ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року Справа № 280/5342/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795), Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 00013480), Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646), Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5, код ЄДРПОУ 42902258)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08.09.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Служба судової охорони в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови видати відповідний наказ та здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача видати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- розглянути справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 12.09.2022 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.09.2022 відкрито провадження у справі №280/5342/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 27.09.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Службу судової охорони.
Ухвалою суду від 15.11.2022 провадження у справі №280/5342/22 зупинене до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.
Ухвалою суду від 19.10.2023 поновлено провадження у справі.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 07.09.2022 (вх.№35167 від 08.09.2023). Зокрема зазначено, що позивач проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області. Зауважено, що починаючи з 24.02.2022 позивач несе службу та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а тому має право на додаткову винагороду із розрахунку 100000,00грн., що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Звернувшись до відповідача за нарахуванням та виплатою, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди позивач отримав відмову із посиланням на відсутність необхідних бюджетних асигнувань. На думку позивача, відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, відсутність затвердженого порядку та умов виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони чи невжиття Міністерством фінансів України заходів щодо збільшення видатків розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації Постанови №168, не впливають на висновки щодо порушення його права на отримання спірної додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. Разом з тим наголошено, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. На підставі вищевикладеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№36893 від 23.09.2023). Зокрема зазначено, що відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1051/0/15 19 (із змінами) Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба судової охорони. Зауважено, що у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 після її прийняття Головою служби судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, як передбачено Постановою № 168 та Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Водночас вказано, що обґрунтованість дій територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області відповідає вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. З огляду на викладене зазначено, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки винесення наказу є неможливим в межах наданих повноважень у відповідності (без порушення) до норм законодавства, у зв'язку з чим відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Пояснення Державної судової адміністрації України викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№37149 від 27.09.2022) де, зокрема зазначено, що на сьогоднішній день у Державної судової адміністрації України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. Водночас вказано, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 19.04.2022 №301-р, від 29.04.2022 №341-р та від 03.06.2022 №442-р зобов'язано Міністерство Фінансів здійснити видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету для виплат додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, а саме: Головному управлінню розвідки Міністерства оборони, апарату Міністерства внутрішніх справ, адміністрації Державної прикордонної служби. Національній гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій та Національній поліції. Зауважено, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, Державна судова адміністрація України звернулася з листом до Служби судової охорони щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби судової охорони для можливості виплати додаткової винагороди. Однак, як вбачається зі змісту відповіді Служби судової охорони, остання зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі Служби судової охорони. З огляду на вищевикладене вказано, що Державною судовою адміністрацією України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони, встановленої Постановою №168. Відтак, Державною судовою адміністрацією України жодними рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушено прав та законних інтересів позивача. Враховуючи вищевказане просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
18.10.2022 від Міністерства фінансів України надійшли пояснення щодо позову (вх.№39077 та вх.№39079) у яких останнім повідомлено, що забезпечення функціонування Служби судової охорони здійснюється в межах видатків за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Водночас вказано, що в умовах воєнного стану для забезпечення Служби судової охорони необхідними коштами, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501020 насамперед має використати всі внутрішні резерви, однак за оперативними даними Казначейства, станом на 01.06.2022 за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 обсяг невикористаних коштів на оплату праці за січень-травень становить 361,9 млн. гривень. Зауважено, що Міністерство фінансів України відповідно до частини сьомої статті 23 Бюджетного кодексу України у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань затверджених у розписі бюджету в розрізі економічної класифікації видатків бюджету за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів, проте пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців від Державної судової адміністрації України не надходило. Підсумовуючи викладене вказано, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020 та не несе відповідальності за її нарахування. Разом з тим зазначено, що між Міністерством фінансів України та позивачем не існує зобов'язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки воно не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.
Позиція Служби судової охорони відображена у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№48979 від 27.12.2022) в яких, окрім іншого вказано, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони або територіального управління Служби судової охорони за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Із посиланням на пункт третій частини третьої статті 148 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Разом з тим зазначено, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби судової охорони не дозволяє здійснити таку виплату. Враховуючи викладене вище зауважено, що накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області не видавались і не можуть бути видані, оскільки такі можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Додатково вказано, що посилання позивача на бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що керівництвом Служби судової охорони проводиться необхідна робота щодо отримання з резервного фонду держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації приписів Постанови №168. На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Державна казначейська служба України правом на подання пояснень щодо позову не скористалась, матеріали справи містять докази належного повідомлення останньої про розгляд у Запорізькому окружному адміністративному суді справи №280/5342/22.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Наказом Служби судової охорони від 01.07.2021 №271 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони на посаду контролера ІІ категорії 1 відділення 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, з присвоєнням йому спеціального звання - сержант Служби судової охорони з 01.07.2021 (а.с.19).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.07.2022 (а.с.9), в якій просив:
- надати аргументовані пояснення щодо того, з якої причини позивачу не виплачується додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень з 24.02.2022 по 30.06.2022, на підставі Постанови №168;
- надати належним чином завірену копію наказу командира (начальника) Територіального управління ССО у Запорізькій області про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 , на підставі Постанови №168;
- у разі не видання відповідного наказу командира (начальника) управління - видати наказ командира (начальника) Територіального управління ССО у Запорізькій області про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди щомісячно, починаючи з 24.02.2022, у розмірі та на підставі Постанови №168;
- надати належним чином завірені копії послужного списку та наказу про прийняття позивача на службу до Територіального управління ССО у Запорізькій області, а також довідку про розмір нарахованого та фактично виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022;
- надати інформацію щодо того, чи було здійснено фінансування належних позивачу сум щомісячної додаткової винагороди на підставі Постанови № 168, починаючи з 24.02.2022 року, уповноваженими державними органами, а саме: Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України, Державною казначейською службою України.
Листом відповідача №39.06-56 від 21.07.2022 позивачу, окрім іншого роз'яснено, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались. Враховуючи викладене, накази територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не видавались і не могли бути видані. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку (а.с.16-17).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови видати відповідний наказ та здійснити нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000,00грн. щомісячно за період з 24.02.2022, на підставі Постанови № 168, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Частиною першою статті 162 Закону №1402-VIII встановлено, що служба судової охорони:
1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;
2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду;
3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;
4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї;
5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 (далі - Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади, згідно з додатком 1; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 2; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 3; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 4; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 5.
Пунктом 2 Постанови № 289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою та передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
На виконання вимог статті 165 Закону №1402-VIII, Постанови № 289 розроблено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі Порядок № 384), який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.04.2022.
Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою починаючи з 24.02.2022 позивачу як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області встановленої Постановою №168 додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22 та викладені у постанові від 21.09.2023, згідно з якими Велика Палати Верховного Суду зазначила:
«53. Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
54. Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
55. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
56. На підставі частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
57. Згідно із частиною другою цієї статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
58. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
59. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
60. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
61. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
62. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
63. Відмова Територіального управління у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, яка викладена в листі Територіального управління від 19 вересня 2022 року вих. № 38.06-258, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
64. Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
65. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).»
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не може бути підставою позбавлення його права на отримання такої та не може легалізовувати допущену бездіяльність таким суб'єктом владних повноважень.
Водночас, звертаючись до суду із даною позовною заявою позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 він перебуває, несе службу та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме: в місті Гуляйполе Запорізької області, а тому має право на виплату додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00грн. на місяць, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану визначеним цією постановою особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Аналізуючи наведені приписи пункту 1 Постанови №168 суд зазначає, що умовами для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00грн в розрахунку на місяць є те, що визначені цим пунктом особи:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Натомість позивачем не наведено жодних доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Здійснення ж позивачем відповідно до його посадових обов'язків охорони районного суду у місті Гуляйполе Запорізької області за своїм змістом відноситься виключно до виконання завдань, визначених законом для Служби судової охорони, та не може бути віднесено до підтвердження фактів його участі у бойових діях або виконанні завдань по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Суд зауважує, що сам факт перебування позивача у період з 24.02.2022 на території Запорізької області та виконання ним обов'язків по охороні й підтриманню громадського порядку у судах Запорізької області, не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, оскільки за змістом пункту 1 Постанови № 168 від 28.02.2022, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.
Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження такої інформації, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, встановленої Постановою № 168 відсутнє, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з довідкою про нараховані та виплачені сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 суми та складові грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 помісячно, виданою Територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області, сума доходу позивача за період із лютого по червень 2022 року включно склала 79988,98грн, з них: за лютий 2022 року - 13291,12грн, за березень 2022 року - 13266,32грн, за квітень 2022 року - 13388,90грн, за травень 2022 року - 13520,39грн, за червень 2022 року - 26522,25грн. (з урахуванням допомоги на оздоровлення в сумі 12905,10грн.) (а.с.18).
При цьому, із вказаної довідки вбачається, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода позивачу, як співробітнику служби Судової охорони не нараховувалась та не виплачувалась.
З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн., передбаченої Постановою №168.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача прийняти наказ про виплату додаткової винагороди, адже такі дії стосуються процедурних моментів виконання рішення суду.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача суд керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 та вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн. та зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати (встановити) і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30000,00грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795), Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 00013480), Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646), Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5, код ЄДРПОУ 42902258) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.10.2023.
Суддя І.В.Садовий