ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 534/888/22
Провадження № 1-кп/534/185/22
18 жовтня 2023 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12022170520000298, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.07.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Рудий, Кустанайської області, Республіка Казахстан, громадянин України, офіційно не працююча, не одружена, на утриманні нікого не має, не має інвалідності, не є військовозобов'язаною, не є учасником бойових дій, проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:
14.04.1997 Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 94 КК України до позбавлення волі на строк 11 років;
14.03.2011 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 2 роки;
21.01.2014 Апеляційним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на 1 рік;
21.01.2015 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік;
17.10.2018 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень;
01.04.2019 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 7 5 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік;
21.02.2021 Автозаводським районним судом міста Кременчук судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 2 місяців обмеженням волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
УСТАНОВИВ:
12.06.2022 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_4 прибула до приміщення квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_5 , де у період часу з 22 год. 30 хв. 12.06.2022 по 06 год. 30 хв. 13.06.2022 у кімнаті, біля ліжка, на стільці побачила мобільний телефон марки «Tecno» моделі «POP 2 F». В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії воєнного стану (введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та відповідно продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ строком на 90 діб), діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів та мети, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку мобільного телефону марки «Tecno» моделі "РОР 2 F", чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , вартістю 1677 грн. 67 коп., який належить ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникла та викраденим мобільним телефоном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 1677 гривні 67 копійки.
Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України є доведеною повністю.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
На обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, особу обвинуваченого, її вік, стан здоров'я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачена не є заміжнею, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченої як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Щодо поведінки обвинуваченої під час судового розгляду цього кримінального провадження, то суд враховує неявки без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, у зв'язку з чим судом застосовувався примусовий привід ухвалою від 31.03.2023, Також ОСОБА_4 на підставі ухвали Комсомольського міського суду від 11.05.2023 оголошено у розшук (провадження поновлено ухвалою від 22.09.2023).
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
У судовому засіданні прокурор просила ОСОБА_4 визнати винною та призначити їй покарання за ч. 4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від цього покарання, на трьохрічний строк випробування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити її від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.
Виключно таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертизи необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, відповідно до вимог ст. 124 КПК України. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо вона протягом двох років і шести місяців випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї такі обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань
пробації;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітньої та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 755 гривень 12 копійок (сімсот п'ятдесят п'ять гривень дванадцять копійок).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченою у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій, потерпілій роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ