ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/2489/23 Головуючий у 1 інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Ключковича В.Ю.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 30 листопада 2022 року № 254150022298;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 12 жовтня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту ''а'' статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 30.11.2022 № 254150022298. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 12.10.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту ''а'' статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що необгрунтованим є застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки, правовідносини щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності. Також, апелянт вказує, що вік позивача на час звернення за призначенням пенсії становив 45 років, тобто, менше необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, апелянт зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України.
05 вересня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 22 листопада 2022 року звернулася до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.11.2022 № 254150022298.
Вказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні №254150022298 від 30.11.2022 зазначено, що на дату звернення страховий стаж заявника становить 14 років 0 місяців 19 днів; пільговий стаж за Списком №1 становить 9 років 4 місяці 24 дні; всього для розрахунку стаж становить 23 роки 0 місяців 19 днів; до загального страхового та пільгового стажу враховано всі періоди. Додатковий коментар: згідно з пунктом 2 п.п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з яких не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Листом від 01 грудня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про прийняте рішення.
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 30.11.2022 № 254150022298 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Так, апелянт зазначає, що необгрунтованим є застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки, правовідносини щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII внесені зміни у пункт «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ та збільшено віковий ценз набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок із 45 років до 50 років із одночасним запровадженням поетапного збільшення вікового цензу, у тому числі, жінки, дати народження з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року набували право на пенсію у 49 років 6 місяців.
Згідно п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, у редакції від 09 липня 2003 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, окрім іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у питаннях пенсійного забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 відсилав до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», у том числі статтею 114, відповідно частин першої, другої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином, починаючи з жовтня 2017 року призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 здійснювалось на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» які містили ідентичні вимоги та положення.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII (справа №1-5/2018(746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, з моменту прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - досягнення 50-річного віку.
Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Водночас, Конституційний Суд України в Рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зазначив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Таким чином, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21 квітня 2021 року у справі №360/3611/20 зазначив, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявні колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки, норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Таким чином, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на зазначене, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, доводи апелянта про неможливість застосування положень Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, є необґрунтованими.
Також, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що вік позивача на час звернення за призначенням пенсії був меншим необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має необхідний пенсійний вік для призначення пенсії, як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у вказаній частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-ХП (із змінами), з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу третього підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» від 29.02.1996 №250, яка була чинна в період з 28.02.1996 р. до 30.06.1998 р., працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження час роботи зараховується до загального трудового стажу та стажу, що має право на пільгову пенсію за Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р., у полуторному розмірі.
За приписами абзацу третього підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуженні і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 30.06.1998 №982, у період з 01.07.1998 р. до 01.01.2000 р. особам, які постійно виконують роботи або службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуженні і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 07.02.2000 р. №223, у період з 01.01.2000 р. до 01.01.2003 р. особам, які постійно виконують роботи (службові обов'язки) у зоні відчуження, час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі.
Абзацом 2 підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуженні і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 29.01.2003 р. №137 передбачено, що у період з 01.01.2003 р. до 01.01.2006 р. особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Згідно постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 11.03.1994 р. №162, "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 16.01.2003 р. №36, роботи з дезактивації було включено до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У відповідності до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 18.11.2005 р. № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії було надано, зокрема, довідку №31349 від 03.11.2022, згідно якої, позивач була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11.03.1994 №162, «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 №36, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком №1.
Дані, що містить зазначена довідка №31349 від 03 листопада 2022 року, узгоджуються з відомостями про роботу, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_2 НОМЕР_1 .
Також, довідкою ДСП "Чорнобильська АЕС" про заробітну плату для обчислення пенсії №244 від 14листопада 2022 року підтверджується нарахування та виплату позивачу заробітної плати за період з квітня 1996 року до грудня 1999 року включно.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови пільгового обчислення стажу роботи за вказаний період, такий пільговий стаж за Списком №1 становить 14 років 1 місяць і 6 днів (9 років 4 місяці 24 дні х 1,5), а не 9 років 4 місяці 24 дні.
Щодо посилання апелянта на те, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України, слід зазначити наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №640/7089/17, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Також, Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Беручи до уваги викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 12.10.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту ''а'' статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.