ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року Справа № 280/4304/22 провадження №ПР/280/30/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 2; код ЄДРПОУ 09508562)
про визнання дій протиправними та скасування наказів
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 23.05.2022 року № 30 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування» начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким на позивача накладене дисциплінарне стягнення «догана»;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.05.2022 року № 33 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності» начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким позивача притягнуто до матеріальної відповідальності за збитки, нанесені державі на суму 46727,20 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Усенко А.В. яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1093199 від 15.07.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував у відрядженні в оперативно-тактичному угрупуванні " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової комендатури м. Маріуполь). У зв'язку із загостренням ситуації у м. Маріуполь, 20.03.2022 позивач отримав усний наказ від начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального Відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука ІО.В. про вихід з м. Маріуполь по зеленому коридору під виглядом цивільного населення, свою зброю та боєприпаси, з якими військовослужбовець вибув у відрядження, залишив за місцем дислокації. На підставі Акту службового розслідування від 20.05.2022 начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку видано наказ № 30 від 23.05.2022, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана» за вказаним фактом порушення службової дисципліни. Крім того, 26.05.2022 начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку видано наказ №33, яким притягнуто до матеріальної відповідальності старшого солдата ОСОБА_1 за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності на суму 46727,20 грн., шляхом стягнення щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення. Позивач вважає рішення про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності незаконними та необґрунтованими. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 в адміністративній справі №280/4304/22 скасовано, а справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
21.07.2023 матеріали адміністративної справи №280/4304/22 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Семененко М.О.
Ухвалою суду від 26.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку належним чином засвідченні копії документів, з урахуванням яких прийнято оскаржувані накази №30 від 23.05.2022, №33 від 26.05.2022.
15.08.2023 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що згідно статті 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Закон №548-XIV) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю. Так, відповідно до наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 23.04.2022 № 65 "Про призначення службового розслідування", старшим офіцером групи проведення службових розслідувань Запорізького зонального відділу Військової службу правопорядку старшим лейтенантом ОСОБА_2 , у порядку, передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), з урахуванням Закону України ''Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX), проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов втрати стрілецької зброї та боєприпасів у Запорізькому зональному відділі Військової служби правопорядку, встановлення винних осіб та встановлення суми збитків. З наданих позивачем під час проведення перевірки пояснень встановлено, що військовослужбовці убували з відрядження м. Маріуполь за усним розпорядженням начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_3 , зброю та боєприпаси залишили в місці тимчасової дислокації, порушуючи правила зберігання стрілецької зброї, боєприпасів під час ведення бойових дій, проведення операції Об'єднаних сил, та з відрядження повернулись без закріпленої за ними зброї та боєприпасів. Так, пунктом 2 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 № 359 (зі змінами) (далі - Інструкція №359) встановлено, що військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. Наведена норма не містить виключних підстав для залишення військовослужбовцями отриманої стрілецької зброї та боєприпасів, зокрема з метою використання гуманітарного коридору. Отже відповідачем встановлено, що позивачем внаслідок неналежного виконання службових обов'язків порушено вимоги пункту 2 розділу X Інструкції № 359 (зі змінами), статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що в свою чергу призвело до нанесення збитків державі. У зв'язку з вищезазначеним відповідач вважає, що оскаржувані позивачем накази прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та протиправних дій з боку відповідача стосовно позивача допущено не було. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що матеріали справи не містять необхідних підтверджуючих документів отримання позивачем професійної правничої допомоги, що унеможливлює надати змістовні спростування з даного приводу. Просить у задоволенні позову відмовити.
30.08.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування. Відповідно до Акту службового розслідування ОСОБА_4 убував з відрядження м. Маріуполь за усним розпорядженням начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука Ю.В., отже позивач неухильно виконував наказ командира та з об'єктивних причин не міг підписати акт прийому - передачі чи будь-які облікові документи. Отже, на думку представника позивача, накази відповідача є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
31.08.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що доводи представника позивача ґрунтуються на власному розумінні норм законодавства та виданих у їх відповідність розпорядчих документів відповідача. З проведеного відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем службового розслідування, яке призначалось з метою уточнення причин та умов втрати стрілецької зброї та боєприпасів у Запорізькому зональному відділі Військової служби правопорядку, встановлення винних осіб та встановлення суми збитків, вбачається, що сержант ОСОБА_1 добровільно покинув ввірену йому стрілецьку зброю та боєприпаси (державне майно), а тому твердження представника позивача з приводу того, що зброя була втрачена при виконанні завдань з оборони України є не допустимим та не обґрунтованим. Водночас, відповідач також звертає увагу суду, що не весь особовий склад вищезазначеного підрозділу покинув місце несення військової служби, через відсутність письмового наказу вищого командування та окрім іншого з метою запобігання виконанню наказу відданого підполковником ОСОБА_3 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та закріплений за Запорізьким зональним відділом військової служби правопорядку.
Відповідно до наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 11.01.2022 № 4 (по стройовій частині) вибув у відрядження до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової комендатури м. Маріуполь) Донецької області з метою виконання завдань за призначенням з 12.01.2022: старший солдат ОСОБА_1 радіотелефоніст відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Вйськової служби правопорядку, зі зброєю: автомат АКС-74 № НОМЕР_2 , набої 5,45 мм ПС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 шт.).
Відповідно до книги видачі зброї та боєприпасів Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку інв. №2503 старшим солдатом ОСОБА_1 під підпис було отримано 5,45 мм автомат АКС-74 № НОМЕР_2 (запис від 12.01.2022 №45)та набої 5,45мм у кількості 120 шт. (запис від 12.01.2022 №46).
Відповідно до наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 23.04.2022 №65 “Про призначення службового розслідування”, старшим офіцером групи проведення службових розслідувань Запорізького зонального відділу Військової службу правопорядку старшим лейтенантом ОСОБА_2 , у порядку, передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов втрати стрілецької зброї та боєприпасів у запорізькому зональному відділі Військової служби правопорядку, встановлення винних осіб та встановлення суми збитків.
Службовим розслідуванням, з письмових пояснень ОСОБА_1 від 25.04.2022 встановлено, що з 12 січня 2022 року позивач виконував завдання сержанта за призначенням у відділенні Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку. Після повномасштабного вторгнення у м. Маріуполь окупаційних військ Російської Федерації з 24.02.2022 виконував завдання з охорони та оборони за місцем відрядження. У зв'язку із загостренням ситуації у м. Маріуполь, 20.03.2022 отримав усний наказ від начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_3 про вихід з м. Маріуполь, по зеленому коридору під виглядом цивільного населення. Тож, свою зброю та боєприпаси, з якими військовослужбовець вибув у відрядження: АКС-74 № НОМЕР_2 , набої 5,45мм ПС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 шт.) залишив за місцем дислокації, де на той момент залишався старший офіцер відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_5 (відмовився виходити, у зв'язку з відсутністю письмового наказу вищого командування). Зброю та боєприпаси передав йому добровільно без підписання акту приймання-передачі, залишив за місцем дислокації - у локомотивному депо м Маріуполь. 21.03.2022 о 22 год. 20 хв. старший солдат ОСОБА_1 прибув до м. Запоріжжя. Де зараз знаходиться стрілецька зброя та боєприпаси йому не відомо.
З акту службового розслідування, що надійшов з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку за вх. № 130/681 від 19.04.2022 встановлено, що начальник відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковник ОСОБА_3 теж, самовільно прийнявши рішення на вихід з м. Маріуполь, покинув пункт тимчасової дислокації відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, заливши там всю зброю та боєприпаси. За результатами вищезазначеного службового розслідування посадовими особами Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підготовлене повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками в діях підполковника ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 наказу командира оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (по стройовій частині) від 26.03.2022 №63, вищезазначений військовослужбовцець вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 20.03.2022.
Відповідно до наказів начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 22.03.2022 № 70, 71 (по стройовій частині) старший солдат ОСОБА_1 прибув до військової комендатури м. Маріуполь Донецької області та приступив до виконання службових обов'язків.
10.04.2022 за вх. № 130/616 від начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла телеграма, з якої встановлено, що у своїх письмових поясненнях від 21.03.2022 підполковник ОСОБА_3 повідомив, що військовослужбовці, які вибували гуманітарним коридором, зброю та боєприпаси залишили в локомотивному депо м. Маріуполь, де залишався капітан ОСОБА_5 (відмовився виходити без наказу вищого командування). Зброя та боєприпаси, які закріплені за військовослужбовцями Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку у підрозділі Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Маріуполь) відсутні. Враховуючи бойову обстановку, що склалась у м. Маріуполь Донецької області, місцезнаходження військового майна встановити не виявляється можливим.
16.05.2022 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла відповідь Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо внесення ними вищезазначеної зброї та боєприпасів до інформаційної підсистеми "Кримінальна зброя" ITC "Iнформацiйний портал Національної поліції України", надані довідки (форми 3) у кількості 8 штук.
02.05.2022 посадовими особами відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку за підписом начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку направлені до територіального управління Державного бюро розслідувань м. Мелітополь повідомлення вих. № 101/1008 про кримінальне правопорушення передбачене частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України, втрата ввіреної для службового користування зброї, що була вчинена в умовах стану військовослужбовцями Запорізького зонального відділу військової Служби правопорядку: старшим солдатом ОСОБА_1
13.05.2022 з територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську надійшла відповідь за №13-05-3522, з якої встановлено, що із змісту повідомлень не вбачається достатніх об'єктивних даних, які б вказували на протиправні дії з боку військовослужбовців Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, оскільки повідомлення містять лише вказівку, що з боку останніх мало місце вчинення злочину, без будь-якої конкретизації обставин скоєння кримінального правопорушення. Таким чином, системним аналізом змісту повідомлень про кримінальне правопорушення встановлено, що вони не відповідають положенням закону, а тому достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування на теперішній час відсутні.
Для отримання вартісної оцінки шкоди завданої державі внаслідок втрати стрілецької зброї та боєприпасів, які знаходяться у військовій частині НОМЕР_3 , відповідно до пункту 3 Розділу VIII Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), командиру військової частини НОМЕР_3 було направлено лисі за вих. № від 25.04.2022 № 101/880.
11.05.2022 від комісії військової частини НОМЕР_3 отримано, затверджену командиром, довідку розрахунок про вартісну оцінку шкоди заподіяної державі, з якої встановлено залишкову вартість: 5,45 мм АКС-74 № НОМЕР_2 - 4605,56 грн., набої 5,45 мм ПС - 120 шт. (270/82) -67,16 грн.
У висновку службового розслідування зазначено, що старшим солдатом ОСОБА_1 нанесено збитки державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності, стягненню підлягає 46 727,20 грн.: 5,45 мм АКС-74 № НОМЕР_2 - 4605,56 грн. х 10 = 46055,60 грн., набої 5,45 мм ПС - 120 шт. (270/82) - 67,16 грн. х 10 = 671,60 грн.
За наслідками проведеного службового розслідування запропоновано розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності владою начальника радіотелефоніста відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого солдата ОСОБА_1 . Також, розглянути питання щодо притягнення до підвищеної матеріальної відповідальності, відповідно до Закону №160-IX та Переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №604, старшого солдата ОСОБА_1 за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеного матеріальної відповідальності, на суму 46 727,20 грн.
Наказом начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 23.05.2022 №30 на радіотелефоніста відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана».
Наказом начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 26.05.2022 №33 притягнуто до матеріальної відповідальності радіотелефоніста відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого солдата ОСОБА_1 за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності на суму 46727,20 грн., шляхом стягнення щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
Вважаючи накази про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності незаконними та необґрунтованими позивач звернувся до суд із позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 2-4 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України(далі - Статут)., яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (стаття 12 Статуту).
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України скарг (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та.
Відповідно до статті 1,2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 статті 5 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені вказаним Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком № 608.
Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення (пункт 3 розділу V Порядку № 608).
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Таким чином, саме акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини, які встановлені під час його проведення.
За приписами частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідно до статті 30 Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Статтею 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту).
Так, відповідно до Акту службового розслідування, старший солдат ОСОБА_1 убував з відрядження м. Маріуполь за усним розпорядженням начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_3 , а зброю та боєприпаси залишили в місці тимчасової дислокації задля виходу по зеленому коридору під виглядом цивільних осіб, що також зазначено в поясненнях ОСОБА_1 наданих під час службового розслідування.
Тобто, позивач у відповідності до вимог Статуту виконував усний наказ начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука Ю.В. та з об'єктивних причин не міг підписати акт прийому-передачі чи будь-які облікові документи.
Вказані обставини, з урахуванням Дисциплінарного статуту свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, а відтак Наказ начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку №30 від 23.05.2022 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності суд зазначає таке.
Законом №160-IX визначається порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань за шкоду, що була ними заподіяна державі під час виконання службових обов'язків. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільнятиме від дисциплінарної, адміністративної або кримінальної. Службову особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності протягом трьох років із моменту виявлення завданих збитків. Закон передбачає обмежену, повну та підвищену матеріальну відповідальність. Підвищена (кратна) може застосовуватись за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї.
Порушник нестиме відповідальність за шкоду в розмірі нанесеної шкоди через необережність, але не більше ніж 15 прожиткових мінімумів. Командир, який порушив порядок обліку, зберігання, використання майна або не вжив заходів, щоб запобігти розкраданню, знищенню майна, також нестиме відповідальність не більше ніж 15 прожиткових мінімумів.
Відповідно до п. 4 статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Однак, Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану " від 15.03.2022 №2124-IX (далі - Закон №2124-IX) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" шляхом закріплення поняття "бойового імунітету" за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказаним Законом внесено зміни, зокрема, але не виключно, до Дисциплінарного статуту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що дія Закону № 2124-IX розповсюджується й на матеріальну відповідальність військовослужбовців під час виконання бойових завдань.
Крім того, за статтею 9 Закону №160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Оцінити незаконність наказу в кожному конкретному випадку може бути доволі складно в силу різних обставин, особливо в у мовах активних бойових дій. Тому важливо розуміти, щ незгода з наказом, його доцільністю та ефективністю не означає, що такий наказ є дійсно незаконним.
Злочинність наказу повинна бути явною, тобто такою, що є очевидною як для того, хто віддає цей наказ, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 не міг припускати, що наказ полковника ОСОБА_3 носить явно злочинний характер, а тому позивач має бути звільнений від матеріальної відповідальності, оскільки саме виконуючи наказ підполковника ОСОБА_3 військовослужбовець залишив зброю. Вказане узгоджується також з поясненнями наданими іншими військовослужбовцями, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що наказ Начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 26.05.2022 №33 про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України “Про судовий збір”, інших витрат не заявив, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку «Про підсумки службового розслідування» від 23 травня 2022 року № 30 в частині накладення на радіотелефоніста відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» .
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку «Про притягнення до матеріальної відповідальності» від 26 травня 2022 року № 33 в частині притягнення радіотелефоніста відділення зв'язку Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого солдата ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності на суму 46727,20 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Запорізький зональний відділ військової служби правопорядку, місцезнаходження 69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 2; код ЄДРПОУ 09508562.
Повне судове рішення складено 19.10.2023.
Суддя М.О. Семененко