачці, до звернення з вказаними заявами, призначалася пенсія у відповідності до Закону № 1058-ІV відсутні.
Отже, за встановлених обставин цієї справи, у контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у випадку із заявами позивачки, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому ОСОБА_1 має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком у відповідності до Закону № 1058-ІV). Оскільки, позивачці було призначено пенсію по інвалідності відповідно Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії.
Наведений висновок, у подібних спірних правовідносинах щодо застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, від 31 липня 2019 у справі № 720/208/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 513/298/17, від 16 червня 2020 року у справі 127/7522/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 184/886/17.
З огляду на викладене, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувані рішення від 09.05.2022 № 907620140880 та від 29.07.2022 № 907620140880 мотивовані тим, що переведення позивачки на пенсію по віку за Законом № 1058-ІV є недоцільним, так як її розмір зменшиться, при цьому відповідачами при обрахунку пенсії за віком застосовано показники середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки.
Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що у випадку із заявами позивачки, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, зокрема, 2019-2021 роки, отже оскаржувані рішення від 09.05.2022 № 907620140880 та від 29.07.2022 № 907620140880 підлягають скасуванню, тобто у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 04 травня 2022 року перерахунок та призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 як особі, яка звернулася за призначенням цієї пенсії вперше, відповідно до ст. 40 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в силу вимог статті 58 Закону № 1058-IV, визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Отже, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Тобто, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні (перерахунку) пенсії та не може підміняти пенсійний орган, який, відповідно до Закону № 1058-IV, уповноважений на виконання наведених вище функцій.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як особі, яка звернулася за призначенням цієї пенсії вперше задоволенню не підлягають.
Натомість, враховуючи вищенаведене, оскільки рішення від 09.05.2022 № 907620140880 та від 29.07.2022 № 907620140880, на підставі яких Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії, підлягають скасуванню, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням висновків викладених вище у цій постанові.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 140/7071/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 09.05.2022 № 907620140880 та Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880.
Зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням висновків викладених судом апеляційної інстанції у цій постанові.
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула