"07" листопада 2007 р.
Справа № 5/215-3846
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрушків Г.З.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Інтер-Континент", вул. Лідавська, 2, м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", с. Постолівка, Гусятинського району, Тернопільської області
за участю представників від:
позивача: Сідім'янцева О.М. -представник (дов.№8 від 15.01.2007р.), Конончук О.М. - директор
відповідача: Кісь С.К. -представник (дор.№691 від 10.10.2007р.)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні 10.10.2007р. учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.10.2007р. до 11год.00хв. 07.11.2007р.
Приватне підприємство "Інтер-Континент" звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 341593грн.67коп., із них: 133697грн.46коп. боргу, 190145грн.29коп. відсотків за користування товарним кредитом, 8017грн.99коп. пені, 9432грн.93коп. річних.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судових засіданнях позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу та частково пені, проте яку суму пені він визнає, не зазначив, щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом, то вважає, що не повинен нести відповідальності в такій сумі.
Позивач звернувся до суду з клопотанням (лист вих..№167 від 01.11.2007р), в якому зазначив, що в ході телефонної розмови з директором ТзОВ «Агрофірма «Постолівська»йому стала відома інформація про те, що директор збирається перевести всі фінансові активи підприємства на рахунок іншої фірми за фальшивим контрактом з метою унеможливити виконання рішення суду, у зв'язку з чим позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:
15 лютого 2007 року між сторонами укладено договір поставки №15/02-07/01, далі - договір, згідно з умовами п.1., п.п. 1.2, 2.2., 4.1. якого Постачальник, позивач по справі, зобов'язався поставити та передати зі складу Покупцю нафтопродукти, далі - товар, а Покупець, відповідач по справі, прийняти та оплатити товар на умовах даного договору: загальна кількість, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення і визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору, і які виписуються Постачальником і передаються Покупцю, і на підставі яких згідно замовлення здійснюється поставка кожної партії.
Згідно п.5.1. договору Покупець зобов'язався здійснювати оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом п'яти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Сторони в п. 5.2. договору передбачили, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 договору, Покупець (відповідач по справі) дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1 % відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язався оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3. договору, а саме: сума товарного кредиту та відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній.
Згідно п.5.4. договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом Покупець не внесе всіх передбачених договором платежів -він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного договору.
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Як випливає з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив та передав відповідачу по видаткових накладних №РН-0000148 від 16.02.2007р., №РН-0000222 від 12.03.20007р., №РН-0000358 від 10.04.2007р., №РН-0000364 від 11.04.2007р., №РН-0000728 від 06.08.2007р. через представника останнього згідно виданих довіреностей відповідно серії ЯНА №520363 від 16.02.2007р., серії ЯНА №520364 від 12.03.2007р., серії ЯНА №520369 від 10.04.2007р., серії ЯНА №520370 від 11.04.2007р., серії ЯНА №520388 від 06.08.2007р. товар (нафтопродукти) на загальну суму 345239грн.46коп.;
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав несвоєчасно та не в повному обсязі в сумі 211542грн.00коп., (що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями №93 від 04.04.2007р, №25 від 09.07.2007р.), у зв'язку з чим станом на 28.08.2007р. заборгованість останнього за поставлений товар становить 133697грн.46коп..
Відповідач факту отримання товару на загальну суму 345239грн.46коп. та наявності заборгованості перед позивачем у зв'язку з його не оплатою в сумі 133697грн.46коп. не спростовує, позовні вимоги в цій частині визнає повністю.
І оскільки відповідачем порушено встановлені п.5.1. строки оплати отриманого товару, то неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту(п.5.2.), у зв'язку з чим останній на підставі п.п. 5.2., 5.3., 5.4. договору, ст. 536 ЦК України, ст.1057 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу відсотки за користування товарним кредитом з 16.02.2007р. по 28.08.2007р. (за методикою розрахунку позивача) в сумі 190145грн.29коп.
Позивач стверджує, що відповідач на день заявлення позову своїх зобов'язань щодо оплати товару, поставленого на умовах товарного кредиту і сплати відсотків за його використання не виконав.
Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, тому згідно вимог ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість по товарному кредиту в сумі 133697грн.46коп. та по відсотках за користування товарним кредитом з 16.02.2007р. по 28.08.2007р. в сумі 190145грн.29коп.
Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору ( п. 8.1 договору) у вигляді сплати пені, що станом на 28.08.2007р. становить 8017грн.99коп.
Крім того, відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, п. 8.2. договору сторони встановили 20% річних за прострочення грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 9432грн.93коп. річних за період з 21.02.2007р. по 28.08.2007р. підлягають задоволенню.
З огляду на викладене та відповідно до вимог ст.ст.33.34 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України позов в частині стягнення з відповідача 133697грн.46коп. боргу, 190145грн.29коп. відсотків за користування товарним кредитом, 8017грн.99коп. пені, 9432грн.93коп. річних, а всього 341293грн.67коп. підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 300грн.00коп., то такі задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені матеріалами справи, а відтак заявлені безпідставно.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Розглянувши та оцінивши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, приймаючи до уваги, що позивачем не зазначено, який саме вид забезпечення позову належить застосувати, тобто не викладено, що саме невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, також не надано доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, враховуючи, що відповідач не ухиляється від участі в розгляді справи, доказів того, що ним проводиться відчуження майна суду не надано, отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", с. Постолівка, Гусятинського району, Тернопільської області, код 30787770, на користь Приватного підприємства "Інтер-Континент", вул. Лідавська, 2, м. Луцьк, код 33680873 -133697грн.46коп. боргу, 190145грн.29коп. відсотків за користування товарним кредитом, 8017грн.99коп. пені, 9432грн.93коп. річних, 3412грн.94коп. витрат по сплаті державного мита та 117грн.90коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову -відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата______ року через місцевий господарський суд.
Суддя Г.З. Андрушків