Київський апеляційний суд
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022105090000984 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Тарасівка Фастівського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26.02.2004 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України
на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
2) вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28.11.2007 за ч.2 ст.187 КК України на 7 років 1 місяць позбавлення волі;
3) вироком Ірпінського міського суду Київської області від 25.07.2012
за ч.2 ст.189, ст.15 ч.2 ст.189 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
4) вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 18.12.2020 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2022 ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, а тому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ст.75 КК України, безпідставно звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, а відтак, усвідомлював недопустимість вчинення кримінальних правопорушень і невідворотність покарання, не займається суспільно корисною роботою, у зв'язку з чим звільнення від відбування покарання з випробуванням може викликати у обвинуваченого відчуття безкарності. Не погоджується і з тим, що суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, яке полягає не лише у відвертому визнанні провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, а й щирому жалю з приводу цього та осуду своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки та бажанні виправити наслідки вчиненого, даних про що кримінальне провадження не містить.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченого і захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим, і просили врахувати стан здоров'я ОСОБА_7 , який страждає на тяжкі захворювання; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 28 червня 2022 року близько 18 години 40 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 30/2 на вул. Ушинського в м. Києві, шляхом знахідки незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину PVP, яку поклав у футляр від окулярів і тим самим почав зберігати. Того ж дня близько 20 години 01 хвилини за цією ж адресою ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції, які вилучили у нього з футляру від окулярів поліетиленовий пакет з психотропною речовиною PVP масою 0,294 г.
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку розглядався у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням і, відповідно, судом, фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу винного, який судимий, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття і відсутність обставин, що його обтяжують. А тому правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, встановлений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.50, 75 КК України, без достатніх підстав, призначивши обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, звільнив від його відбування з випробуванням, на що обґрунтовано послався в апеляційній скарзі прокурор.
Так, згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав і, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 ніде не працює, має чотири не погашені судимості за кримінальні правопорушення проти власності і відбував покарання у виді позбавлення волі. До нього вже застосовувались положення ст.75 КК України, однак після закінчення іспитового строку він знову вчинив умисне кримінальне правопорушення, за яке був засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2020. Вказані обставини доводять відсутність критичної оцінки ним своїх дій та небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки.
На користь того, що ОСОБА_7 не має наміру виконувати обов'язки, покладені на нього вироком суду, свідчить те, що обвинувачений постійно змінює місце свого проживання та засоби зв'язку, що стало підставою для оголошення його розшуку судом апеляційної інстанції. При цьому посилання сторони захисту на стан здоров'я ОСОБА_7 не підтверджені доказами.
А тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що, потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.
При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів враховує загальні засади призначення покарання, які враховані судом першої інстанції, і приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання такого ж виду і на той самий строк, як його призначив суд першої інстанції, яке однак належить відбувати реально.
Саме таке покарання, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці, буде відповідати вимогам ст.65 КК України за своїм видом та буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_9 у за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 /один/ рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Копія вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
На вирок суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3