ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 жовтня 2023 року Справа № 280/6601/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 з відмови позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним та його скасувати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального стажу позивача період її роботи з 12.11.1996 по 10.07.1997, зарахувати до загального стажу та до стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1 позивача період її роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 12.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивачем було подано до ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки 11.07.2023 набула 45-річного віку та мала більше ніж 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №1. Зазначено, що рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Крім того, рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 позивачці відмовлено у зарахуванні до загального стажу періоду її роботи з 12.11.1996 по 10.07.1997. Також зазначено, що позивач за призначенням пенсії звернулась у липні 2023, тобто її стаж мав бути обчислений по червень 2023 року включно. Проте із змісту рішення та розрахунків стажу вбачається, що відповідачем до загального та пільгового стажу позивача за Списком №1 не було враховано період її роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023, що підтверджений довідкою ПрАТ "Укрграфіт" від 03.07.2023 №13/139. Вважає таке рішення відповідача протиправним та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що ГУ ПФУ в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 083950018281 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно із даними паспорта громадянина України на ім'я позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 45 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Вказує на те, що положення Закону № 1788 в частині визначення права та призначення пенсії за віком пільгових умовах застосуванню не підлягають. Крім того вказано на те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні відомості про нарахування доходу та сплату страхових внесків ПрАТ “Український графіт” по 31.03.2023. Відтак, відсутні підстави для зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду її роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023. Крім того, відповідно до п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Отже, період роботи позивача з 12.11.1996 по 10.07.1997 також не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки запис про роботу внесено з порушенням пункту 2.2. Інструкції № 58, а саме заповнення трудової книжки вперше відбулось 18.08.1997, а трудова діяльність розпочата з 12.11.1996. При цьому титульний аркуш засвідчено печаткою навчального закладу, в якому позивач навчалась з 01.09.1994 по 08.06.1996. Також зазначено, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. З огляду на викладене, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .
11.07.2023 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 вік заявниці 45 років. Страховий стаж становить 36 років 04 місяці 26 днів (в тому числі додатково за повних 12 років роботи за Списком №1). Пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 12 років 10 міясців 24 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом листопада 1996 року - липня 1997 року, згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 від 18.08.1997, оскільки трудову книжку видано установою не за останнім місцем роботи. Титульний аркуш засвідчено печаткою навчального закладу, в якому заявниця навчалась з 01.09.1994 по 08.06.1996, при цьому, наявний запис про роботу з 12.11.1996 по 10.07.1997. Інформації щодо видачі дублікату трудової книжки не зазначено.
До пільгового стажу зараховано періоди роботи протягом липня 2009 року - березня 2023, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.07.2023 №13/139 без урахування відпусток без збереження заробітної плати, інших неявок без збереження заробітної плати.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону N 1788-XIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
На день звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах - 11.07.2023 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідачем не заперечується, що станом на 11.07.2023 позивач вже досягла 45 років та має загальний страховий стаж 36 років 04 місяці 26 днів (в тому числі додатково за повних 12 років роботи за Списком №1), пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 12 років 10 міясців 24 дні.
Водночас, із змісту рішення від 20.07.2023 №083950018281 вбачається, що у призначенні позивачу пенсії відповідач відмовив по причині недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058).
Суд зазначає, що мотиви відповідача суперечать нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020, які відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов'язковими до виконання.
Судом врахововано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (провадження №11-209заі21).
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого існує колізія щодо визначення пенсійного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Таким чином, відмова відповідача у призначенні позивачу, яка на момент звернення досягла 45-річного віку та мала необхідний загальний та пільговий стаж роботи, пенсії за віком на пільгових умовах із посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Крім того, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 позивачці відмовлено у зарахуванні до загального стажу періоду її роботи з 12.11.1996 по 10.07.1997 із посиланням на те, що її трудову книжку НОМЕР_2 видано не за останнім місцем роботи, титульний аркуш засвідчено печаткою навчального закладу, в якому позивач навчалась з 01.09.1994 по 08.06.1996.
Проте така позиція пенсійного органу є протиправною, оскільки здійснений неналежним чином запис у трудовій книжці позивача або відсутність належним чином завіреного виправлення у записі, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15- а.
Крім того, згідно із п. 4.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, (далі - Порядок подання та оформлення документів) страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви.
Позивач за призначенням пенсії звернулась у липні 2023, тобто її стаж мав бути обчислений по червень 2023 року включно. Проте, зі змісту рішення та розрахунків стажу вбачається, що відповідачем до загального та пільгового стажу позивача за Списком №1 не було враховано період її роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023, що підтверджений довідкою ПрАТ «Укрграфіт» від 03.07.2023 №13/139.
Водночас, на підставі цієї довідки відповідачем було виключено 40 календарних днів неявки без збереження заробітної плати за 2023 рік, без з'ясування за який період у 2023 році були ці неявки: до 31.03.2023 чи після.
Посилання відповідача на відсутність звітності про сплату страхових внесків як на підставу незарахування до стажу позивача періоду роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023 суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, згідно із якими несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
За встановлених обставин, період роботи з 12.11.1996 по 10.07.1997 слід зарахувати до загального стажу позивача, період роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023 слід зарахувати до загального стажу позивача та до стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є необґрунтованими, як наслідок рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Сторонами суду не наведено інших аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено права позивача.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України України в Миколаївській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 20.07.2023 №083950018281. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області після отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.
При цьому, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 12.07.2023.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1, код ЄДРПОУ 13844159), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.07.2023 №083950018281 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період її роботи з 12.11.1996 по 10.07.1997, зарахувати до загального стажу та до стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 ОСОБА_1 період її роботи з 01.04.2023 по 30.06.2023, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 12.07.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова