Справа №:755/16031/23
Провадження №: 2-з/755/379/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
УСТАНОВИЛА:
17.10.2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Станом на час постановлення цієї ухвали судом не вирішене питання про можливість відкриття провадження у справі, оскільки ухвалою суду від 19.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення виявлених недоліків.
Натомість ч. 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
У своїй постанові від 14.06.2021 року в справі №308/8567/20 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову. У зв'язку із наведеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20).
За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про забезпечення позову, яка подана одночасно із поданням позовної заяви про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, до вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою сторона позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам вчиняти дії по виселенню позивача зі спірної квартири.
Вимоги заяви мотивовано тим, що 05.10.2023 року відбулись електронні торги щодо спірної квартири, а 11.10.2023 року був укладений договір купівлі-продажу квартири від 11.10.2023 року, за яким покупцем нерухомого майна є відповідач ОСОБА_2 . Поряд із цим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2012 року право власності на квартиру було визнане на позивачем і це право власності 25.09.2013 року зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об'єкти нерухомого майна», а також виготовлено технічний паспорт. Таким чином, на електронних торгах було відчужене нерухоме майно, яке не належить АТ КБ «Приватбанк». Позивач вважає, що проведені електронні торги відбулись незаконно і наявна ймовірність, що за період розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 відчужить квартиру, з метою уникнення обов'язку її повернення позивачу. За таких обставин у позивача в подальшому виникнуть труднощі або ж взагалі неможливість повернення реалізованого майна, що свідчитиме про неможливість або ж утруднення виконання рішення суду, а тому змусить його в подальшому пред'являти нові позови про визнання недійсними правочинів та вчинення інших дій.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено, зокрема, вимогу про витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 .
Належність відповідачу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.10.2023 року.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо законності набуття права власності на квартиру.
Оскільки предметом позову є, зокрема, витребування спірного майна від відповідача ОСОБА_2 , застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту, є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
Накладення арешту на спірне нерухоме майно забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).
Поряд із цим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким особам виселяти позивача зі спірної квартири, оскільки такий захід не співвідноситься із позовними вимогами, адже не забезпечує можливість виконання жодної з позовних вимог.
Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки з матеріалів справи не вбачається, які реальні та конкретні збитки можуть бути нанесені відповідачу забезпеченням позову та який їх розмір.
Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №237 від 11.10.2023 року посвідченому ПН КМНО Антиповою І.В.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 19.10.2023 року.
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -