33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"08" листопада 2007 р. Справа № 10/68
За позовом Дочірньої компанії “Газ України»Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України» м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз» м.Рівне
про стягнення 682 037 грн. 63 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 3% річних
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники сторін:
від позивача- Матвєєва В.А., юрисконсульт (довіреність №376/10 від 29.12.2006р.);
від відповідача- Янкевич Л.Д., юрисконсульт(довіреність №24 від 02.01.2007р.).
Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Позивач - Дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача -Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз» 521 401 грн. 27 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період листопад 2005р.-червень 2007р. та 160636 грн. 36 коп. 3% річних за період з 26.10.2005р. по 13.06.2007р.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що Постановою Вищого господарського суду України №15/444 від 25.10.2005р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз» про стягнення 7 031 488 грн. 89 коп. боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ згідно договору №10/16-48 від 18.01.2000р. стягнуто з відповідача 5 958 498 грн. 05 коп. основного боргу. Вищезазначене рішення виконано в повному обсязі лише 13.06.2007р., тобто з простроченням грошового зобов'язання, а відтак позивач скористався своїм правом на застосування ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідач подав відзив на позов, яким позовні вимоги заперечив повністю, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначив, що позов пред'явлений без врахування фактичних обставин справи та прийнятого рішення №15/444 від 03.06.2006р. при новому розгляді вищевказаної справи, яке набрало законної сили. Крім того, просить при вирішенні справи застосовувати позовну давність.
В судовому засіданні 23.10.2007р. позивач підтримав позовні вимоги повністю, крім того заперечив щодо застосування позовної давності при вирішенні даного спору з підстав, зазначених у запереченні на відзив від 22.10.2007р.
В судовому засіданні 23.10.2007р. представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у доповненні до відзиву від 22.10.2007р. Крім того, звернув увагу суду, що позивачем проведено нарахування збитків, завданих внаслідок інфляції з порушенням норм чинного законодавства, а саме при обчисленні інфляційних збитків, завданих внаслідок інфляції, всупереч методики нарахування збитків, викладеної у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. за №62-97р., позивач проіндексував вже проіндексовані суми боргу, що на думку відповідача безпідставно збільшує суму фактичних інфляційних втрат.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
08.08.2003р. позивач - Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»про стягнення заборгованості за Договором №10/16-48 від 18.01.2000р. та штрафних санкцій на загальну суму 7 031 488 грн. 89 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду України від 14.02.2006 року у даній справі частково задоволено касаційну скаргу ВАТ "Рівнегаз". Постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2005 р. №15/444, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2004 р. скасовано в частині вимог про стягнення 1 095 384 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, 619 052 грн. 20 коп. річних та 416 731 грн. 40 коп. пені та справу в цій частині вимог передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2005 р. № 15/444 залишено без змін.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Рівненської області №15/444 від 03.07.2006р. з відповідача стягнуто 5 958 498 грн. 05 коп. основного боргу, збитків, завданих внаслідок інфляції з січня 2004р. по травень 2004р. в сумі 174 483 грн. 47 коп. та 3% річних за період з 01.01.2004р. по 01.07.2004р. у сумі 88 924 грн. 62 коп.
Вищезазначене рішення виконано в повному обсязі лише 13.06.2007р., тобто з простроченням грошового зобов'язання, а відтак позивач скористався своїм правом на застосування ч.2 ст.625 ЦК України та звернувся з окремим позовом до відповідача про стягнення 521 401 грн. 27 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період листопад 2005р.-червень 2007р. та 160636 грн. 36 коп. 3% річних за період з 26.10.2005р. по 13.06.2007р. з простроченої суми.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, встановлення у рішенні господарського суду факту наявності на час його прийняття у ВАТ "Рівнегаз" заборгованості перед позивачем у сумі 5 958 498 грн. 05 коп. основного боргу має преюдиційне значення у вирішенні даного спору і не потребує доказування.
За приписами ст.214 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на момент виникнення грошового зобов'язання відповідача та ст.625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.6 ЦК УРСР та ст.11 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені).
Стягнення річних та збитків від інфляції є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, що може реалізуватись шляхом заявлення окремого позову, не пов'язаного з позовом про стягнення боргу.
В зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених в зв'язку з його невиконанням.
Стягнення річних є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, в зв'язку з цим, до цих вимог застосовуються загальні строки позовної давності, передбачені ст.71 ЦК УРСР, ст.257 ЦК України.
На стягнення збитків також поширюються загальні строки позовної давності.
При заявленні окремого позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначальним є строк погашення боргу, що припиняє їх нарахування.
Саме з урахуванням цієї дати визначається своєчасність заявленого позову та сума цих стягнень.
В порушення вимог ст.33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення грошового зобов'язання, що і стало підставою для продовження встановленої законом відповідальності за порушення зобов'язання в межах строку позовної давності.
Викладене спростовує твердження відповідача щодо закінчення строків позовної давності для стягнення збитків, завданих внаслідок інфляції та 3% річних.
Крім того, оскільки рішенням господарського суду Рівненської області №15/444 від 03.07.2006р. з відповідача стягнуто 5 958 498 грн. 05 коп. основного боргу, збитків, завданих внаслідок інфляції з січня 2004р. по травень 2004р. в сумі 174 483 грн. 47 коп. та 3% річних за період з 01.01.2004р. по 01.07.2004р. у сумі 88 924 грн. 62 коп., то позивачем цілком підставно нараховані збитки, завдані внаслідок інфляції за період з листопада 2005р. по червень 2007р. та 3% річних за період з 26.10.2005р. по 13.06.2007р. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов договору №10/16-48 від 18.01.2000р., оскільки відповідач продовжував користуватися коштами позивача.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповідача щодо невідповідності здійсненого відповідачем розрахунку інфляційних втрат встановленому порядку. З наведеного в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат вбачається, що починаючи з листопада 2005р. позивач індексував суму боргу до якої додавав проіндексовану за попередній місяць суму боргу. Всуперч вимог ухвали від 23 жовтня 2007р. -позивач не надав суду розширеного розрахунку інфляційних втрат.
Як вірно зазначив відповідач та відповідно до методики нарахування збитків, завданих внаслідок інфляції, наведеної у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. за №62-97р та рекомендованої для застосування при вирішенні судових справ, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період перемножити між собою.
А так, вбачається обгрунтованим наступний розрахунок збитків, завданих внаслідок інфляції за період з листопада 2005р. по червень 2007р., зроблений судом:
Період
Потрібно сплатити
Фактично сплачено
Розмір простроченого платежу
Індекс інфляції за період
Сума з врахуванням індексу інфляції за період (грн.)
Сума інфляційних збитків за період (грн.)
11.2005р.-05.2006р.
5958498,05
5958498,05
(101,2%х100,9%х
6 255 421,92
296923,87
06.2006р.-05.2007р.
5958498,05
4252672,82
1705825,23
(100,1%х100,9%х
1 887 446,14
181 620,91
06.2007р.
1705825,23
1705825,23
Всього:
5958498,05
5958498,05
478 544,78
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що позивач доказів сплати 160 636 грн. 36 коп. відсотків річних та 478 544 грн. 78 коп. інфляційних втрат суду не надав, позовні вимоги про їх примусове стягнення, як обґрунтовані, підлягають до задоволення. В частині стягнення 42 856 грн. 49 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції в позові належить відмовити.
Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, заявлені вимоги задоволені лише на 93,72% - тому понесені позивачем судові витрати належить покласти на відповідача в пропорційному співвідношенні.
Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», яке знаходиться в м.Рівне, вул.Білякова,4 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка знаходиться в м.Київ, вул.Шолуденка,1 160 636 грн. 36 коп. 3% річних за період з 26.10.2005р. по 13.06.2007р., 478 544 грн. 78 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період з листопада 2005р. по травень 2007р., 6 392 грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 110 грн. 59 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. В частині стягнення 42 856 грн. 49 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підписано "08" листопада 2007 р.