КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№22-ц/824/11163/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023року місто Київ
справа № 761/34307/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Притули Н.Г., повний текст рішення складено 19 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 165000 доларів США.
В мотивування вимог посилався на те, що 27 листопада 2017 року відповідач отримав від нього грошові кошти у розмірі 50000 доларів США на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , про що написав розписку.
Вказував, що 05 грудня 2017 року відповідач отримав від нього ще 50000 доларів США та 21 грудня 2017 року - 65000 доларів США, що відповідач власноруч письмово засвідчив 18 січня 2019 року.
Зазначав, що сторони 24 листопада 2017 року підписали між собою Угоду №1, яка за своєю суттю є договором про наміри, згідно якої визначили напрямки співпраці. Вказана Угода передбачала, що відповідач зобов'язується зробити все можливе для підписання 3-х (2-х) стороннього контракту на інвестицію в будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що відповідно до вказаної Угоди, він мав отримати назад проінвестовані кошти, а також отримати 50% від решти активів (грошей, метрів квадратних). Отже, додатково відповідною угодою сторони передбачили, що передані позивачем кошти мали бути повернуті останньому.
Вказував, що відповідний інвестиційний проект не був розпочатий взагалі, жодних дій щодо його реалізації відповідачем не було здійснено, інвестиційний договір укладений не був.
Зважаючи на те, що строку повернення коштів сторонами не було визначено, 18серпня 2021 року він направив відповідачу повідомлення про необхідність повернення коштів у розмірі 165000 доларів США, які попередньо були йому передані. Однак, у визначений час відповідач грошові кошти не повернув, тому позивач вважає, що відповідач отримав безпідставно вказані кошти, які підлягають поверненню.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 165 000 доларів США та 11350 грн. судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 25 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції відповідача про розгляд справи належним чином не повідомляв, внаслідок чого у судовому засіданні не було в повному обсязі з'ясовано обставини справи, а сторона відповідача була позбавлена фундаментального права на захист своїх інтересів, висловлення заперечень, надання доказів на підтвердження необґрунтованості позовних вимог.
Вказувала, що судом не було враховано те, що між сторонами склалися договірні правовідносини, що виключає можливість застосування норм ст.1212 ЦК України.
Зазначала, що сторонами було укладено договір про спільну діяльність з метою отримання прибутку, а не договір про наміри, кошти, надані позивачем, спрямовані на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору, ані розписка, ані договір не містять обов'язку будь-якої сторони розпочати будівництво об'єкту нерухомості;
Зауважувала, що угода є безтерміновою та фактично є чинною до моменту її повного виконання.
Посилалася на те, що виконання угоди від 24 листопада 2017 року ОСОБА_4 здійснюється належним чином, зокрема ним:
підготовлено проект договору інвестування будівництва;
здійснено розрахунок техніко-економічних показників завершення будівництва з розширенням та реконструкцією комплексі споруд Київського облархіву по АДРЕСА_1 ;
підготовлено схеми генеральних планів 1:500 в кількості 3 шт., створено графічне зображення об'єкта будівництва;
розроблено проект договору оренди земельної ділянки;
зрозроблено акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки;
залучено фахівців у справі права, що підтверджується актами наданих послуг, а також копіями платіжних доручень.
Вказувала, що стороною позивача 26 жовтня 2022 року було долучено до справи висновок експерта №1-31/10 за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Вважає, що вищевказаний висновок експерта немає доказового значення, що саме підпис ОСОБА_1 міститься на вказаних документах, оскільки вільні зразки підписів ОСОБА_1 судом для проведення експертизи не відбиралися, а висновок експерта містить лише посилання про те, що підписи у наданих документах експерту виконані однією і тією ж особою, а не саме ОСОБА_1 .
Зазначала, що спростувати зазначений висновок ОСОБА_1 був обмежений через порушення судом норм процесуального права.
22 вересня 2023 року від представника позивача до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просила рішення залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове зсідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Однак при ухваленні рішення судом першої інстанції не було дотримано норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року призначено у справі підготовче судове засідання на 22 листопада 2021 року о 13.30 год.
Відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та судова повістка про розгляд справи на 22 листопада 2021 року о 13.30 год. Однак, вказані документи повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.1 а.с.37-38).
У судовому засіданні 22 листопада 2021 року було оголошено перерву на 07 лютого 2022 року о 09.30 год. та направлено відповідачу повістку, яка була отримана останнім 24 січня 2022 року (т.1 а.с.43).
02 лютого 2022 року ОСОБА_1 направив до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з довідки, складеної секретарем судового засідання від 07 лютого 2022 року судове засідання знято зі складу, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та перепризначено на 04 квітня 2022 року о 10.15 год. (т.1 а.с.48).
Відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 було направлено судову повістку про розгляд справи на 04 квітня 2022 року о 10.15 год. доказів отримання відповідачем вказаної судової повістки матеріали справи не містять.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2022 року закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду на 14 липня 2022 року о 11.15 год. та направлено ОСОБА_1 судову повістку, яка повернулася на адресу суду без вручення із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.1 а.с.60-61).
Розгляд справи було відкладено на 09 листопада 2022 року о 11.30 год.
Відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 було направлено судову повістку про розгляд справи на 09 листопада 2022 року о 11.30 год. доказів отримання відповідачем вказаної судової повістки матеріали справи не містять.
04 листопада 2022 року відповідач направив на адресу суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуватиме у відрядженні за межами України як волонтер з метою перевезення гуманітарної допомоги для ЗСУ на замовлення Вишгородської районної військової адміністрації. На підтвердження чого надав копію витягу з розпорядження Вишгородської районної військової адміністрації від 20 жовтня 2022 року №755.
Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.
Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що доказів повідомлення відповідача про розгляд справи на 09 листопада 2022 року о 11.30 год. матеріали справи не містять та не враховано, що відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 09 листопада 2022 року о 11.30 год. та надав докази поважності неявки.
А відтак, судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).
У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд роз'яснив наступне.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту ст.1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2017 року між до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена Угода №1, за умовами якої сторони виявили добру волю для реалізації проекту «Мельникова 40» (отримання прибутку, після реалізації побудованих, проінвестованих метрів квадратної житлової та нежитлової площі майбутнього житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Для реалізації задуманого проекту сторони домовилися про наступне, у тому числі: сторона 1ОСОБА_1 зобов'язуєтьсязробити все можливе для підписання 3-х (2-х) стороннього контракту на інвестицію в будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , сторона 2 ОСОБА_3 зобов'язується зробити все можливе для залучення під вищевказаний контракт необхідне для його реалізації грошових коштів.
27 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 50000 доларів США на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою.
Крім цього, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 05 грудня 2017 року 50000 доларів США та 21 грудня 2017 року - 65000 доларів США, про що свідчить допис від 18 січня 2019 року у розписці від 27 листопада 2017 року.
У позовній заяві вказано, що відповідний інвестиційний проект не був розпочатий взагалі, жодних дій щодо його реалізації відповідачем не було здійснено, інвестиційний договір укладений не був.
18 серпня 2021 року позивач направив відповідачу повідомлення про необхідність повернення до 25 серпня 2021 року коштів у розмірі 165000 доларів США, які попередньо були йому передані. Однак, у визначений час відповідач грошові кошти не повернув.
Згідно листа Державної інспекції архітектури та містобудування від 01 серпня 2022 року, в Реєстрі будівельної діяльності за параметром пошуку «місце знаходження об'єкту: АДРЕСА_1 » відомостей щодо реєстрації/видачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, не виявлено.
На підтвердження того, що розписка від 27 листопада 2017 року та під текстом розписки про отримання 05 грудня 2017 року 50000 доларів США та 21 грудня 2017 року отримання 65000 доларів США підписана ОСОБА_1 позивач надав висновок експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» №1-31/10 від 31 жовтня 2022 року.
У вказаному висновку зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться:
справа від цифрового запису «27.ХІ.17» і над рукописним записом « ОСОБА_1 » під текстом розписки від 27.11.2017 року про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 50000 доларів США на підготовку до підписання і підписання інвестдоговору на будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ;
над цифровим записом «18.01.19» під текстом розписки від 18.01.2019 року про отримання 05 грудня 2017 року 50000 доларів США та 21 грудня 2017 року отримання 65000 доларів США виконані однією особою.
Заперечуючи проти позову, сторона відповідача як у заяві про перегляд заочного рішення, так і у апеляційній скарзі вказувала на те, що як вбачається зі змісту розписки, ОСОБА_1 отримав вищевказані кошти на підготовку до підписання інвестиційного договору на будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначала, що виконання вказаної угоди ОСОБА_1 здійснюється належним чином, зокрема ним: підготовлено проект договору інвестування будівництва; здійснено розрахунок техніко-економічних показників завершення будівництва з розширенням та реконструкцією комплексі споруд Київського облархіву по АДРЕСА_1 ; підготовлено схеми генеральних планів 1:500 в кількості 3 шт.; створено графічне зображення об'єкта будівництва; розроблено проект договору оренди земельної ділянки; розроблено акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки; залучено фахівців у справі права, що підтверджується актами наданих послуг, а також копіями платіжних доручень.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Разом з тим, надані стороною відповідача: проект договору оренди земельної ділянки; проект акту прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки; техніко-економічні показники завершення будівництва з розширенням та реконструкцією комплексі споруд Київського облархіву по АДРЕСА_1 ; проект договору інвестування будівництва; схеми генерального плану 1:500 в кількості 3 шт.не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки не підтверджують підготовку до підписання та саме підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 на виконання умов розписки від 27 листопада 2017 року.
Надані стороною відповідача копії: актів наданих послуг від 19 жовтня 2021 року, від 31 грудня 2021 року, укладених між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ТОРРЕНТ ПЛЮС»; акту наданих послуг від 18 вересня 2020 року №43, укладений між АО «Юридична фірма «ТОТУМ» та ТОВ «Сучасні екологічні системи і технології» та копії платіжних доручень не є належними доказами у даній справі, оскільки з наданих документів не вбачається з приводу якого об'єкта надавалися послуги та яким чином вони стосуються предмету доказування у даній справі.
Оскільки відповідач не надав належних доказів, що підтверджують підготовку до підписання та саме підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 на виконання умов розписки від 27 листопада 2017 року, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позовних вимог позивача та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 165000 доларів США на підставі статті 1212 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта №1-31/10 за результатами проведення почеркознавчої експертизи немає доказового значення, що саме підпис ОСОБА_1 міститься на вказаних документах, оскільки вільні зразки підписів ОСОБА_1 судом для проведення експертизи не відбиралися, а висновок експерта містить лише посилання про те, що підписи у наданих документах експерту виконані однією і тією ж особою, а не саме ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки сторона відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала, що ОСОБА_1 отримав кошти від ОСОБА_3 в загальному розмірі 165000 доларів США на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору на будівництво жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 згідно розписки.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в розмірі 11350 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 грошові кошти в сумі 165000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 11350 грн. судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року.
Головуючий:
Судді: