ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3495/20 пров. № А/857/8812/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Рейті С. І.; повний текст рішення складено 17 квітня 2023 року) у справі №260/3495/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 690 822,95 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку, встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України), не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у розмірі 690 822,95 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу в установленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , вважаючи, що воно є незаконним, необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимога про сплату боргу не була їй вручена, а повернулась до податкового органу за закінченням терміну зберігання, тому в податкового органу не виникло права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Також вказує на те, що податкові повідомлення-рішення (далі також - ППР), внаслідок яких виник податковий борг, теж не були їй надіслані. Звертає увагу, що ці податкові повідомлення-рішення оскаржені в суді і станом на час подання апеляційної скарги по них відкрито касаційне провадження. При цьому, звертає увагу на невірний розрахунок штрафних санкцій у цих ППР і невірне застосування норм права.
ГУ ДПС у Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що ППР, на підставі яких виник податковий борг, переглянуті в суді і залишені в силі, що свідчить про правильність розрахунку сум штрафу та пені. Податкова вимога про сплату боргу надсилалась відповідачу, проте була повернута за закінченням терміну зберігання, що дає підстави для зверненням до суду про стягнення податкового боргу. Решта доводів апеляційної скарги не стосуються предмету цього спору. Враховуючи наведене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 подала заперечення на відзив, в якому вказала на те, що відзив подано з пропущенням строку, зазначила про неналежне надсилання ППР та про невручення вимоги про сплату боргу, внаслідок чого борг не можна вважати узгодженим, тому зобов'язань щодо сплати боргу в неї не виникло.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в період з 21.12.2018 по 22.12.2018 працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2015 році доходу, як додаткове благо, від ТОВ «Кей-колект».
Результати перевірки відображені в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 14/13-05/ НОМЕР_1 від 02.01.2019.
За результатами перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 30.01.2019 № 0001191305, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 389 874,30 грн, в т. ч. 311 899,44 грн за податковим зобов'язанням та 77974,86 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та
- від 30.01.2019 № 0001221305, яким збільшено суму грошового зобов'язання із військовому збору, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 29297,66 грн, в т. ч. 23 438,13 грн за податковим зобов'язанням та 5859,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Внаслідок цього відповідачу виставлено податкову вимогу № 42480-50 від 24.09.2019, яка повернута на адресу інспекції без вручення за закінченням терміну зберігання.
Оскільки податковий борг відповідача не був погашений у добровільному порядку, позивач просить стягнути такий у судовому порядку.
Крім того, як видно з матеріалів справи, позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 260/1046/21 у задоволенні позову про їх скасування відмовлено (рішення набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, судовим рішенням у справі № 260/1046/21 встановлено правильність визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання у розмірі 690 822,95 грн згідно податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 за № 0001191305 та № 0001221305, які набули статусу узгодженого податкового зобов'язання.
Позивач подала касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 і Верховним Судом 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 260/1046/21. При цьому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 відмовлено, оскільки виконання рішень першої та другої інстанцій фактично не тягне за собою вчинення примусових виконавчих дій.
Отже, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 260/1046/21 набрало законної сили, касаційним судом його дію не зупинено, тому воно є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їхніми об'єднаннями на всій території України і обставини, встановлені у цьому судовому рішенні, застосовуються як преюдиційні, під час судового розгляду цієї справи.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, податкова вимога у встановленому порядку не скасовані та є чинним, за відповідачем обліковується заборгованість, доказів сплати такої заборгованості відповідач до суду не подав.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, якою визначені строки сплати податкового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пп. “е” п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у сумі 690 822,95 грн.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач вказав на те, що він не знав про податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, оскільки ним такі не отримувались.
Колегією суддів здійснено перевірку таких доводів відповідача та встановлено таке.
З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на податкову адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 0001191305, від 30.01.2019 № 0001221305.
Відповідно до пояснень податкового органу, щодо надіслання цих ППР ним подано до АТ «Укрпошта» звернення та отримано відповідь АТ «Укрпошти» від 26.03.2019 № 0402 з якої видно, що рекомендований лист № 8800023930264, направлений на адресу АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_1 , повернутий 04.03.2019 у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 13, 18).
Податкова вимога № 42480-50 від 24.09.2019 надсилалась за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_3 , проте не вручена адресатові з причини закінчення встановленого строку зберігання (а.с. 21).
В частині дотримання порядку надсилання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що ставить під сумнів узгодженість визначених грошових зобов'язань, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме:
якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса;
якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Також стаття 42 ПК України передбачає можливість вручення запиту особисто адресату чи його представнику.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом шостим п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або переважності застосування податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вжиття у наведеному законодавчому приписі сполучника “або” вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.
При цьому надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) кореспонденції з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що приписи ПК України не передбачають умови та обов'язку контролюючого органу слідкувати за правильністю та належністю вручення платнику податків поштового відправлення, адже такий обов'язок на ньому лежав би за умови якби він особисто здійснював вручення такого запиту платнику податків, а не скористався послугами поштового зв'язку.
Варто зауважити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.
Колегія суддів зазначає, що податкова вимога № 42480-50 від 24.09.2019 надіслана за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_3 і повернута за закінчення встановленого строку зберігання, а тому вважається врученою.
Податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 за №№ 0001191305 та 0001221305 скеровано на адресу: АДРЕСА_1 (згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУ ДМС України в Закарпатській області).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів того, що адреса: АДРЕСА_1 не є та не була податковою адресою відповідача, ним не надано.
Враховуючи те, що зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в судовому порядку і залишені судом в силі, податковий борг у розмірі 690 822,95 грн вважається узгодженим.
Тобто, при винесенні рішення в справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов'язання є узгодженими і правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.
Решта доводів апеляційної скарги не впливають на результат вирішення спірного питання та стосуються суті справи, яка вже вирішена судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи не представлено.
З огляду на наведені норми законодавства та встановлені у справі обставини колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач діяв в спірних правовідносинах у межах своїх службових обов'язків, повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року в справі №260/3495/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин