ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/36678/21
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
19 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіне" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіне" про припинення права користування надрами,
ВСТАНОВИВ:
у листопаді 2021 року Державна служба геології та надр України звернулась до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіне" (ТОВ "Доломіне") в якому просила:
- припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5210 від 01.11.2010, наданого ТОВ «Доломіне».
17 жовтня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Доломіне» надано спеціальний дозвіл на користування надрами №5210 від 01 листопада 2010 року на видобування зокрема, доломітів для скляної промисловості, виробництва облицювальних блоків і плит із супутнім отриманням декоративного щебеню і піску, муки для вапнування кислих ґрунтів.
При цьому, як додаток до спеціального дозволу на користування надрами №5210 від 01 листопада 2010 року, укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 29.12.2018, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу.
Так, наказом Державної служби геології та надр України №5 від 11січня 2017 року зупинено дію дозволів, зокрема №5210 від 01.11.2010 у зв'язку порушенням пункту 25 Положення про прядок проведення державної експертизи та оцінки записів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №865 від 22.12.1994 та надано ТОВ «Доломіне» 30 календарних днів для усунення порушень.
Наказом Державної служби геології та надр України від 28 листопада 2018 року №450 затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2019 рік, відповідно до якого перевірку ТОВ «Доломіне» призначено на 11 листопада 2019 року, строком на 10 днів.
Згідно наказу Державної служби геології та надр України від 30 вересня 2019 року №361 «Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у листопаді 2019 року» Департаменту державного геологічного контролю було доручено провести планові перевірки надрокористувачів, зокрема ТОВ «Доломіне», у зв'язку з чим відповідачу направлено повідомлення №20405/03/14-19 від 04.10.2019 про проведення планової перевірки з 11 по 22 листопада 2019 року.
Так, відповідач 21.11.2019 направив на адресу позивача лист за вих.№21, у якому зазначив про перебування директора ТОВ «Доломіне» на реабілітації після хірургічної операції, у зв'язку з чим просив перенести початок перевірки на 26.11.2019.
За результатами складено акт №06-02/23/2019-92/п (247) від 22 листопада 2019 року, в якому зазначено, що директор ТОВ «Доломіне» ОСОБА_1 в телефонному режимі та на підставі наданого листа №21 від 21.11.2018, не допустив посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), встановленого законодавством, у зв'язку з перебуванням його ж на реабілітації у госпіталі.
25 листопада 2019 року за результатами планової перевірки ТОВ «Доломіне», на підставі акта про недопущення до перевірки позивачем складено припис №2280-14/06 від 25.11.2019, яким відповідачу надано строк для усунення виявлених перевіркою порушень до 27 грудня 2019 року.
Так, 13.02.2020 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр підготовлено подання на зупинення дії спеціального дозволу оскільки ТОВ "Доломіне" не усунуто порушення, а саме:
- не виконано підготовчих робіт для розробки родовища, а саме, перенос русла річки Білка, рекультивація земель порушених штучним каналом та передача земельної ділянки в державну власність, чим не виконано п. 2 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища (строк проведення 1 кв. 2019 - 3 кв. 2019), п. 5 Угоди про умови користування надрами №5210 від 29.10.2018, в частині проведення робіт у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт;
- не підготовлено матеріали та не отримано земельної ділянки для потреб пов'язаних з користуванням надрами в установленому порядку, чим не виконано п. 3 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища (строк проведення 3 кв. 2019), п. 5 Угоди про умови користування надрами №5210 від 29.12.2018, в частині проведення робіт у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт).
Наказом Державної служби геології та надр України №136 від 24.04.2020, зокрема, внесені зміни до пункту 32 наказу Держгеонадра України від 11.01.2017 №5 шляхом доповнення підстав зупинення дії дозволу, надавши 30 календарних днів для усунення порушень.
Листом від 08.05.2020 №6880/01/07-20 позивач повідомив ТОВ «Доломіне» про прийняття наказу №136 від 24.04.2020 щодо внесення змін до наказу Держгеонадра України від 11.01.2017 №5 в частині доповнення підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5210 від 01.11.2010.
На лист Держгеонадра України щодо виконання вимог наказу №136 від 24.04.2020, ТОВ «Доломіне» направлено лист за вх.№7593/02/07-20 від 21.05.2020, в якому вказано про обсяг виконаних робіт.
Згідно наказу Державної служби геології та надр України №240 від 22.06.2020 ТОВ «Доломіне» продовжено до 01.10.2020 термін для усунення порушень, встановлених згідно з наказом №136 від 24.04.2020.
Відповідно до наказу Державної служби геології та надр України №465 від 21.10.2020 ТОВ «Доломіне» продовжено до 01.02.2021 термін для усунення порушень, встановлений наказом №240 від 22.06.2020.
Наказом Державної служби геології та надр України №175 від 19.02.2021 ТОВ «Доломіне» продовжено до 01.06.2021 термін для усунення порушень, встановлених згідно з наказом №465 від 21.10.2020.
У подальшому, Державна служба геології та надр України листом №10039/01/02-21 від 17 червня 2021 року запропоновувала ТОВ «Доломіне» у 15 денний строк надати до Держгеонадр власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, який відповідачем отримано 07 серпня 2021 року.
27.09.2021 ТОВ «Доломіне» звернулося до позивача із заявою за вх.№14670/02/03-21 та пакетом документів щодо внесення змін до програми робіт Угоди про умови користування надрами №5210 від 29.12.2018 в частині продовження Програми робіт на 2 роки з метою виконання порушень, з урахуванням вимог, викладених в листі Державної служби геології та надр України від 24.12.2020.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян регулюється Кодексом України про надра.
Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Згідно з ст. 5 Кодексу України про надра родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 14 Кодексу України про надра визначено, що у надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи; лікувальні, оздоровчі заклади та ін); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
Статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, процедура видачі якого передбачена Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (Порядок №615).
Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.
Частиною 2 ст.24 Кодексу України про надра визначені наступні обов'язки користувачів надр:
1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі:
- якщо відпала потреба у користуванні надрами;
- закінчення встановленого строку користування надрами;
- припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
- користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
- використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
- якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
- вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
При цьому, ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра визначено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. Питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Згідно ч. 3 ст. 26 Кодексу України про надра законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Закон №877-V).
Згідно ст. 11 Закону №877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Порядок №615 регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.
Згідно пп. 8 п. 22 Порядку №615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у тому числі разі невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.
Підпунктами 10, 11 Порядку №615 передбачено, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, та коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами.
Отже, право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.
Відтак, спеціальним законом, яким передбачено підстави припинення права користування надрами, є Кодекс України про надра, п. 5 ст. 26 якого передбачено однією з підстав - порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.
Системний аналіз наведених правових норм Кодексу України про надра, Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Порядку №615 свідчить, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для видання уповноваженим органом припису про їх усунення та зупинення дії дозволу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду з вимогою про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5210 від 01.11.2010 року, є неусунення ТОВ "Долміне" порушень, зазначених у приписі від 25.11.2019, невиконання обов'язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра, спеціальним дозволом на користування надрами та Угодою до нього.
У постанові від 07.07.2021 у справі № 820/99/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "При вирішенні питання про анулювання спеціального дозволу з підстав неусунення порушень, в строки встановлені органом, який видав дозвільний документ, фактичні обставини підлягають оцінці на предмет їх достатності для усунення порушень, з урахуванням обсягу робіт. (...) відповідач, після отримання припису про усунення порушень та наказу про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, здійснював всі залежні від нього заходи з метою усунення виявлених порушень. Неусунення деяких, які не залежать від волі відповідача, не може бути підставою для анулювання дозволу на користування надрами".
Таким чином, зазначена вище позиція Вурховного Суду спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача.
Тобто, під час вирішення питання про анулювання спеціального дозволу з підстав неусунення порушень, суд не надає оцінку правомірності прийняття припису, а надає оцінку діям надрокористувача щодо його виконання, які слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Отже, суд повинен в сукупності дослідити всі обставини справи та надати оцінку не лише діям позивача, а й діям відповідача вчинених ним на усунення виявлених порушень.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку вжитих підприємством дій для усунення порушень.
Так, із змісту позовної заяви встановлено, що ТОВ "Доломіне" не усунуто порушення, а саме:
- не виконано підготовчих робіт для розробки родовища, а саме, перенос русла річки Білка, рекультивація земель порушених штучним каналом та передача земельної ділянки в державну власність, чим не виконано п. 2 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища (строк проведення 1 кв. 2019 - 3 кв. 2019), п. 5 Угоди про умови користування надрами №5210 від 29.10.2018, в частині проведення робіт у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт;
- не підготовлено матеріали та не отримано земельної ділянки для потреб пов'язаних з користуванням надрами в установленому порядку, чим не виконано п. 3 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища (строк проведення 3 кв. 2019), п. 5 Угоди про умови користування надрами №5210 від 29.12.2018, в частині проведення робіт у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт).
Згідно ст. 18 Кодексу про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України (ЗК України), до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни і а юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї етапі, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Так, із матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Доломіне" неодноразово надавало Держгеонадрам письмові пояснення щодо отримання земельної ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами та неодноразово просило продовжити строк на усунення порушення, що підтверджується копіями листів та доданих до них відповідних документів.
У вказаних листах, товариство зазначило про те, що у зв'язку з реформуванням сільських громад та їх об'єднанням в ОТГ, неодноразовою зміною керівництва Радомишльської та Житомирської ОДА та місцевих землевпорядних служб, передачею землевпорядних функцій від Держземагенства в Держгеокадастр під час отримання земельної ділянки площею 50,7 га ТОВ "Доломіне" довелось декілька разів погоджувати одні і ті ж документи, що свідчить про тривалість процедури оформлення земельної ділянки.
Таким чином, процес отримання земельної ділянки у власність або в користування, встановлений земельним законодавством досить тривалий, складається з декількох етапів - від отримання дозволу на підготовку технічної документації до прийняття рішення про виділення земельної ділянки відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування, та залежить не лише від дій суб'єкта, який має намір отримати земельну ділянку.
Аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ "Доломіне" вчиняє дії, які необхідні для оформлення прав на землю, але з об'єктивних причин, не залежних від волі відповідача, не має можливості завершити цей процес у визначений позивачем строк.
Колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції мають на меті припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків. Суб'єкта господарювання не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Колегія суддів вважає, що анулювання спеціального дозволу за таких обставин не узгоджується з вимогою пропорційності (п. 8 ч. 2 ст. КАС України). Вона вимагає щонайменше дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що негативні наслідки для відповідача, як надрокористувача, є явно не співмірні з ціллю припинити правопорушення, оскільки на час звернення до суду процедура оформлення права не земельну ділянку триває, про що свідчать активні дії зі сторони надрокористувача.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року справа № 400/1346/19.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо виконання підготовчих робіт для розробки родовища, а саме, перенос русла річки Білка, рекультивації земель порушених штучним каналом та передачі земельної ділянки в державну власність, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, п. 2 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища було передбачено необхідність перенесення русла річки Білка, рекультивації земель, порушених штучним каналом та передачі земельної ділянки у державну власність.
На момент складання та затвердження Програми річка Білка була повноводною та для розробки родовища необхідно було здійснити перенесення русла річки, здійснити відповідні рекультиваційні роботи та передачу ділянки під новим руслом у власність держави.
Однак, з моменту складання та затвердження Програми змінилися обставини, а саме вище за течією річки було споруджено дві греблі та організовано два стави для поливу насаджень.
Внаслідок будівництва гребель річка Білка обміліла, а тому відсутня необхідність перенесення русла річки.
За таких обставин, ТОВ "Доломіне" неодноразово зверталось до Дергеонадра з заявами про необхідність внесення змін до п. 2 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища, однак позивачем вказані пропозиції не були розглянуті та відповіді на заяви не були надані.
Тобто, Держгеонадра мало можливість здійснити перевірку викладених у заявах відповідача обставин та пропозицій. Проте, в даному випадку позивач жодним чином не відреагував на звернення товариства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на п. 9 "Обставини непереборної сили" Угоди №5210 , яка є не від'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №5210 від 01.11.2010 року.
Згідно цього пункту, невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цією угодою, є виправданим і не спричиняє відповідальності у томі разі, якщо таке невиконання чи неналежне виконання викликані обставинами непереборної сили (надзвичайна або невідтворотна за даних умов непереборна подія, випадок).
Обставинами непереборної сили вважаються такі події: війна, воєнні дії, повстання, мобілізація, страйк, епідемія, пожежа, вибухи, природні катастрофи та інші події, що не залежать від волі сторін.
У разі виникнення обставин непереборної сили сторона, для якої виникли такі обставини, зобов'язана протягом 7 днів з моменти їхнього виникнення, повідомити іншу сторону про такі обставини та надати документи, що підтверджують їх настання.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 в Україні запроваджено карантин.
Пунктом 7 Закону України від 17.03.2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а саме: після слів "введення комендантської години" доповнено словами "карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тим самим визнавши карантин форс-мажорними обставинами, тобто (обставинами непереборної сили), якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, по всій території України з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Таке рішення ухвалено у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та наразі в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Отже, виходячи зі змісту п. 9 угоди 5210, відповідач неодноразово повідомляв Дежгеонадра про настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання вимог припису у встановлений позивачем строк, а також просив продовжити цей строк.
Крім того, ТОВ "Доломіне" вже тривалий час, а саме з 2010 року, користується надрами де здійснює свою господарську діяльність, а тому мав виправдані очікування на те, що позивачем будуть розглянуті його заяви, звернення та листи про продовження строку для виконання вимог припису і про внесення змін до п. 2 Програми робіт з видобування доломіту Негребівського родовища та будуть задоволені позивачем.
Разом з тим колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.08.2021 справа №240/3812/19 стосовно врахування усталеної практики Європейського суду з прав людини, де вказано, що припинення дії дійсної ліцензії на здійснення господарської діяльності становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, і воно має розглядатись за другим абзацом цієї статті як захід з контролю за користуванням майном (у пункті 154 у справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» ).
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Крім того, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (пункти 21, 24). Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства».
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece)).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland)). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic)). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia)). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), рішення у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем вчинялись усі можливі та необхідні дії щодо виконання вимог припису №2280-14/06 від 25.11.2019, однак позивачем дані обставини не були враховані.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем більше двох років вчинялись дії по виконанню вимог припису №2280-14/06 від 25.11.2019 під час дії карантинних обмежень та військового стану, що в свою чергу призвело до передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіне" задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України до товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіне" про припинення права користування надрами, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.