ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/5035/23 Головуючий у 1 інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Ключковича В.Ю.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 232730020971 від 26.05.2023 про відмову призначити виплати пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити виплати пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком, а саме, з 02.12.2022, а також, здійснювати подальші нарахування та виплати пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками та надбавками, відповідно до законодавства та з подальшим осучасненням таких виплат, на визначений пенсіонером банківський рахунок у порядку передбаченому законодавством.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 232730020971 від 26.05.2023 про відмову у призначенні та виплаті пенсі за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 02.12.2022. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що призначення пенсії особі на підставі заяви представника за довіреністю, чинним законодавством України не передбачено. Також, на переконання апелянта, чинне законодавство передбачає вимогу щодо підписання заяви про призначення пенсії та долучених до неї документів, що подаються через вебпортал, саме електронним підписом заявника.
08 вересня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Топоркова Дмитра Володимировича надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - Бройтман Леонід Григорович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення позивачці пенсії за віком. До заяви додав чорно-білі скановані копії документів: довіреності ОСОБА_1 від 15.08.2022 з апостилем, заяви ОСОБА_1 від 15.08.2022, підписаної нею особисто, паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 . Крім того, до заяви додано кольорові сканкопії: заяви про виплату пенсії за банківськими реквізитами, свідоцтва про народження № № НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.12.1980 серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки від 30.03.1976.
Листом від 30.12.2022 № 7837-7812/Б-02/8-2300/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило, що подання заяви про призначення пенсії через представника, який діє на підставі довіреності, Порядком №22-1 не передбачено. Відповідно до п. 2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрацію) та вік). Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Документів, що посвідчують особу (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання) до заяви не додано. У заяві від 15.08.2022 про призначення пенсії зазначена адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ,- адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Тому, підстави для призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №580/1900/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву (вх. від 02.12.2022) про призначення ОСОБА_1 пенсії та за результатами прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.
На виконання вимог вищезазначеного рішення суду від 17.04.2023 у справі №580/1900/23, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянуло заяву (вх. від 02.12.2022) про призначення ОСОБА_1 пенсії та прийняло рішення №232730020971 від 26.05.2023 про відмову у призначенні та виплаті пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами статті 1 вищевказаного Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Нормами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, з досягненням особою 60 років та за наявності станом до 31 грудня 2017 року страхового стажу не менше 15 років особа має право на отримання пенсії за віком.
В силу вимог частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною 2 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Отже, призначення пенсії за віком відбувається автоматично у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону або за особистою заявою особи шляхом подання її та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника Бройтман Л.Г. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення позивачу пенсії за віком.
До заяви було додано чорно-білі скановані копії документів: довіреності Краснової Г.Ю. від 15.08.2022 з апостилем, заяви ОСОБА_1 від 15.08.2022, підписаної нею особисто, паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 . Крім того, до заяви додано кольорові сканкопії: заяви про виплату пенсії за банківськими реквізитами, свідоцтва про народження № № НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.12.1980 серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки від 30.03.1976.
В подальшому, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №580/1900/23, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянуло заяву (вх. від 02.12.2022) про призначення ОСОБА_1 пенсії.
За наслідками розгляду заяви, Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №232730020971 від 26.05.2023 про відмову у призначенні та виплаті пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 .
Підставою відмови зазначено, що призначення пенсії особі на підставі заяви представника за довіреністю, чинним законодавством України не передбачено. Крім того, вказано про ненадання документів що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 29 липня 2020 року у справі №489/89/17.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 даного Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Таким чином, заява про призначення пенсії може подаватись заявником у письмовій формі або через веб портал разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
За приписами абзацу 3 пункту 2.23 Порядку №22-1, до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Отже, заява про призначення пенсії може бути подана через веб портал та в такому разі до неї додаються скановані копії оригіналів документів, які повинні бути підписані електронним підписом заявника.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Так, апелянт вказує, що призначення пенсії особі на підставі заяви представника за довіреністю, чинним законодавством України не передбачено.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що ні Закон № 1058-IV, ні Порядок № 22-1 не містять заборони подання відповідних заяв представниками, повноваження яких є належним чином підтвердженими. До того ж, слід зазначити, що апелянт доволі обмежено трактує положення пенсійного законодавства України в частині можливості подання заяв до пенсійних органів представниками заявників, оскільки, зазначення у вказаних нормативно-правових актах такого суб'єкта звернення як «заявник» не слід ототожнювати виключно із пенсіонером, який для захисту своїх прав може за необхідності користуватися відповідною правовою допомогою та уповноважувати інших осіб діяти у своїх інтересах та подавати необхідні звернення.
За таких обставин, доводи апелянта про неможливість подання заяви про поновлення пенсії представником заявника є необгрунтованими.
Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, звернення представника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулося у період введеного в Україні воєнного стану та було зумовлено перебуванням позивача за кордоном.
Щодо посилання апелянта на ненадання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;
7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону:
9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).
В силу вимог статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI, документом, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
Таким чином, паспорт ОСОБА_1 для виїзду за кордон є документом, що посвідчує її особу та підтверджує громадянство України.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2020 року у справі №489/89/17 дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання оригіналу її паспорту або його нотаріально засвідченої копії, оскільки, до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Враховуючи вищезазначене, посилання апелянта на ненадання документів що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є безпідставним.
Також, колегія суддів враховує, що в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №580/1900/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке набрало законної сили, вже була надана оцінка таким підставам відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, як недостатність та недостовірність необхідних документів доданих до заяви про призначення пенсійних виплат, а саме, документів які посвідчують особу, а також, те, що подання заяви на призначення пенсії відбулося через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності.
Як було вищезазначено, за результатом розгляду вказаної справи №580/1900/23, рішенням Черкаського окружного адміністративного суд від 17 квітня 2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву (вх. від 02.12.2022) про призначення ОСОБА_1 пенсії та за результатами прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейським судом з прав людини неодноразово у рішеннях наголошувалось, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (пункт 31 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10).
Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецеденте тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею І Першого протоколу до Конвенції.
Слід зазначити, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 досягла повних 67 років, має необхідний страховий стаж, набула право на призначення пенсії за віком з 02.12.2022 (дня звернення за призначенням пенсії за віком), додала до заяви в електронній формі всі необхідні документи (з врахуванням введення в Україні воєнного стану), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для призначення їй пенсії за віком.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.