ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/11506/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
18 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авіла" та Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Авіла" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Авіла" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2022 №00/3284/0703 форми "В3", №00/3285/0703 форми "В4" та №00/3283/0703 форми "В1", прийнятих на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2022 № 0329/22-01-05/30849961.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року позов задоволено частково. А саме, суд визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 26.07.2022 №00/3283/0703 форми "В1", від 26.07.2022 №00/3285/0703 форми "В4", і від 26.07.2022 №00/3284/0703 форми "В3" в частині відсутності права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку за січень 2022 року в сумі 9109,0 грн.
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Додатковим рішенням від 09 травня 2023 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Авіла" та стягнуто понесенні стороною витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в обгрунтування яких послались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, позивачем зазначено про відсутність в додатковому рішенні належного обгрунтування неспівмірності суми витрат на правничу допомогу, заявленою стороною до відшкодування, по відношенню до критеріїв щодо складності даної справи, обсягом наданих адвокатом послуг, якістю підготовлених адвокатом документів та кількістю витраченого адвокатом часу.
В свою чергу відповідач, в обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на той факт, що, по-перше, дана справа відноситься до справ незначної складності і не потребує витрачання адвокатом великого обсягу часу і виконання великого обсягу робіт, а по-друге, податковий орган є органом державної влади та значно обмежений у фінансуванні видатків по рахунку КЕКВ 2800 "Інші видатки", з якого проводитиметься стягнення витрат на правову допомогу позивача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Авіла" на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року.
Ухвалою від 28 серпня 2023 року дану справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 жовтня 2023 року о 10:00.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційних скарг та за обставин, викладених в них, просили їх задовольнити.
В подальшому, суд, з'ясувавши всі обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін та надавши оцінку доводам апеляційних скарг, протокольною ухвалою від 04.10.2023 року постановив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою представника позивача, судом вирішено розглянути питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в окремому судовому засіданні після ухвалення рішення по суті спору.
Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі, з урахуванням заперечень відповідача, дійшов висновку, що розмір вартості наданих послуг в сумі 62500 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатами послуг, а тому стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Авіла" підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Колегія суддів надаючи оцінку висновку суду першої інстанції у питанні відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, відзначає наступне.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За приписами п.п. 1, 5, 6 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, а саме пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно вимог частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача було надано суду: договір про надання правової допомоги №НО-07/06/22-3 від 07.06.2022 укладений із Гребенюком О.В.; додаткову угоду №2 до договору №НО-07/06/22-3 від 07.06.2022; договір про надання правової допомоги (щодо інтересів юридичної особи в суді першої інстанції) №БГ-13-02-23 від 13.02.2023 укладений із ОСОБА_1 ; акт наданих послуг від 16.12.2022, відповідно до якого адвокат Гребенюк О.В. надав послуги щодо аналізу документів клієнта, що стосуються справи, підготовки позовної заяви та подання до суду, підготовки та подачі заяв по суті справи, підготовки та подачі заяв з процесуальних заяв на загальну суму 22500,00 грн; акт наданих послуг від 21.04.2023, відповідно до якого адвокат Гребенюк О.В. надав послуги щодо участі в 6 судових засіданнях, а також підготовки додаткових пояснень по справі на загальну суму 20 000,00 грн; акт наданих послуг від 21.04.2023, відповідно до якого адвокат Романюк В.М. надав послуги щодо участі в 6 судових засіданнях, складання та направлення до суду заяв по суті справи (3 додаткових пояснення), а також підготовка та направлення до суду заяв з процесуальних питань (3 клопотання) на загальну суму 20 000,00 грн; платіжні інструкції №322 від 26.12.2022 на суму 22500,00 грн, №256 від 24.04.2023 на суму 20000,00 грн, №259 від 25.04.2023 на суму 20000,00 грн.
Підпунктом 3.2. пункту 3 договору №НО-07/06/22-3 від 07.06.2022, додатку №1 та пункту 2 додаткової угоди №2 до вказаного договору вартість наданих послуг визначена у розмірі 22500,00 грн та 20000,00 грн. Підпунктом 4.4 пункту 4 договору №БГ-13-02-23 від 13.02.2023 вартість надання послуг визначена сторонами на рівні 20000,00 грн.
Перевіряючи обґрунтованість визначеної вартості наданих адвокатами послуг в розмірі 62500 грн., колегія суддів виходить з наступного.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представниками позивача часу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмір вартості наданих послуг, визначених позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатами послуг, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатами послуг є сума 20000 грн.
Таким чином, підстави для сумніву в обґрунтованості висновку суду першої інстанції у додатковому рішенні щодо часткової доведеності позивачем факту понесених ним витрат на правничу допомогу у судової колегії відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Інші доводи апеляційних скарг, на переконання судової колегії, не потребують детальної оцінки, позаяк являють собою виключно довільне та суб'єктивне трактування апелянтами дійсних обставин справи та норм чинного процесуального законодавства.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено правомірне та обґрунтоване рішення, факт порушення судом норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшов.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авіла" та Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.