Справа №752/13093/23
Провадження № 2/752/5727/23
РІШЕННЯ
Іменем України
22.09.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участю секретаря - Ящука Д.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фінансово-правова група «Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков О.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.2022 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинив виконавчий напис № 747 про звернення стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №200052976 від 25.06.2014 року в сумі 35015,40 грн. На підставі вказаного виконавчого напису, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков О.О. 04.02.2022 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2.
Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що при вчиненні виконавчого напису було порушено порядок вчинення нотаріальних дій; сума заборгованості за тілом кредиту та процентами є по суті оспорюваною сумою та такою, що не визнана позивачем як безумовна, що є обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 30.06.2023 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 13.09.2023 року зупинено стягнення за виконавчим написом від 13.01.2022 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. , зареєстрований за № 747, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група «Лекс» суми заборгованості за кредитним договором.
Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, із заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження не звертались.
На момент розгляду справи учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву.
Заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні від учасників справи не надходило.
На підставі положень статей 274-279 ЦПК України та з урахуванням відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 747 про стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості, допущеної за період з 25.06.2014 по 16.11.2021 у розмірі 34 165,40 грн.
Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з божника за вказаним виконавчим написом складає 35 015,40 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису 04.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 про стягнення з позивача заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.
За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, - ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат».
Іншим актом законодавства, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, що передбачено п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно згаданої норми, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки.
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Підпунктом 3.2 п. 3 гл. 16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Порядок).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп.3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як убачається зі спірного виконавчого напису, приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, з огляду на що, суд зазначає наступне.
Так, вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Разом з тим, згадана постанова, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.
Зокрема, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова КМУ № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 13.01.2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у своїй постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Так, з матеріалів справи не вбачається, що кредитний договір посвідчений нотаріально, водночас, відповідач не довів подання нотаріально посвідченого кредитного договору при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом, а також подання інших документів передбачених постановою КМУ №1172 в редакції від 29.11.2001р.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 747 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів справи також вбачається, що у виконавчому написі наявне лише посилання на договір відступлення права вимоги, який би доводив наявність у заявника права вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Фінансово-правова група Лекс».
Таким чином, як вбачається із пакету документів заявник ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» не подав нотаріусу необхідний документ, яким має бути оригінал кредитного договору, або - за змістом закону, що встановлює дану вимогу - у разі відступлення права вимоги - нотаріусу у такому випадку мають бути подані сукупність документів: кредитного договору і договору про відступлення-набуття права вимоги новим кредитором. Натомість в поданому заявником пакеті необхідних документів відсутній договір про відступлення права вимоги чи інший документ, який би прямо вказував на заміну первісного кредитора на нового - заявника. Це явно не відповідає вимогам закону, який встановлює перелік необхідних документів, які мають бути подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» також не подав нотаріусу необхідний документ, яким має бути вимога стягувача з відміткою боржника про її отримання. Це також не відповідає вимогам закону, який встановлює перелік необхідних документів, які мають бути подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Отже, заявником не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.
Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість.
Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема документів, які підтверджують безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення.
З матеріалів справи слідує, і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт існування договору не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.
Щодо клопотання ТОВ «Епро Скул» про залучення його у справі як правонаступника ТОВ «Фінансово-правова група «Лекс», суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту клопотання, ТОВ «Епро Скул» обґрунтувало його тим, що 06.06.2023 року між відповідачем та ТОВ «Епро Скул» було укладено договір №06062023-1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги у тому числі за кредитним договором №200052976 від 25.06.2014.
Відповідно до частини 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У справі яка розглядається встановлено, що ТОВ «Епро Скул» дійсно набуло право вимоги за кредитним договором №200052976 від 25.06.2014, боржником у якому є позивач, як новий кредитор у зобов'язанні.
Проте суд зауважує, що спір у даній справі виник саме у зв'язку з порушенням приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису за звернення саме відповідача, а не у зв'язку з незгодою позивача на заміну кредитора, що, на переконання суду, свідчить про відсутність підстав для залучення правонаступника відповідача, оскільки порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача (висновки Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про недоцільність такої процесуальної дії як залучення правонаступника, а тому клопотання представника ТОВ «Епро Скул» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим, однак відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Щодо вимоги відшкодування витрати на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката, несуть підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Оскільки позивачем додано до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 13.06.2023 року, квитанцію до прибутково касового ордеру №67 від 13.06.2023 на суму 11 200,00 грн, що підтверджує понесення позивачем витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, який не оспорено відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 1073,60 грн та подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 536, 80 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Лекс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем 13.01.2022 року та зареєстрований у реєстрі за № 747 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Правова Група Лекс» суми заборгованості у розмірі 35 015,40 грн. за кредитним договором №200052976 від 25.06.2014.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Правова Група Лекс» (код ЄДРПОУ 44371579, адреса: м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, оф.75) на користь держави судовий збір у розмірі 1 610,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Правова Група Лекс» (код ЄДРПОУ 44371579, адреса: м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, оф.75) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя