ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1574/23 пров. № А/857/13868/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Гінди О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.06.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» до Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.06.2023р. м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.06.2023р.),-
ВСТАНОВИВ:
18.04.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Саванді» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Київською митницею картку відмови № UA100350/2022/000318 від 18.10.2022р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення № UA100350/2022/010183/2 від 18.10.2022р. про коригування митної вартості товарів; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-14, 46).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.49-50).
Згідно ухвали суду від 11.05.2023р. допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни відповідача Київської митниці Державної митної служби України його правонаступником - Київською митницею (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (а.с.84-85).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.06.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA100350/2022/010183/2 від 18.10.2022р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100350/2022/000318 від 18.10.2022р.; стягнуто з Київської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь ТзОВ «Саванді» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 3189 грн. 77 коп. (а.с.88-104).
Згідно додаткового рішення суду від 21.07.2023р. заяву ТзОВ «Саванді» задоволено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 4000 грн. (а.с.127-131).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням (основним), його оскаржив відповідач Київська митниця (утворена як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.134-142).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № UA100350/2020/611737 від 14.10.2020р. встановлено, що вони не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта були витребувані додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений законом, витребуваних документів не було надано в повному обсязі.
В свою чергу, представлені документи містять розбіжності та/або місять наявні ознаки підробки, зокрема, прас-лист, який був наданий додатково, складений SC AGROPEC DIONIS SRL, а виробником товарів є Societatea Nationala a Sarii S.A. Також відповідно до контракту № 220622/1 від 22.06.2022р. передбачена 100 % оплата за товар, до митного органу надано інвойс № 131 від 06.10.2022р., однак документу про сплату не надано. Окрім цього, до митного оформлення було надано банківські платіжні документи, які не стосуються розглядуваної поставки, а саме: оплата згідно інвойсів №№ 567, 571, 551, 552, 556.
Отже, декларантом не вжито заходів для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Відтак, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що й спірний товар. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару «Сіль технічна, кам'яна, промислового використання», МД № UA205050/2022/066380 від 16.10.2022р. рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25 USD/кг; заявлено декларантом - 0,1656 USD/кг.
Отже, картка відмови № UA100350/2022/000318 від 18.10.2022р. та рішення № UA100350/2022/010183/2 від 18.10.2022р. про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивачем ТзОВ «Саманді» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.168-170).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 22.06.2022р. між ТзОВ «Саванді» (покупець) та SK AGROPEC DIONIS SRL (постачальник) укладено контракт № 220622/1 (а.с.19-20).
Згідно умов цього контракту продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець - прийняти 2000 т промислової солі за ціною 170 Євро/т на умовах DAP - станція перетину кордону Халмеу (Румунія) - Дякове (Україна) (відповідно до Правил Інкотермс - 2010).
Оплата поставленого товару здійснюється на умовах 100 % при доставці товару та пред'явленні документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
За умовами вказаного контракту транспортними документами є: комерційний рахунок-фактура продавця; перелік навантаження вагонів, сертифікат з перевезення товару EUR.1, посвідчення якості.
Згідно додатку № 1 від 22.07.2022р. до контракту № 220622/1 від 22.06.2022р. сторони домовились внести зміни у термін поставки товару з 22.06.2022р. по 04.11.2022р. (а.с.21).
14.10.2022р. уповноваженою особою ТзОВ «Саванді», агентом з митного оформлення складено та подано до митного оформлення МД UA10035/2022/611737 (а.с.17).
Із змісту митної декларації вбачається, що до митного оформлення заявлено товар: «Сіль технічна, кам'яна, промислового використання, застосовується в металургійній, нафто-газовій, шкіро переробній, текстильній промисловості, комунальними службами для пом'якшення води».
До митної декларації представником декларанта додано наступні документи: сертифікат якості б/н від 06.10.2022р.; інвойс № 131 06.10.2022р.; накладну ЦІМ № 32554-8 від 06.12.2022р.; зовнішньоекономічний договір № 220622/1 від 22.06.2022р.; доповнення до договору № 1 від 22.07.2022р.; платіжні доручення від 12.07.2022р., 06.07.2022р. та 13.07.2022р.
Митний орган витребував в декларанта додаткові документи, надіславши письмову вимогу про надання додаткових документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог ч.2 ст.53 МК України, зокрема, просив надати наступні документи:
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
виписку з бухгалтерської документації;
висновки про якісні та вартісні харакреристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
копію митної декларації країни відправлення;
договір із третіми особами, пов'язаними з договором;
рахунки про здійснення платежів третім особам;
рахунки про сплату комісійних , посередницьких послуг (а.с.28).
На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта додатково було надано:
прайс-лист № б/н від 04.10.2022р.;
копію митної декларації країни відправлення №02025 від 08.10.2022р.;
платіжні доручення від 06.07.2022р., 12.07.2022р., 13.07.2022р.;
зовнішньоекономічний договір № 54 від 03.08.2022р., лист-відповідь від 18.10.2022р., заяву декларанта щодо припинення строків розгляду документів від 18.10.2022р.
Інших документів, зазначених у вимозі питного органу, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарі не надано.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100350/2022/010183/2 від 18.10.2022р. з одночасним формуванням картки відмови у митному оформленні № UA100350/2022/000318 від 18.10.2022р. (а.с.42-43).
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару №UA100350/2022/010183/2 від 18.10.2022р., відповідач виходив з того, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: прайс-лист, який був поданий додатково, складений SC AGROPEC DIONIS SRL, а виробником товарів є Societatea Nationala a Sarii S.A., що не відповідає вимогам ч.2 ст.53 МК України. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультацій та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом інших ніж вказані в рішенні, додаткових документів не надано; в митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару «Сіль технічна, кам'яна, промислового використання» - МД № UA205050/2022/066380 від 16.10.2022р. рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25 USD/кг.; заявлено декларантом - 0,1656 USD/кг.
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів.
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою ТзОВ «Саванді» під час митних декларацій подано документи, що своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України та містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.
Суд звернув увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.
Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.
Натомість органом митниці, витребувано в декларанта повний перелік документів, які передбачені ч.ч.3, 4 ст.53 МК України, безвідносно до наявності для такого рішення правових підстав.
Суд зазначив, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки здійснення такої оплати станом на час подання митної декларації не визначалось умова договору.
Окрім цього, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Отже, дії митного органу призвели до прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товару та, як наслідком складання протиправної картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Так, під час декларування митної вартості товарів, які поставлялись на митну територію України згідно із укладеними зовнішньоекономічними контрактами, з метою підтвердження митної вартості товару, обраного методу її визначення («за ціною договору») та числового значення складових митної вартості товару уповноваженою особою позивача ТзОВ «Саванді» подано сертифікат якості б/н від 06.10.2022р.; інвойс № 131 від 06.10.2022р.; накладну ЦІМ № 32554-8 06.10.2022р.; зовнішньоекономічний договір № 220622/1 від 22.06.2022р; доповнення до договору № 1 від 22.07.2022р.; платіжні доручення від 12.07.2022р., 06.07.2022р., 13.07.2022р.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, належним чином оформлений комерційний інвойс, є бухгалтерським документом, який підтверджує остаточно визначену вартість товару.
У розглядуваному випадку уповноваженою особою ТзОВ «Саванді» надавався комерційний інвойс № 131 від 06.10.2022р.
Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного товару, відповідачем не представлено.
Окрім цього, митний орган у надісланій позивачу вимозі про витребування додаткових документів не визначався з тим переліком документів, який є необхідний, не встановив тих документів, які подані декларантом, не дослідив їх зміст.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що приписи МК України не містять імперативного обов'язку декларанта здійснити оплату вартості товару станом на час подання митної декларації.
Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Також ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей
Таким чином, неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки здійснення такої оплати станом на час подання митної декларації не визначалось умовами договору.
Окрім цього, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Отже, відсутність прайс-листів, за умови подання повного переліку документів, які передбачені ч.2 ст.53 МК України, що містять відомості числові значення митної вартості товару, не може бути підставою для прийняття рішення коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).
При цьому, приймаючи рішення по цій справі та задовольняючи заявлений позов судом першої інстанції враховано, що згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсової або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
Відповідно до умови поставки FCA Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний доставити вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
На вказані умови формування митної вартості товару не звернув увагу відповідач. У зв'язку із чим витребував документи у позивача безвідносно до названих умов поставки.
Суд апеляційної інстанції враховує, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022р. у справі № 815/2162/17).
Водночас, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.
Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи стверджується, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх відомості підтверджували ціну товару в повній мірі.
Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.
Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.
Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Між тим, як вбачається із рішення № UA100350/2022/000318 від 18.10.2022р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари.
Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.
Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано на його підставі картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Київську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.06.2023р. в адміністративній справі № 500/1574/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Київську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
О. М. Гінда
Дата складання повного тексту судового рішення: 19.10.2023р.