ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3546/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Форостовського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи.
10.05.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги про усунення виявлених порушень, викладені в п.п.1-5 листа-вимоги від 04.04.20123 №262303-14/1503-2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не дотримався процедури проведення ревізії, оскільки багаторазово та безпідставно її зупиняв, чим суттєво перевищив строки перевірки. Не оформив належним чином результати проведення ревізії, оскільки формував документ без дотримання вимог щодо його структури та змісту. Не надав для ознайомлення додатків до акту та не виконав обов'язок розглянути заперечення на акт ревізії та передчасно склав спірні вимоги. Крім того, позивач не допускав порушень вимог законодавства, що зазначені в акті ревізії та вимогах.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючі вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога у вигляді листа не порушує прав позивача, оскільки цим документом санкції до позивача не застосовувались, а пункт вимоги, зокрема пункт 2, яким вимагається «забезпечити відшкодування юридичними особами суми сплаченого податку на додану вартість на користь військової частини НОМЕР_1 із подальшим перерахуванням до Державного бюджету України», має перевірятися в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення сум по відшкодуванню збитків, а не за позовом підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги органу державного фінансового контролю.
Таке рішення було прийнято на підставі правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того, апелянт навів низьку судових рішень касаційної інстанції в яких висловлено, що вимога Держаудитслужби може бути предметом оскарження в судовому порядку, оскільки мають наслідки для підприємства, яке було перевірено фінансовим органом.
Апелянт не згоден з висновком суду першої інстанції, що вимога Держаудитслужби не створює позивачу юридичних наслідків та не може бути предметом судового розгляду, оскільки така вимога є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке спонукає позивача до відповідних дій, а отже для позивача виникають певні наслідки.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій підтримуються висновки суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги зазначає наступне.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання звернення Міністра оборони України Олексія Резнікова від 15.07.2022 №220/5960 щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу, органів військових формувань, з'єднань, військових частин Збройних Сил України щодо отримання збереження та використання озброєння та військової техніки, речового майна (у тому числі засобів індивідуального захисту), а також отриманих як матеріально-технічну допомогу та гуманітарну допомогу, відповідно до пункту 8.5 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2022 року, та пункту 4.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2022 року, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року.
За результатами ревізії складено акт від 22.03.2023 №03-30/06 (далі - акт ревізії), який підписаний уповноваженими особами позивача із запереченнями.
У зв'язку із виявленими порушеннями, відповідач склав та направив позивачу лист «Про усунення виявлених порушень» від 04.04.2023 № 262303-14/1503-2023 (а.с.73).
У вказаному листі зазначено наступне «під час ревізії встановлено порушення законодавства, які на момент завершення ревізії не усунуті:
1. За період з березня по грудень 2022 року забезпечення особового складу в/ч НОМЕР_1 водою питною бутильованою/мінеральною проводилось шляхом включення її до меню-розкладки продуктів харчування в межах вартості добового комплекту харчування у розмірі 120,0 грн. та шляхом додаткової видачі води без її включення до меню розкладки без відповідного наказу командира, чим порушено вимоги п. 1 розділу 3 Порядку застосування Каталогу продуктів харчування», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.04.2020 №140, пп. й) п.3 Приміток до Норми №1 - загальновійськова «Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 та призвело до незаконного списання 167 530,50 кг води питної бутильованої/мінеральної на загальну суму 2194 659,00 гривень та, як наслідок, державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.
2. При відсутності первинних документів від постачальників продуктів харчування, а саме ТОВ «Преміум Компані», ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані», з якими Міністерством оборони України укладено договори на закупівлю послуг з організації харчування, посадовими особами в/ч НОМЕР_2 протягом 2022 року проведено включення до «Зведених актів приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів харчування» хлібобулочних виробів у кількості 34 563,74 кілограм без документального підтвердження поставки даних продуктів постачальниками, чим порушено вимоги п. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.10 №2456, п. 4,6 Розділу XIX Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1192/31060, що призвело до зайвих витрат МОУ на оплату хлібобулочної продукції в загальній сумі 1 349 984,88 грн та, як наслідок, Державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.
3. За період з 19.07.2022 по 27.11.2022 в/ч НОМЕР_1 укладено договори на закупівлю паливно-мастильних матеріалів за ціною, яка включає податок на додану вартість, чим недотримано вимоги підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою в період воєнного стану», що призвело до зайвих витрат на суму 863 311,95 грн, які сплачено в/ч НОМЕР_1 у повному обсязі та, як наслідок, державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.
4. В порушення вимог п. 4 ст.48 Бюджетного кодексу, посадовими особами в/ч НОМЕР_1 взято бюджетні зобов'язання у вигляді отримання продуктів харчування на загальну суму 218 241,05 грн, без наявності бюджетних призначень, які у подальшому було включено до Актів на списання комплектів продуктів харчування та сплачено МОУ на загальних підставах, що спричинило зайві витрати на відповідну суму та, як наслідок, державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.
5. В порушення вимог п.3 розділу ІІ Планування забезпечення харчовими продуктами Порядку №140 у березні та грудні 2022 року посадовими особами в/ч НОМЕР_1 понаднормово списано 1338,90 комплектів харчування, що призвело до зайвих видатків в загальній сумі 160 667,87 гривень».
Далі в листі вказано, що ним вимагається від підприємства зробити, а саме «на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку № 550, підпункту 7 пункту 4, підпункту 14 пункту 6 Положення про Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби 20.10.2016 №18, Управління вимагає:
1. Розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників в/ч НОМЕР_2 , відповідальних за допущені порушення.
2. Забезпечити відшкодування юридичними особами, з якими було укладено договори на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, суми сплаченого податку на додану вартість на користь в/ч НОМЕР_2 із подальшими перерахуванням до Державного бюджету України відповідно до норм п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.04.2014 №372. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування фінансових втрат особою, яка допустила порушення відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України.
3. Дотримуватись у подальшому вимог п.1 розділу 3 Порядку №140 та п.п. й) п.3 приміток до Норми №1 Постанови №426 при забезпеченні особового складу в/ч НОМЕР_2 водою питною бутильованою/мінеральною.
4. Дотримуватись у подальшому п. 4 ст.48 Бюджетного кодексу, п. 4,6 Розділу XIX Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1192/31060 при отриманні продуктів харчування від постачальників.
5. Дотримуватись у подальшому вимог п.3 розділу II Планування забезпечення харчовими продуктами Порядку №140 при забезпеченні військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 комплектами продуктів харчування з метою недопущення списання більше одного комплекту продуктів харчування на 1-го військовослужбовця».
Вказаний лист-вимога підписаний в.о.начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області С.Мельник (а.с.73-74).
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.12.2015 року №922 "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, як вже вказувалось, надалі - Закон №922) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У п. 11 ч. 1 ст.1 Закону № 922 визначено, що моніторинг закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону №922 тендерна документація повинна містити один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до ст. 16, вимоги, встановлені ст. 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам ст. 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Частиною 1 ст. 17 Закону №922 встановлено перелік підстав, за наявності яких замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, зокрема:
1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі;
2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;
3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;
4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів);
5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника;
8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;
9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника у разі, якщо учасник має заборгованість із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За правилами ч. 3 ст. 17 Закону №922 замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у ч. 1 і ч. 2 цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених п.п. 2, 3, 5, 6 і 8 ч. 1 та ч. 2 цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підп.3 п.4 Положення №43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Пунктом 7 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).
Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За визначенням, що міститься у ст. 3 Закону №2939-XII державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
Відповідно до пунктів 7 та 10 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У підпункті 9 пункту 4 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 цього Положення №43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550).
Відповідно до пункту 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пункт 46 Порядку №550 визначає, якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до пункту 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Висновки суду.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що відповідач як орган державного фінансового контролю має повноваження здійснювати контроль за використанням суб'єктами господарювання коштів місцевого бюджету (державних коштів) та у разі виявлення порушень законодавства щодо їх використання, тощо, може пред'являти вимоги (письмову) щодо усунення таких правопорушень, які є обов'язковими до виконання.
Проте, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції вказав, що саме ця вимога відповідача від 04.04.20123 №262303-14/1503-2023 за її змістом не порушує прав позивача, тому й позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Такий висновок суд першої інстанції зробив з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 (який є обов'язковим для судів відповідно до ст.242 КАС України), зокрема вказано: «щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то суд наголошує, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Таким чином, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».
Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, згідно п.1 ч.2 та ч.1 статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду і у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
На підставі вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність врахування у цій справі правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, через, що позовні вимоги не були задоволені судом як необґрунтовані.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів зазначає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на правовий позиції Великої Палати Верховного Суду.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Повний текст виготовлено 19.10.2023.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимоги - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина