ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 жовтня 2023 року Справа № 280/8135/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Брюллова, буд. 5, м.Запоріжжя, 69068)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
02.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко Оленою Миколаївною від 29.10.2021 ВП № 67316382 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконання постанови № 52038620 виданої 16.09.2019 Олександрівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 67 549, 61 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа постанови № 52038620 до виконання розпочався 16.09.2019 та має закінчитись 16.12.2019. В той же час, зазначена постанова про стягнення виконавчого збору була звернута до примусового виконання тільки 29.10.2021 - тобто поза межами 3 місячного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується постановою від 29.10.2021 ВП № 67316382 про відкриття виконавчого провадження. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач обґрунтовує тим, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та в межах повноважень відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач зазначає про пропущений строк звернення до суду.
Судом встановлено, що відповідач постанову від 29.10.2021 ВП № 67316382 про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надсилав, докази її надсилання в матеріалах справи відсутні, зазначену постанову позивач не отримував.
З матеріалів справи судом встановлено, що про її наявність та зміст позивач дізнався 22.08.2023 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
В матеріалах справи наявні супровідні листи відповідача, щодо направлення оскаржуваної постанови, однак рекомендоване поштове відправлення суду відповідач не надає, тому суд критично ставить до наданих доказів.
Судом встановлено, що з позивача неодноразово у 2021 році списувалися кошти в погашення витрат виконавчого провадження ВП №67316382 платіжними дорученнями банку від 15.11.2021 №8130, 8129, 8131 та від 08.12.2021 №10280. Також, судом встановлено, що на копії постанови від 16 вересня 2019 року ВП № 52038620 про стягнення виконавчого збору наявна відмітка державного виконавця, що стягнуто 28.10.2021 суму розмірі 157,46 грн, залишок 67549,61 грн.
Однак, суд зазначає, що згідно ст. 28 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» ( на момент винесення оскаржуваної постанови) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що надати підтвердження факту направлення оскаржуваної постанови неможливо, у зв'язку з тим, що реєстри відправки кореспонденції зберігаються 1 рік. З цього приводу суд зазначає, що у відповідача в матеріалах виконавчого провадження повинні зберігатися саме рекомендовані поштові відправлення, а ні реєстри кореспонденції, що підтвердило б правомірність дій відповідача.
З огляду на викладене, всі інші наведені докази, що позивач міг бути обізнаним щодо наявності оскаржуваної постанови суд не буре до уваги, так як відповідачем не доведений факт відправлення позивачу оскаржуваної постанови, що є головним під час з'ясування питання строку звернення до суду. Тому суд не приймає даний аргумент відповідача, що інші докази підтверджують обізнаність позивача про оскаржувану постанову
Зокрема, судом встановлено, що позивач 01.09.2023, в межах 10 днів звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, 11.09.2023 була відкликана позовна заява та Ухвалою суду від 25.09.2023 адміністративний позов повернуто позивачу, 02.10.2023 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду, так як вперше до суду позивач звернувся своєчасно. Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду, так як допускає необізнаність позивач про юрисдикцію таких спорів.
Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 16.10.2023 року.
Призначено судове засідання на 16 жовтня 2023 року, яке було відкладено на 18.10.2023, у зв'язку з неявкою позивача, яку судом було визнано не поважною, так як доказів поважності суду надано не було.
Позивач та відповідач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З урахуванням приписів ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення виготовлене в межах десятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 287 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52038620 від 16.09.2019, встановлено, що постановою від 30.08.2016 відкрито виконавче провадження №52038620 з виконання виконавчого листа № 2/331/15/13 виданого 28.02.2013 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором у сумі 686 851, 69 грн, судовий збір у сумі 3 219, 00 грн.
16 серпня 2023 року, як стверджує позивач, він отримав смс-повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" про арешт коштів на його рахунку. Зі слів служби підтримки АТ КБ "ПриватБанк" арешт на рахунок було накладено державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
22 серпня 2023 року позивач звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) де йому було надано для ознайомлення виконавче провадження № 67316382. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами виконавчого провадження.
16 вересня 2019 року Головним державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко Оленою Миколаївною була винесена постанова ВП № 52038620 про стягнення виконавчого збору у розмірі 69 007,07 гривень у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/331/15/13 виданого 28.02.2013 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, в якій зокрема зазначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від суми стягнення.
29.10.2021 Головним державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко Оленою Миколаївною при примусовому виконанні постанови ВП № 52038620 від 16.09.2019, була винесена постанова про арешт майна позивача в межах ВП №67316382.
29.10.2021 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №52038620 за виконавчим листом № 2/331/15/13 виданим 28.02.2013 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, зі змісту вказаної постанови встановлено, що закінчено ВП згідно заяви стягувача від 25.10.2021, відсутня заборгованість за виконавчим документом. Виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
29.10.2021 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67316382, виконавчий документ Постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52038620 від 16.09.2019, сума стягнення 67 549,61 грн.
02.11.2021 Головним державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліченко Оленою Миколаївною була винесена постанова ВП №67316382 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, де виконавчий документ значиться Постанова ВП № 52038620 від 16.09.2019 про стягнення виконавчого збору.
05.05.2023 ВП №67316382 за виконавчим документом Постанова №52038620 від 16.09.2019 про стягнення виконавчого збору, передали до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Позивач вважає оскаржувану постанову не законною з огляду на те, що строк пред'явлення Постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52038620 від 16.09.2019 до виконання розпочався 16.09.2019 та закінчився 16.12.2019, тобто три місяці. В той же час, зазначена постанова про стягнення виконавчого збору була звернута до примусового виконання тільки 29.10.2021. У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 5 ст.26 Закону № 1404-VІІІ (в редакції на момент відкриття ВП 30.08.2016) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Тобто на момент відкриття виконавчого провадження №67316382 від 30.08.2016 норми Закону не передбачали винесення окремої постанови про стягнення виконавчого збору, а у постанові про відкриття виконавчого провадження, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець повинен зазначити про стягнення з боржника виконавчого збору.
Так як виконавчі дії тривали, відповідно змінювалася редакція Закону і вже на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 була діючою інша редакція Закону.
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ч. 1,2 та 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто в законі відбулися зміни і вже чітко зазначено про те, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить окрему постанову про стягнення виконавчого збору.
Приписами ст. 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також, ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 22 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 встановлено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Згідно матеріалів справи рішення суду не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так як заява стягувача про відсутність заборгованості надійшла лише 25.10.2021, а відкриття виконавчого провадження відбулося 30.08.2016, тому позивач не звільняється від стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII.
Також слід зазначити, що згідно п.1,3 ч.1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону серед яких це не лише заява стягувача про примусове виконання рішення, а також інші документи.
Тому посилання позивача на те, що примусове виконання рішення можливо лише на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення нічим не обґрунтоване. Крім того, в даній справі розглядається питання правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору, а ні рішення суду, стягнення якого відбувається в межах виконавчого провадження.
Враховуючи те, що позивач не звільнений від стягнення виконавчого збору, відповідно не можна вважати безпідставною постанову ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року про стягнення виконавчого збору, хоча і винесена після відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду. Крім того, слід зауважити, що відповідач протягом виконавчого провадження стягував виконавчий збір з позивача, про що свідчать відмітки на постанові та наявність платіжних доручень які наведені вище.
Аналізуючи норми Закону № 1404-VIII та положення Інструкції № 512/5 (вже в редакції на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору), суд приходить до висновку, що згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державним виконавцем виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Вказане узгоджується з пунктами 20, 22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 відповідно до яких повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Таким чином законодавець визначив, що після повернення виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, у якому наводить суму стягнутого та залишок нестягненої суми виконавчого збору задля того, щоб відкоригувати послідуюче стягнення виконавчого збору, у разі повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, саме тому у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Зокрема Верховний суд у постанові від 30.06.2021 по справа №460/2478/19 зазначив про помилковість висновків апеляційної інстанції, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов'язаний був прийняти постанову про стягнення частини або повністю виконавчого збору згідно його постанови, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору, оскільки всі документи виконавчого провадження виготовляються виключно відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в автоматизованій системі забороняється.
Тобто постанова про стягнення виконавчого збору виноситься один раз, а відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у разі якщо він не стягнутий, або стягнутий частково є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Також суд зауважує, що стягувачем за виконавчим документом у оскаржуваній постанові є державний орган відповідно положень Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення постанови до виконання складає 3 місяці з наступного дня після набрання законної сили рішенням на примусове виконання якого його видав.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що строк пред'явлення до виконання виконавчого документа, а саме постанови про стягнення виконавчого збору було дотримано, оскільки питання щодо стягнення виконавчого збору виконувалось під час виконання виконавчого листа № 2/331/15/13 виданого 28.02.2013 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Тобто фактично постанова від 16.09.2019 була пред'явлена до виконання та виконувалась в межах виконавчого провадження.
Враховуючи обставини, що виконавчий збір було стягнуто не в повному обсязі, державний виконавець і відкрив виконавче провадження та виніс оскаржувану постанову, оскільки така процедура передбачена нормами чинного законодавства.
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2021, якою на підставі вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконавчого листа № 2/331/15/13 виданого 28.02.2013 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, в рамках якого державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року, вказує лише на повне виконання саме виконавчого листа № 2/331/15/13 виданого 28.02.2013, однак не вказує на повне стягнення виконавчого збору.
Відкриття 29.10.2021 виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року не є новим пред'явленням до виконання даного документа, а є лише належним способом його повного виконання, оскільки даний документ виконано не у повному обсязі.
Крім того, той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору винесена за наслідками постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не свідчить про пропуск строку, оскільки він в даному випадку повинен рахуватися з моменту повернення виконавчого документа.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 по справі №816/823/17 (К/9901/950/18).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року до виконання не пропущено.
Також, суд звертає увагу на те, що позивач у даній справі оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67316382 від 29.10.2021, постанову ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом у оскаржуваній постанові, позивач не оскаржував, відповідно вона є на час розгляду справи чинною.
Так як постанова ВП № 52038620 від 16 вересня 2019 року про стягнення виконавчого збору не є скасованою, а саме вона була підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №67316382 від 29.10.2021, відповідно і підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №67316382 від 29.10.2021 відсутні.
З огляду на викладене вище, на підставі наведених вище доводів, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, суд не вбачає протиправних дій відповідача при винесені оскаржуваної постанови.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Брюллова, буд. 5, м.Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 44993352)-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 18.10.2023.
Суддя О.В. Конишева