ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м. Київ
Справа № 185/3790/22
Провадження: № 22-ц/824/6186/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
секретар Сакалош Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Василівської Інни Юріївни в інтересах ОСОБА_1
на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко В. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
УСТАНОВИВ:
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у червні 2021 року вона отримала на свою домашню адресу постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2021 року на підставі поданої відповідачем заяви про примусове виконання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вважала виконавчий напис вчиненим з численними порушеннями процедури, а також з підстав неправомірності вимог стягувача.
За викладених обставин, просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 02.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 3251, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 19874,71.
Окрім того, просила вирішити питання судових витрат, а саме стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1488,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн.
Заочним рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 02.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 3251, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 19874,71 грн.
Стягнуто з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1488,60 грн.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині відмови в розподілі витрат на правничу допомогу, адвокат Василівська І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що понесені позивачкою витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, а тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, такі витрати повинні бути покладені на відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не було долучено до матеріалів справи квитанції, яка б підтверджувала оплату фактично понесених витрат.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокат Василівська І.Ю. в інтерсах ОСОБА_1 при подачі позовної заяви долучила договір №13/05/2 від 13 травня 2022 року, додаток №1 до договору, який містить опис робіт адвоката, акт наданих послуг від 16 травня 2022 року відповідно до договору про надання правової допомоги №13/05/2 від 13 травня 2022 року, квитанцію від 16 травня 2022 року на суму 14 000 грн.
Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату вартості наданих послуг є помилковим, оскільки відповідну квитанцію було подано позивачем при подачі позовної заяви.
Верховний Суд в постанові від 16 квітня 2020 року (справа №727/4597/19) зазначив наступне: «відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон N 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон N 265/95-ВР, Положення N 13 та Положення N 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.»
Отже, долучена позивачем квитанція про оплату, складена адвокатом Василівською І.Ю., є належним доказом на підтвердження фактичної оплати наданих послуг.
Окрім того, згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Факт надання адвокатом Василівською І.Ю. відповідних послуг ОСОБА_1 на суму 14 000 грн. за договором про надання правової допомоги №13/05/2 від 13 травня 2022 року підтверджено актом наданих послуг від 16 травня 2022 року, а тому суд першої інстанції не був позбавлений можливості здійснити розподіл витрат позивача на правничу допомогу навіть і в тому випадку, якщо б вищевказана квитанція на суму 14 000 грн суду не була надана.
Слід відмітити те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, своїм правом на подачу клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не скористався.
Отже, суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та помилково не здійснив розподіл витрат позивача на правничу допомогу в сумі 14 000 грн, які підтверджені належними доказами, поданими суду в строк, визначений процесуальним законом.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих вимог, а саме стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 14 000 грн., а відтак апеляційна скарга адвоката Василівської І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Василівської Інни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути із акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2023 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
Н. В. Поліщук