Справа №752/3070/23
Провадження № 2/752/3789/23
РІШЕННЯ
Іменем України
19.05.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участі секретаря Ящука Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200246393 від 20.03.2015 року в розмірі 105 405,47 грн, а також судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду №200246393 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн., з встановленим строком користування із 20.03.2015 року по 20.05.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Позивач зазначає, що 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.
Позивач вказує, що станом на 09.02.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 105 405,47 грн., з яких: 34 867,09 грн. - заборгованість за кредитом; 70 538,38 грн. - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, позивач звертається до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача на користь позивача в примусовому порядку зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, надання (перерахування) коштів у кредит, відступлення права вимоги, наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. З огляду на викладене, а також в зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, відлік якого почався з 21.05.2017 р., відповідач вказав на відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідач також вказує, що позивач не надав до суду доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.03.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду №200246393 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн., з встановленим строком користування із 20.03.2015 року по 20.05.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Зазначений договір у встановленому порядку недійсним не визнавався, та доказів на підтвердження визнання зазначеного договору припиненим та/або розірваним, матеріали справи не містять.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.
З копії витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, вбачається, що до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №200246393, укладеним 20.03.2015 року із ОСОБА_1 .
Наведене свідчить, що позивач у даній справі є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», та заперечення сторони відповідача в цій частині є хибними.
Крім того, із вказаного додатку слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, як правонаступником банку, за кредитним договором становить 105 405,47 грн., з яких: 34 867,09 грн. - заборгованість за кредитом; 70 538,38 грн. - заборгованість за відсотками.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язана надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, доказів повного виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач суду не надав, та розміру заявленої до стягнення заборгованості не спростував.
З огляду на те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику банку, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Однак, відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на пропуск позивачем строків звернення до суду, які закінчились 22.05.2020 р.
заперечень на позов не спростовують наведених висновків суду.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.
Натомість, суд враховує, що умовами договору, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був погоджений строк виконання зобов'язання до 20.05.2017 р.
Тобто, Кредитор після закінчення строку виконання зобов'язання у разі наявності заборгованості за Кредитним договором, набув право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми боргу.
Позивач, як правонаступник ПАТ «Банк Михайлівський» звернувся до суду лише 09.02.2023 р., тобто після закінчення визначеного законом трирічного строку позовної давності.
Передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строків пред'явлення вимог до позичальника.
В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя