ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/5944/21 пров. № А/857/284/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Довгополова О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Затолочного В.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 500/5944/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції Підлісна І.М.,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
повний текст рішення складено 03 грудня 2021 року.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ( далі - ГУПФУ ), в якому просить - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". - зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки до призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років, тому для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій немає правових підстав.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 30 січня 2020 року позивач звернувся до Тернопільського міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
В підтвердження наявності необхідного страхового стажу позивачем до заяви було додано ряд документів, зокрема довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України, трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання в навчальному закладі, довідка з СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідка з місця роботи про підтвердження страхового стажу, що підтверджується розпискою-повідомленням про перелік доданих до заяви документів.
Довідкою №244/03-15 Тернопільського міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомлено позивача, що згідно представлених документів страховий стаж останнього становить 39 років 4 місяці і 10 днів.
За результатом звернення, позивачу призначено пенсію за вислугою років з моменту звернення. Даному зверненню із заявою про призначення пенсії за вислугою років передувало звільнення позивача із займаної посади лікаря хірурга торакального Фтизіо-хірургічного відділення КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу №93 від 03.12.2019 з 31 грудня 2019 року, що фактично зумовило останнього для такого звернення, оскільки отримання пенсії було єдиним джерелом доходу позивача.
Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених роботодавцем прав.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.07.2020 в справі №607/1383/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, скасовано наказ Генерального директора (головного лікаря) Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради №93 від 03 грудня 2019 року «Про припинення трудового договору», яким звільнено позивача з посади лікаря хірурга торакального фтизіо-хірургічного відділення з 31 грудня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено позивача на посаді лікаря хірурга торакального фтизіо-хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради, вирішено питання про розподіл судових втрат.
Вказане рішення суду першої інстанції Тернопільським апеляційним судом змінено лише в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за один місяць зменшивши суму стягнення, а решта рішення судом апеляційної інстанції залишено без змін.
На підставі вказаного рішення позивача поновлено на роботі на посаді лікаря хірурга торакального фтизіо-хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради.
Поряд з тим, позивачем отриману за період поновлення на роботі пенсію повернуто до відповідача, що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «Приватбанк», яка додається за період з 20.01.2020 по 01.03.2021.
05 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, до котрої додав розписку-повідомлення із переліком документів для її призначення, які додавались до заяви.
На підставі цього відповідачем призначено позивачу пенсію за віком.
02 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при виході на пенсію за віком.
У відповідь на вказану заяву, 16.06.2021 відповідач зазначив, що з 30.01.2020 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі поданої заяви з 05.05.2021 позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що до призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років, тому для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсів немає правових підстав.
Не погодившись з таким діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень якого, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.
На час виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, із змінами та доповненнями, є чинною та не скасованою, а тому підлягає застосуванню відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, для отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років на таких посадах;
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Судом першої інстанції встановлено, що за заявою позивача йому призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена. Оскільки за рішенням суду позивача було поновлено на роботі, виплата пенсії, яка проводилась позивачу, була повернута відповідачу.
Враховуючи викладене, факт повернення пенсійних виплат не позбавляє позивача права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач пенсію за вислугою років отримував у період, коли останній був звільнений з роботи, котру, як було вказано, повернуто відповідачу. Крім того, після поновлення на роботі на підставі вказаного вище рішення суду, нарахування та виплата пенсії за вислугу років була зупинена до призначення пенсії за віком.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, суд вважає, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 500/5944/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. С. Затолочний