ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/7248/23 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
визнати дії протиправними відповідача - військова частина НОМЕР_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення за січень 2018 року з відрахуванням 100% премії у відповідності до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
зобов'язати відповідача - військова частина НОМЕР_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 виконати пункт 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
зобов'язати відповідача - військова частина НОМЕР_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією, від нарахованої суми грошового забезпечення відрахувати 100% премії відповідно до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;
стягнути з відповідача - військова частина НОМЕР_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
14.07.2023 позивач подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій послався на приписи п. 1 глави ХІХ Перехідних положень Кодексу законів про працю України та вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин даної норми, відтак строк звернення до суду з позовом не порушений.
Також, 18.07.2023 суд першої інстанції зареєстрував заяву позивача про поновлення строку звернення до суду першої інстанції з аналогічною заяві від 14.07.2023 аргументацією щодо необхідності застосування приписів п. 1 глави ХІХ Перехідних положень Кодексу законів про працю України до його позовних вимог.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позовну заяву повернуто, з підстав застосування п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач звертає увагу, що ухвала про залишення позовної заяви без руху прийнята судом першої інстанції з порушенням процесуального строку.
Так, 17.07.2023 на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків.
Також, позивач вважає, що уточнена позовна заява, яка подана 14.07.2023 протиправно проігнорована судом першої інстанції.
Позивач наголошує, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець має право на нього.
Посилаючись на правові висновки постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 позивач вказує, що у положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Також, частиною 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній час виникнення спірних відносин) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь- яким строком.
Позивач обізнаний, що відповідно до частини 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 року, із заявою яро вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас позивач вважає за необхідне застосувати приписи п. 1 глави ХІХ Перехідних положень Кодексу законів про працю України, які унеможливлювали застосування до спірних правовідносин строки, встановлені у ст. 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України. Відтак, подавши дану позовну заяву 05.06.2023, позивач вважає, що не пропустив строк звернення до суду.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі є передчасними, а оскаржувана ухвала - протиправною, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, 05.06.2023 позивач звернувся з позовом, серед іншого і щодо виплати йому грошового забезпечення за січень 2018 року.
За приписами частин 1, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Керуючись ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як підтверджено матеріалами справи, 05.06.2023 позивач звернувся з позовом, серед іншого і щодо виплати йому грошового забезпечення за січень 2018 року.
Так, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У спірних правовідносинах, такі регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною 1 цієї статті тобто із заявою про вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
В той же час, відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.
Аналогічні підходи застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 420/14777/22.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 та направлення справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права звернення із позовною заявою, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 283, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан