Справа №757/15385/21-ц Головуючий в суді І інстанції Новак Р.В.
Провадження № 22-ц/824/11046/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Линок В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом який обґрунтовував тим, що 19.06.2015 на підставі укладеного між ним та АТ «Ощадбанк» договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 у філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку. Відкриття рахунку було обумовлено необхідністю отримання ним оплати за виконану роботу від ТОВ «Синтоп».
У червні-серпні 2015 року на зазначений рахунок від ТОВ «Синтоп» надійшли грошові кошти у розмірі 5381000,00 грн., однак 25.08.2015, згідно із листом Управління фінансового моніторингу Ощадбанку, були зупинені всі видаткові операції по його рахунку, а 03.09.2015 Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням також зупинила всі фінансові операції по рахунку і передала матеріали до правоохоронних органів.
Наприкінці вересня 2015 року ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на кошти на його рахунку в межах кримінального провадження.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2018 у справі № 761/32089/18, який набрав законної сили, скасовано арешт усіх без виключення грошових коштів, що знаходилися на рахунку позивача, відкритому у філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку.
02.10.2018 позивач, через представника, звернувся до Донецького обласного управління Ощадбанку із заявою про здійснення безготівкового переказу коштів на ім'я третьої особи, на що листом АТ «Ощадбанк» від 19.10.2018 отримав відмову з посиланням на те, що банком проведено оцінку ризиків за операціями, оскільки контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму, банк змушений вжити всіх можливих заходів щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму.
29.07.2019 він повторно подав до філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку заяву на безготівковий переказ коштів, у задоволенні якої листом банку від 06.08.2019 відмовлено.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 та постановою Верховного Суду від 24.06.2020, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на його користь кошти у розмірі 5 381 000,00 грн. Лише після набрання чинності рішенням суду банк виконав розпорядження його представника і 17.01.2020 здійснив безготівковий переказ грошових коштів за реквізитами, вказаними у заяві.
На підставі вищевикладеного, оскільки невиконання банком розпорядження клієнта з переказу коштів за заявою від 29.07.2019 свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також сплати пені за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про переказ коштів до дня фактичної видачі, позивач просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення зобов'язання по день фактичного виконання зобов'язання, але не більше 10% від суми переказу, що складає 538 100,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року позов задоволено та стягнуто з АТ "ОЩАДБАНК" на користь ОСОБА_1 пеню, в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення зобов'язання по день фактичного виконання зобов'язання, але не більше 10% суми переказу, що складає 538 100 грн. та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 2270 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що заява представника ОСОБА_1 про переказ коштів від 29.07.2019 не відповідає формі розрахункового документу, позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження звернення його до банку із дорученням про переказ вказаної суми коштів 5 381 000 грн, і що таке доручення не було виконано банком у встановлені строки.
Вказує, що посилання суду першої інстанції на рішення у справі №757/30819/18-ц є безпідставним, оскільки у справі №757/30819/18-ц не досліджувалася заява ОСОБА_1 про переказ коштів від 29.07.2019.
Вказує також, що переказ коштів 16.01.2020 відбувся на виконання заяви представника позивача від 16.01.2020, а не на виконання заяви від 29.07.2019 що не відповідає формі розрахункового документу.
Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором банківського рахунку щодо переказу коштів згідно із заявою представника позивача від 29.07.2019 за дорученням позивача, банк зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2015 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, за умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2 якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 .
У червні-серпні 2015 року на рахунок № НОМЕР_1 ., відкритий на ім'я позивача, надійшли грошові кошти у розмірі 5381000,00 грн.
25.08.2015 листом Управління фінансового моніторингу у АТ «Ощадбанк» зупинено всі видаткові операції за вказаним рахунком.
09.09.2015 згідно з рішенням Державної служби фінансового моніторингу України також зупинено всі фінансові операції за вказаним рахунком і передано матеріали до правоохоронних органів.
У межах кримінального провадження ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2015 на грошові кошти у сумі 5381000,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 ., відкритому на ім'я ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк», накладено арешт.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2018 у справі № 761/32089/18, який набрав законної сили, особу засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 258-5 КК України, а також вирішено долю речових доказів, у тому числі скасовано арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2015 на грошові кошти у сумі 5381000,00 грн , що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 у філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
02.10.2018 представник позивача звернулася до філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім'я власника рахунку та додаткову на її ім'я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім'я третьої особи.
У відповідь на вказану заяву АТ «Ощадбанк» листом від 04.10.2018 попросив надати банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ «Синтоп» (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію) з органів ПФ України, а листом від 19.10.2018 повідомив, що проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, у тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку.
29.07.2019 представник позивача повторно подала до філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заяву про здійснення безготівкового переказу коштів з рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» на рахунок відкритий на його ім'я АТ «ПУМБ».
06.08.2019 АТ «Ощадбанк» надало відповідь, що розрахунково-касове обслуговування рахунку буде проведено після надання до банку всіх документів/відомостей, що вимагаються банком, та після особистої явки власників рахунків до установ банку для проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, оскільки частково надана інформація клієнтів є сумнівною і потребує уточнення, що зазначалося у листі банку від 25.01.2019.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2019 у справі № 757/30819/19-ц стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 381 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 398 813,09 грн, 3 % річних у розмірі 109 241, 67 грн, пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення у розмірі 39 873 210,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені, нарахованої на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», та відмовлено у задоволенні вимог в цій частині. В іншій частині вимог рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
17.01.2020 АТ «Ощадбанк» здійснив безготівковий переказ грошових коштів позивача у розмірі 5016511,79 грн. з рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» на рахунок відкритий на його ім'я АТ «ПУМБ».
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів та встановлює відповідальність суб'єктів переказу, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що вказано у його преамбулі.
Відповідно до п.1.24 ст.1 цього Закону переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Споживач фінансових послуг - це фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктами 32.1 та 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк, що обслуговує платника (отримувача), несе перед ним відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Такі ж положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), які згідно з пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору банківського рахунку є його невід'ємною частиною.
Відповідно до Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (чинних на час виникнення спірних правовідносин) Особлива частина, розділ ХХ «Умови договору банківського рахунку», глава 12 «Відповідальність сторін», пункт 12.4 - за несвоєчасне (пізніше наступного банківського дня після отримання розрахункового документа) або помилкове з вини банку здійснення переказу коштів з карткового рахунку, за несвоєчасне зарахування на картковий рахунок суми, яка переказана клієнту, банк сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процента від суми відповідного переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.
З урахуванням наведених норм, якими передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору і умови, які становлять його зміст, банком допущено порушення умов договору, що є підставами для відповідальності відповідача за обмеження прав позивача щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів, яка має застосовуватись згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до укладеного сторонами договору (договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки), зобов'язання АТ «Ощадбанк» полягає у виконанні банком доручення про перерахування коштів, які надходять клієнту. Так, відповідне зобов'язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо зарахування майна - грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у його вільному розпорядженні на його поточному рахунку.
Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором банківського рахунку щодо переказу коштів згідно із заявою представника позивача від 29.07.2019 за дорученням позивача, банк зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у розмірі 538 100 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про переказ коштів від 29.07.2019 року не відповідає формі розрахункового документу, відхиляються колегією суддів, оскільки як вбачається з листа Ощадбанку від 06 серпня 2019 року позивачу відмовлено у переказі коштів з тих же підстав, що й раніше - проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, а не у зв'язку із невідповідністю поданої заяви вимогам закону.
Твердження апелянта про те, що переказ коштів відбувся на виконання заяви представника позивача від 16.01.2020, а не на виконання заяви від 29.07.2019, оцінюються колегією суддів критично, позаяк, як вбачається з матеріалів справи, перерахунок коштів вчинено відповідачем виключно після прийняття постанови Київським апеляційним судом від 14.01.2020 у справі № 757/30819/19-ц.
Твердження апелянта про те, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження звернення його до банку із дорученням про переказ суми коштів у розмірі 5 381 000 грн, також відхиляється колегією суддів з огляду на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 757/30819/19-ц, яке набрало законної сили і яким стягнуто з Ощадбанку на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 381 000 грн, встановлено, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточним рахунком позивача, шляхом його блокування, не відповідають вимогам законодавства та порушують права позивача, а тому кошти підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на рішення у справі №757/30819/18-ц є безпідставним, оскільки у справі №757/30819/18-ц не досліджувалася заява ОСОБА_1 про переказ коштів від 29.07.2019, також відхиляються колегією суддів з огляду на їх безпідставність.
Доводи апелянта про необхідність застосування положень ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені, відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» законодавцем встановлено граничний розмір пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу, що свідчить про те, що закладаючи саме такий розмір із відповідним імперативним формулюванням, законодавцем були враховані всі можливі запобіжники та дотримано принципи розумності і справедливості, а сам факт встановлення граничного розміру пені і є головним запобіжником, спрямованим на недопущення збагачення кредитора за рахунок боржника.
Аналогічні положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у AT «Ощадбанк», відповідно до яких «за несвоєчасне (пізніше наступного банківського дня після отримання розрахункового документа) або помилкове з вини банку здійснення переказу коштів з карткового рахунку, за несвоєчасне зарахування на картковий рахунок суми, яка переказана клієнту, банк сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процента від суми відповідного переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.» Вказаний факт свідчить про повне прийняття відповідачем зазначених норм закону та відображення їх у внутрішньому документі, в тому числі і в частині принципів розумності і справедливості.
Питання зменшення розміру пені відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України має місце лише у випадку відсутності законодавчого регулювання її граничного розміру, наприклад, при застосуванні пені, передбаченої ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», проте, навіть у таких випадках, вирішуючи питання щодо застосування принципу розумності і справедливості (співмірності), Верховний Суд здебільшого вважає, що пропорційним і справедливим є сума штрафних санкцій не менше суми простроченого (порушеного) зобов'язання.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16 суд констатує необхідність стягнення пені і безпосередньо Великою Палатою застосовано принцип пропорційності (балансу інтересів) та зменшено її розмір, якій дорівнював сумі двох зобов'язань, при цьому стягнув з відповідача пеню, рівну сумі основного зобов'язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, а також від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17.
У постановах Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №761/46145/16-п та від 01.10.2018 року у справі №761/42169/16-п констатована необхідність безальтернативного стягнення пені, визнано обґрунтованим застосування принципу пропорційності при зменшенні розміру пені та залишено в силі рішення попередніх інстанцій про стягнення пені в розмірі банківського вкладу (основного зобов'язання).
Таким чином, посилання апелянта на необхідність зменшення пені з метою недопущення збагачення позивача за рахунок відповідача є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки сума пені, яка була зменшена відповідною заявою позивача до 10% від суми простроченого зобов'язання з метою приведення у відповідність із нормою ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», вже є співмірною та пропорційною з огляду на встановлені обставини справи.
Доводи апелянта про невідповідність суми, що підлягає стягненню матеріалам справи, відхиляються колегією суддів як безпідставні, а твердження апелянта про наявність описки та арифметичної помилки у рішенні суду першої інстанції не є підставою для його скасування, позаяк вони можуть бути виправленими в порядку визначеному ст.269 ЦПК України.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: