Справа № 759/4051/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/130/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, яка здобула повну середню освіту, розлучену, має двох малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму:
- 15.11.2021 Святошинським районним судом міста Києва за ч.1 ст. 185; ч.2 ст. 185; ст. 70, 72 КК України до покарання у виді 1 року 10 днів позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 1 рік;
- 21.02.2022 Святошинським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 185; ч.4 ст. 70; ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 2 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_7 20.02.2022 приблизно о 21 год 12 хв зайшла до магазину «Варус», що розташований по пр. Академіка Палладіна, 16 у м. Києві. Знаходячись в приміщенні даного магазину, ОСОБА_7 , прослідувала до відділу з продажу кондитерських виробів та побачила на полиці товар, який її зацікавив. Не маючи при собі достатньої суми грошових коштів, ОСОБА_7 вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна, яке належить ТОВ «ОМЕГА» для власних потреб. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись у приміщенні магазину «Варус», користуючись тим, що за її діями ніхто з оточуючих осіб не спостерігає, взяла з полиці товар, а саме: шоколад молочний «Мілка»,, в кількості 3 шт., вартістю 85 грн 70 коп (без ПДВ) за одну одиницю, а всього на загальну суму 257 грн 10 коп (без ПДВ); шоколад молочний «Мілка», вартістю 82 грн 10 коп (без ПДВ); шоколад молочний «Мілка», вартістю 93 грн 70 коп (без ПДВ), а всього майна на загальну суму 360 грн 76 коп (без ПДВ), які сховала в рюкзак, який знаходився при ній. Сховавши викрадений товар, ОСОБА_7 пройшла через лінію каси та, не розрахувавшись за схований товар, попрямувала до виходу з магазину, тим самим вчинивши всі дії, що вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Однак, довести свій протиправний умисел до кінця вона не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки біля виходу з магазину була зупинена працівником охорони магазину «Варус», разом з наявним при ній викраденим товаром.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України. Призначено ОСОБА_7 покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців. На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді арешту на строк 6 (шість) місяців та покарання, призначене вироком Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2022, виконувати самостійно. Запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до вступу вироку в законну силу залишено без змін. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме: 21.02.2022 року. Вирішено питання стосовно речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2022 року відносно ОСОБА_7 , - змінити в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 , призначити покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України - у виді одного року позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання призначити у виді одного року позбавлення волі. Призначене покарання вироком Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2022, виконувати самостійно.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 зазначає, щоне оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 , інкримінованого злочину, доведеність вини, та кваліфікацію її дій, апеляційна скарга подається з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є несправедливим, внаслідок м'якості.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував вимоги ст. 65 КК України, а саме: тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те що остання вчинила злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років; особу винної, яка маючи двох малолітніх дітей, не має роботи та засобів до існування, вчиняє крадіжки, раніше неодноразово судима, незважаючи на вказане, перебуваючи на іспитовому терміні, знаючи про наслідки вчинення нового злочину, а саме призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на шлях виправлення не стала та повторно вчинила аналогічний злочин; відсутність обставини, що пом'якшують покарання, окрім щирого каяття.
Вважає, що мета покарання не може бути досягнута, зокрема призначене покарання судом у вигляді шести місяців арешту, не здатне забезпечити виправлення засудженої, а також запобігти вчиненню нею нових кримінальних правопорушень в майбутньому.
Заслухавши доповідь судді,пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вирок суду першої інстанції в частині фактичних обставин справи, кваліфікації злочинів та доведеності вини ОСОБА_7 прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Пунктом 2 абзацу у Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (ст. 414 КПК), а ступінь тяжкості вчиненого злочину, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно справедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межа відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції при призначенні покарання, обвинуваченій ОСОБА_7 , було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким злочином, ступінь завершення вчинення кримінального правопорушення, ставлення до вчиненого, що характеризують особу обвинуваченої, зокрема, молодий вік, те що вона розлучена та має двох малолітніх дітей, не працює, має місце реєстрації та проживання у м. Києві за даними облікової документації під наркологічним диспансером-динамічним наглядом не перебуває, також не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, що свідчить про її осудність, раніше неодноразова судима. Також, судом першої інстанції були враховані обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання судом першої інстанції як і судом апеляційної інстанції не встановлено. Суд першої інстанції вірно призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України та за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, яке є мінімальним і відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого злочину.
При цьому визначене судом першої інстанції покарання, на думку колегії суддів, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд не вірно оцінив дані про особу обвинуваченої, яка офіційно не працює, немає постійних джерел прибутку, раніше неодноразово судима за вчинення злочинів проти власності і злочин скоїла перебуваючи на іспитовому терміні, враховані при призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції, який в повній мірі дотримався всіх вимог кримінального закону щодо призначення покарання.
Оскільки визначене судом першої інстанції покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_7 покарання є необхідним й достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, незважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, але які істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, чи навпаки призначення більш суворого покарання, колегією суддів не встановлено.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців, а обвинуваченою в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде оголошено 16 жовтня 2023 року о 15 годині 30 хвилин.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4