Кіровоградської області
"13" листопада 2007 р. Справа № 16/329
Суддя господарського суду Кіровоградської області Коротченко Л.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу № 16/329
за адміністративним позовом: обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград
до відповідача: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград
про зобов'язання вчинити певні дії
За участю секретаря судового засідання Котенко В.О.
представників сторін:
від позивача - Слюсар О.В., довіреність № 470/21 від 17.07.07,
від позивача - Омелькін О.М., довіреність № 471/21 від 17.07.07;
від відповідача - Мамченко А.А., довіреність № 175-МР від 30.03.07
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулось до господарського суду з адміністративним позовом, який містить наступні вимоги:
1. Зобов'язати Кіровоградську міську раду прийняти рішення про надання обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" земельної ділянки у постійне користування та складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Промисловій, 2а під розміщення виробничої бази;
2. Стягнути із Кіровоградської міської ради (місцевого бюджету м. Кіровограда) витрати пов'язані з оплатою судового збору.
Відповідач надав до суду заперечення, в яких просить відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що земельним законодавством передбачено лише оскарження дій органів місцевого самоврядування, а не вирішення питання по суті (що належить до виключної компетенції Кіровоградської міської ради) та зобов'язання передати в постійне користування земельну ділянку.
Протокольною ухвалою суду від 23.10.2007 р. на підставі ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2007 р.
06.11.2007 р. позивачем до суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, де позивач з посиланням на ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України просить:
1. Визнати бездіяльність Кіровоградської міської ради пов'язану з ухиленням від розгляду питання про надання земельної ділянки у постійне користування - протиправною;
2. Зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" земельної ділянки у постійне користування та складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Промисловій, 2а під розміщення виробничої бази;
3. Стягнути із Кіровоградської міської ради (місцевого бюджету м. Кіровограда) витрати пов'язані з оплатою судового збору.
За своєю суттю подане позивачем клопотання є заявою, поданою на підставі ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на яку позивач і посилається в клопотанні, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Зі змісту даної норми вбачається, що позивач зокрема може збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення розміру кількісних показників пред'явлених до стягнення сум. Збільшення позовних вимог, шляхом доповнення позову новою вимогою, нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.
З огляду на вказане, господарський суд не приймає подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві за № 596/21 від 06.09.2007 р. (а.с. 6).
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з тим, що відповідачем у визначений законом термін не було розглянуто питання щодо надання земельної ділянки в постійне користування та складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом виключної власності народу України. Український народ виступає суб'єктом права власності на землю як на природний об'єкт, що обмежується кордоном України, тобто на територію української держави.
Відповідно до ч. 3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно ст. 374 Цивільного кодексу України та ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади. Правове регулювання права комунальної власності на землю регламентується ст. 83 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, якими є відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в України.
Проаналізувавши норми Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 2, 317, 326 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 17, 78-80, 83, 84 Земельного кодексу України, господарський суд дійшов до висновку, що зокрема міські ради мають право виступати в якості, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, так і діяти в межах повноважень власника щодо відповідного майна, віднесеного до комунальної власності.
Таким чином в спірних правовідносинах Кіровоградська міська рада здійснювала правомочності власника об'єктів права комунальної власності, до яких віднесена земельна ділянка, з приводу користування якою виник даний спір.
З приписів п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки Кіровоградська міська рада не здійснювала владних управлінських функцій, а виконувала правомочності власника землі - спір не належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, господарський суд враховує також положення абзацу 3 п. 15 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", де передбачено якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
При цьому господарський суд виходить з наступних положень законодавства.
Відповідно положень пункту 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України 1991 року (у редакції Закону України № 483-V від 15.12.2006) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Зазначення в позові Кіровоградської міської ради відповідачем не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
У пред'явленому адміністративному позові міститься вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу земельної ділянки у постійне користування та складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на підставі того що, на думку позивача, він має правові підстави для отримання у постійне користування спірної земельної ділянки.
Предмет спору у даній справі фактично пов'язаний з правом постійного користування спірної земельної ділянки.
Окрім позивача, відсутні особи, які мають із міською радою спір про право постійного користування земельної ділянки щодо якої подано позов, тобто спір не є публічним.
Отже, між сторонами існує спір про цивільне право на земельну ділянку, що в свою чергу також виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Кіровоградської міської ради прийняти рішення про надання позивачу земельної ділянки у постійне користування та складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 17, 157, 165, 167, 186, 254, пунктом 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Провадження у справі № 16/329 закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.С. Коротченко