ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21810/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
19 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета", у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол №4184 від 05.12.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6299, виданий 03.12.2018 Державною службою геології та надр України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позовну заяву повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
17 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що предметом оскарження за даним позовом є протиправність дій відповідачів при винесенні протоколу №4184 від 05.12.2017 та визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами №6299, виданий 03.12.2018 Державною службою геології та надр України.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду:
- окремої заяви відповідно до вимог ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення із вказанням інших обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом та доказів такого обґрунтування.
- уточненої позовної заяви із врахуванням висновків суду, та її копії відповідно до кількості учасників справи.
16.08.2023 від керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області надійшла до суду першої інстанції уточнена позовна заява, зокрема, щодо суб'єктивного складу учасників справи. Докази надіслання такої іншим учасникам справи чи її копії відповідно до кількості учасників справи до матеріалів справи не додано.
18.08.2023 від керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області надійшли до суду першої інстанції додаткові пояснення щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, в яких наведено обґрунтування щодо неможливості подання позовів вказаної категорії раніше, враховуючи невизначену зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, позивач посилався на відступ Верховним Судом від попередніх висновків, щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора щодо спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вказані обставини у поданих додаткових поясненнях прокурором на виконання ухвали суду від 08.08.2023 не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено. Посилання прокурора на обставини зазначені в додаткових поясненнях, не змінюють момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів, оскільки прокурор почав вчиняти такі дії через вісім місяців після відступу Верховних Судом від попередніх своїх висновків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Процесуальний закон не дає визначення терміна "поважні причини".
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалося в суді першої інстанції, а також наведено в апеляційній скарзі, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом прокурором вказано зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.
В той же час, судом першої інстанції вірно враховано, що навіть якщо взяти до уваги відступ Верховним Судом від попередніх висновків щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора чтосовно спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, який висловлений у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, а тому саме з цієї дати за можливе обраховувати перебіг строк звернення, то до суду із даним позовом прокурор звернувся лише в липні 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що ще з листопада 2022 року прокурору стало відомо про зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ (тобто володів вказаною інформацією), однак за захистом інтересів держави звернувся лише в липні 2023 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку доводам щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, викладеними у поданих прокурором на виконання вимог ухвали суду додаткових поясненнях, а тому правомірно не визнано такі причини поважними і які не можуть слугувати обставинами для поновлення строку звернення до суду із даним позовом.
Положеннями ч.2, 5 ст.44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено. Посилання прокурора на обставини відступу Верховним Судом від попередніх висновків щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора стосовно спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів, оскільки прокурор почав вчиняти такі дії через вісім місяців після відступу Верховних Судом від попередніх своїх висновків.
А відтак, керівником прокуратури не усунуто недоліків позовної заяви в частині наведення поважних підстав для поновлення строку звернення з даним адміністративним позовом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.