КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи № 824/229/2018
Провадження №22-з/1139/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі:
судді Мережко М.В.,
за участю секретаря Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву кредитної спілки «Супер Кредит» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у справі за заявою кредитної спілки «Супер Кредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 25 вересня 2018 року у справі за позовом кредитної спілки «Супер Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 25 вересня 2018 року у справі за позовом кредитної спілки «Супер Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Супер Кредит» 881 грн судового збору.
Заявник кредитна спілка «Супер Кредит» звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.
Вимоги обґрунтовані тим, що оригінал виконавчого листа № 824/229/2018 виданого Київським апеляційним судом 04 березня 2019 року втрачено при пересиланні з незалежних від заявника обставин.
Так, постановою начальника Підволочиського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Підволочиський ВДВС) від 22 травня 2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 824/229/2018.
Разом з тим, 29 травня 2020 року, начальником Підволочиського ВДВС Шкільняком В.Є. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
До заявника вказана постанова та оригінал виконавчого листа не надходили. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо направлення виконавчих документа на адресу стягувача рекомендованим листом.
Заявник також склав Довідку №2614/23 від 25 серпня 2023 про втрату виконавчого листа, в якій зазначено, що виконавчий лист до кредитної спілки від виконавчої служби не повертався, місцезнаходження його заявнику не відоме, в АСВП відповідне виконавче провадження не відкрите, стягнення за виконавчим листом не здійснюються, заборгованість за виконавчим листом не стягнута.
Оскільки оригінал виконавчого листа № 824/229/2018 виданого Київським апеляційним судом 04 березня 2019 року втрачено, заявник звернувся до суду з заявою про видачу замість втраченого оригіналу виконавчого листа його дублікату.
Крім того, внаслідок наведених обставин, які не залежали від волі заявника, закінчився строк пред'явлення вказаного виконавчого документу до виконання, тому заявник просить його поновити.
Запереченнях на заяву від боржника не надходили.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені, тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін.
Заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року задоволено заяву кредитної спілки «Супер Кредит'та видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 25 вересня 2018 року у справі за позовом кредитної спілки «Супер Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Супер Кредит» 881 грн судового збору.
Ухвала набрала законної сили 01 березня 2019 року.
На виконання вказаного судового рішення Київським апеляційним судом 04 березня 2019 року видано виконавчі листи. Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання - до 02 березня 2022 року.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Саме по собі судове рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача не може бути 100 % гарантією його виконання відповідачем. В такому випадку держава забезпечує примусове виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Порядок виконання рішення суду визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Після відкриття виконавчого провадження стягувач має право: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, що здійснюється саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа.
У рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, який видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, яка унеможливлює його виконання.
Отже, видача дубліката виконавчого документа зумовлена необхідністю виконання ухваленого судом рішення, яке набрало законної сили, проте не було виконане боржником.
Із наданих заявником документів встановлено, що оригінали виконавчих листів по справі №824/229/2018 кредитної спілкою втрачено.
При цьому, судом також встановлено, що зазначений безпосередньо у виконавчому листі строк пред'явлення зазначених виконавчих листів до виконання - до 02 березня 2022 року. Виконавчий лист перебував на виконанні з 22 травня 2019 року по 29 травня 2020 року.
Із заявою про видачу дублікату виконавчого листа заявник звернувся 04 вересня 2023 року, тобто, пропустивши строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Строки у виконавчому провадження можна визначити як період часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент набрання судовим рішенням законної сили), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частинами 4, 5 вказаної статті передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду. Таке право стягувача передбачено також ч. 1 ст. 433 ЦПК.
Процесуальний порядок поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлений ч. 2 ст. 433 ЦПК, а саме: заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання, якщо виконавчий документ виданий іншими органами (посадовими особами).
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність або неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Заявник не заперечує, що ним пропущений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Посилання на ту обставину, що строк пропущено із незалежних від заявника причин оцінюються судом критично.
Поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.
Як видно із матеріалів справи, представник кредитної спілки своєчасно отримав виконавчі листи та звернув їх до виконання. У матеріалах справи відсутні докази того, що заявник з моменту подання виконавчих листів до Підволочиського ВДВС та відкриття 22 травня 2019 року виконавчого провадження до 20 червня 2023 року (звернення із скарго-клопотанням до ВДВС) цікавився станом виконання судового рішення.
Саме по собі несвоєчасне отримання заявником постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Жодних інших причин заявник не зазначив.
За таких обставин суд доходить висновку, що, відповідно до вимог ст. 433 ЦПК України, представник заявника кредитної спілки «Супер Кредит» не надав доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Тому заява кредитної спілки «Супер Кредит» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 433, ст. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву кредитної спілки «Супер Кредит» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2023 року.
Суддя М.В. Мережко