Справа №538/1219/23
Провадження по справі №3/538/599/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. Лохвиця
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 2 Миргородського РВ ГУНП в Полтавській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130, та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.09.2023 року об'єднані адміністративні справи № 538/1219/23 та № 538/1220/23 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження та присвоєний номер справи № 538/1219/23 (провадження 3/538/599/23).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 397448 складеного 11.06.2023 року о 9 годині 30 хвилин, що 11.06.2023 року о 8 години 40 хвилин водій ОСОБА_1 в м. Лохвиця на вул. Героїв України керував транспортним засобом ЗАЗ д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, блідий колір шкіри обличчя) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в встановленому законом порядку проходити в медичному закладі та продувати на місці алкотестер 6810 «Драгер» відмовився у присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 397449 складеного 11.06.2023 року о 10 годині 42 хвилин, що 11.06.2023 року о 10 години 26 хвилин водій ОСОБА_1 в м. Лохвиця по вул. Перемоги керував транспортним засобом ЗАЗ д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, блідий колір шкіри обличчя) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в встановленому законом порядку відмовився на місці продувати газоаналізатор «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 подав клопотання, посилаючись на незаконність складання протоколів про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що матеріали справи не доводять того, що він керував транспортним засобом. Разом з тим, зазначає, що в момент коли до нього підійшли працівники поліції та повідомили, про порушення ним ПДР України, то він не був водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України, а тому не був зобов'язаний проходити огляд на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння. Звертає увагу суду на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарні, оскільки працівники поліції йому не пропонували. Водночас, він зауважив, що автомобілем не керував, а тому не був зобов'язаний проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння, через що і відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями п. 27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам роз'яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, Порядку чи ст. 266 КУпАП, вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з протоколів, ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, N 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Поміж цього, ВС КАС у справі N 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
На підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серія серії ААД №397448 складеного 11.06.2023 року, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак на останньому не зафіксовано, що 11.06.2023 року о 08 год. 40 хв. водій автомобіля марки ЗАЗ д/н НОМЕР_1 , керував, по вул. Героїв України в м. Лохвиця.
Також, у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серія серії ААД № 397449 складеного 11.06.2023 року, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак на останньому не зафіксовано, що 11.06.2023 року о 10 год. 26 хв. водій автомобіля марки ЗАЗ д/н НОМЕР_1 , керував, по вул. Перемоги в м. Лохвиця.
Будь яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ д/н НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
У своєму клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що дійсно зазначеного дня та часу, перебував на вул. Героїв України в м. Лохвиця в салоні транспортного засобу марки ЗАЗ д/н НОМЕР_1 , при цьому автомобіль не здійснював рух. До нього під'їхав екіпаж поліції. На вимогу працівників поліції, останній надав документи.
Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні N 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення "водія" унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій суд позбавлений можливості перевірити обставини викладені в протоколі, а також твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і встановити істину у справі.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. ч. 1,2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення - ч. 1 ст. 130 КУпАП, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 283, 284, 247 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області.
Суддя Лохвицького районного
суду Полтавської області В.А. Бондарь