Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 369/3122/21
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12921/2023
Головуючий у суді першої інстанції Т. В. Дубас
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
04 жовтня 2023 року місто Київ
Справа №369/3122/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Пасічник К.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кижві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Дубас Т. В., в приміщенні Києво - Святошинсмького районного суду Київської області
УСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенко В. В. про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:5136, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташованого на даній земельній ділянці житлового будинку, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначені земельну ділянку та житловий будинок він отримав у власність на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ніктенко В. В. від 11.03.2020 за реєстровим № 390.
Власником суміжної земельної ділянки площею 0,01 га, кадастровий помер 3222410300:01:023:0099, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач.
ОСОБА_2 , як фізичній особі-підприємцю, на підставі рішення Виконавчого комітету Боярської міської ради від 13.12.2018 № 76/6 видано паспорт прив'язки для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
Після цього ОСОБА_2 на земельній ділянці, кадастровий номер 3222410300:01:023:0099, було споруджено магазин з адресою: АДРЕСА_1 , з улаштуванням фундаменту та у розмірах, що у відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» не відповідає поняттю «тимчасова споруда», а є капітальною спорудою.
Дозвільної документації ОСОБА_2 у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на розміщення капітальної будівлі магазину на своїй земельній ділянці не отримувала.
Зазначена споруда разом з фундаментом (основою) зведена на місці проходження системи водопостачання належного йому будинку АДРЕСА_1 , яка пролягає на глибині всього 1,8 м від поверхні, що у відповідності до Державних будівельних норм унеможливлює розміщення такої споруди на цій земельній ділянці.
Більше того, дана споруда зведена таким чином, що її стіни знаходяться прямо на межі земельних ділянок сторін, а в деяких місцях навіть із заступом на земельну ділянку позивача, і над системою водопостачання належного йому будинку, що є грубим порушенням норм містобудування та, відповідно, права власності позивача на його земельну ділянку та житловий будинок.
11.11.2020 відповідач незаконно, так як магазин побудований з порушенням вимог законодавства, зареєструвала на своє ім'я право власності на будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 22,8 кв. м. (що більше розміру її земельної ділянки), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2220641732224, на підставі технічного паспорту, виданого 21.10.2020 ПП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації» та довідки про показники об'єкта нерухомого майна № 2437/2921, виданої 21.10.2020 ПП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації». Дана реєстрація була здійснена на підставі рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенком В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 55123069 від 13.11.2020.
Також зазначив, що відповідач не вжила інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію земельної ділянки позивача, а навпаки, побудувала навіс, з якого атмосферні опади стікають саме на його земельну ділянку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
скасувати рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 55123069 від 13.11.2020, припинивши право власності ОСОБА_2 на будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 122,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2220641732224;
усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:5136, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що чинить ОСОБА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 22.8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , розміщену на земельній ділянці площею 0,01 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:0099, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенко В.В. про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 55123069 від 13.11.2020, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 122,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2220641732224.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:5136, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити межі до визначених відповідною технічною документацією із землеустрою та проведенням комплексу робіт із перебудовою частини магазину (літ. «А»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме із перенесенням стіни тильного фасаду, яка фактично розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:01:023:5136 із дотриманням вимог нормативних документів, які діють в галузі будівництва.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий у розмірі 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 у позовній заяві просив скасувати рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 55123069 від 13.11.2020, припинивши право власності ОСОБА_2 на будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 122,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2220641732224; усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:5136, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що чинить ОСОБА_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести будівлю, нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 22,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , розміщену на земельній ділянці площею 0,01 га, кадастровий номер 3222410300:01:023:0099, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Апелянт зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору. Адже, ні під час підготовчого провадження, ні під час судового розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 не подав до суду заяву про зменшення (збільшення) розміру позовних вимог, зміну предмету чи підстав позову, тобто він не просив суд зобов'язати ОСОБА_2 відновити межі до визначених відповідною технічною документацією із землеустрою та проведенням комплексу робіт із перебудовою частини магазину (літ. «А»). Отже, на думку апелянта, суд за відповідача сформулював позовну вимогу, яку і задовольнив, чим порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає її необґрунтованою та такою, що не має підстав для задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.06.2023 - законним та таким, що не підлягає скасуванню. Зауважує, що йому не було відомо, чи можливо усунення перешкоди у користуванні належними йому на праві власності житловим будинком та земельною ділянкою в інший спосіб. Під час розгляду справи судом першої інстанції було задоволено клопотання про призначення судових будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Експертами було підтверджено, що розташування магазину порушує межі земельної ділянки із кадастровим номером 3222410300:01:023:5136, також була надана відповідь, що усунення перешкод в користуванні належними позивачу будинком та земельною ділянкою можливе без знесення магазину відповідача. Отже, частково задовольнивши позов, суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог, так як не вирішував незаявленої вимоги і не задовольняв вимог позивача у більшому розмірі, ефективно поновив права позивача, порушені самочинним будівництвом з боку відповідача.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд, ухвалюючи рішення у справі, врахував висновок експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.01.2023 № 522/01-2023, а також заяву ОСОБА_2 про часткове визнання позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки магазин (літ. «А»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за конфігурацією, габаритними розмірами, площею забудови, рівнем благоустрою прилеглої території, розташуванням відносно меж земельної ділянки та екстер'єром не відповідає паспорту прив'язки, який видано 26.12.2018 Начальником відділу містобудування та архітектури - головним архітектором виконавчого комітету Боярської міської ради - Романюком А.О.
З такиим висновком суду, погоджується і суд апеляційної інстанції.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.03.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 390, згідно з яким ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 3222410300:01:023:5136, яка розташована за тією ж адресою, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.03.2020 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0100 га на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 20.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2454, що підтверджується договором дарування земельної ділянки та державним актом на право власності на земельну ділянку, зареєстрованим 26.02.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109322900057.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:023:5136 площею 0,0638 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права 11.03.2020.
ОСОБА_2 є власником будівлі, нежитлової будівлі, магазину, об'єкт нерухомості загальною площею 122,8 кв. м. на АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності на зазначене приміщення була здійснена на підставі технічного паспорта, виданого 21.10.2020 ПП «Староконстинтинівське бюро технічної інвентаризації», довідки про показники об'єкта нерухомого майна № 2437/2921, виданої 21.10.2020 ПП «Староконстинтинівське бюро технічної інвентаризації».
Запис про право власності за ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55123069 від 13.11.2020 10:04:28, Гаращенко В.В. , Ревненська сільська рада Бориспільського району Київської області.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:023:0099 площею 0,01 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права 10.12.2013.
Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14.05.2009 № 40/1892 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення власної земельної ділянки площею 100 кв. м в АДРЕСА_1 із земель для «будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель» на землі для «комерційного використання». Зобов'язано ОСОБА_2 замовити в землевпорядній організації розроблення проекту відведення земельної ділянки у строк, передбачений договором для здійснення державної землевпорядної експертизи та подати його на розгляд і затвердження сесії Боярської міської ради.
26.12.2018 начальником відділу містобудування та архітектури головним архітектором Виконавчого комітету Боярської міської ради було видано ФОП ОСОБА_2 паспорт прив'язки для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13.12.2018 № 76/6 надано ФОП ОСОБА_2 паспорт прив'язки для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 .
Згідно з листом КП «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради № 14.05.2021 № 01-8/158 магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщений на місці проходження системи водопостачання будинку АДРЕСА_1 . Переобладнання системи водопостачання до будинку АДРЕСА_1 можливе за умови дотримання вимог ДБН В.2.5-74:2013, ДБН 360-92**, СНиП ІІ-89 та інших нормативних актів та документів.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів,дотримуватися правил добросусідства.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У частині першій статі 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об'єкт нерухомості є самочинним.
У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.01.2023 № 522/01-2023, складеного судовими експертами ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2022, магазин (літ. «А»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за конфігурацією, габаритними розмірами, площею забудови, рівнем благоустрою прилеглої територією, розташуванням відносно меж земельної ділянки та екстер'єром не відповідає паспорту прив'язки, який видано 26.12.2018 Начальником відділу містобудування та архітектури-головним архітектором виконавчого комітету Боярської міської ради Романюком А. О.
Магазин (літ. «А»), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не підпадає під визначення тимчасової споруди, оскільки: площа забудови є більшою ніж 30,0 кв. м, а саме становить 89,6 кв. м; розташовується на фундаменті; конструктивні характеристики будівлі не забезпечують можливості її перенесення у просторі без знецінення будівельних конструкцій та матеріалів, а також втрати цільового призначення.
Усунення порушень меж землекористування можливо шляхом відновлення меж до визначених відповідною технічною документацією із землеустрою та проведенням комплексу робіт із перебудовою частини магазину (літ. «А»), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а саме із перенесенням стіни тильного фасаду, яка фактично розміщена в межах земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки збудований відповідачем магазин за адресою: АДРЕСА_1 за конфігурацією, габаритними розмірами, площею забудови, рівнем благоустрою прилеглої території, розташуванням відносно меж земельної ділянки та екстер'єром не відповідає пасорту прив'язки, який видано 26.12.2018 Начальником відділу містобудування та архітектури-головним архітектором виконавчого комітету Боярської міської ради - Романюком А.А.
Зведення відповідачем будівлі магазину, призвело до порушення прав позивача як власника суміжної земельної ділянки, а тому порушене прав позивача підлягає судовому захисту.
Щодо твердження апелянта, що суд за відповідача сформулював позовну вимогу, яку і задовольнив, чим порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц.
У абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 було констатовано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Спосіб захисту прав є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий сосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення» було роз'яснено, що виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог і не задовольняв вимог позива у більшому розмірі, а ефективно поновив права позивача, порушені самочинним будівництвом з боку відповідача. Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 18 жовтня 2023 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна