532/2231/23
2-о/532/87/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді - Макарчука С.М.,
з участю:
заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - Царичанської С.М.,
секретаря судового засідання - Демидюк О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
17 жовтня 2023 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона прохає видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на строк 6 місяців, яким заборонити:
- наближатися на відстань ближче ніж 500 метрів до будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та інших місць частого відвідування та місць навчання дітей ОЗ "Кобеляцький ліцей № 1 Кобеляцької міської ради" (адреса: м. Кобеляки, вул. Шкільна, 1/28) та Кобеляцький заклад дошкільної освіти №2 "Золотий півник" Кобеляцької міської ради Полтавської області (адреса: м. Кобеляки, вул. Київська, 1);
- особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці заздалегідь невідомому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- переслідувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;
- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, в тому числі соціальні мережі та месенджери Viber та Telegram.
Заява обґрунтована тим, що заявниця з ОСОБА_2 перебувала в шлюбі, який було розірвано 19.09.2023 року рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей. Заявниця зазначає, що під час перебування у шлюбі і після його розірвання на фоні незгод постійно виникали сварки з ОСОБА_2 , які переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка останнього почала бути занадто агресивною, він почав вчиняти дії психологічного насильства відносно неї та їхнього сина. Психологічне насильство з боку колишнього чоловіка проявляється у вигляді нецензурної лайки, образ, криків, тероризуванні, погрози застосування фізичного насильства. Свідками численних проявів психологічного тиску ОСОБА_2 відносно неї є їхні спільні діти. Вона з дітьми постійно зазнає психологічного тиску з боку ОСОБА_2 .
Постійне домашнє насильство з боку ОСОБА_2 стали підставою розірвання шлюбу, втім останній все рівно не залишає її з дітьми в спокої, ОСОБА_2 постійно їй та дітям телефонує та погрожує. Відносно неправомірних дій ОСОБА_2 як кривдника, вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з метою притягнення останнього до відповідальності за вчинення психологічного насильства.
17.08.2023 коли ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив за місцем проживання заявниці відносно неї неправомірні дії, а саме психологічне насильство, на що працівниками ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було винесено тимчасовий заборонний припис строком на 3 (три) дні.
19.08.2023 після закінчення дії термінового заборонного припису ОСОБА_2 продовжував вчиняти відносно неї психологічне насильство на що працівниками винесено тимчасовий заборонний припис строком на 5 (п'ять) днів.
Крім того, 24.08.2023 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вищезазначеного тимчасового заборонного припису.
ОСОБА_2 на фоні розладів та залежності (алкогольної та наркотичної) вчиняє сварки, під час яких нецензурно висловлюється відносно неї та їхніх дітей, які періодично переходять в постійний систематичний характер. Грубість і зухвалість ОСОБА_2 викликають у заявниці та дітей відчуття постійної тривоги і страху, вважає, що така поведінка батька негативно впливає на психіку малолітніх дітей.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження за вказаною заявою, залучено до участі у справі як заінтересовану особу Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала з наведених у ній підстав, прохала її задовольнити. Заявниця додатково пояснювала, що фізичне насильство з боку ОСОБА_2 не було зафіксоване, оскільки вона вчасно забирала дітей і свекруху з дому. Вказувала, що вона як власник житлового будинку зняла ОСОБА_2 з реєстрації за цією адресою. Вказувала, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до відповідальності за вживання алкогольних напоїв та психотропних речовин, позбавлений права керування транспортними засобами та без її згоди продав належний їм автомобіль. Заявниця посилалася на те, що ОСОБА_2 постійно влаштовує сварки з нею та його матір'ю, тисне на них та дітей, а старша дитина боїться спілкуватися з ним, а також що ОСОБА_2 за надуманим приводом 04 жовтня 2023 року робив заяви до поліції про викрадення дітей.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. 18.10.2023 ОСОБА_2 телефоном повідомив про те, що він не може з'явитися у судове засідання у зв'язку з перебуванням на військовій службі, та прохав відкласти судове засідання.
Представник заінтересованої особи Органу опіки і піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області Царичанська С.М. у судовому засіданні вважала, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, а між батьками мають місце неприязні відносини з приводу майна та спілкування з дітьми. Водночас вказувала, що 04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 дійсно звертався до органу опіки і піклування з приводу зникнення його дружини з дітьми, хоча представник особисто бачила заявницю цього дня, а також що ОСОБА_2 жалівся на те, що йому не дають спілкуватися з дітьми та позбавили його житла.
Відповідно до ч.2 ст. 350-5 ЦПК України суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
З огляду на зазначені вимоги закону суд вважає за можливе розглянути справу у цьому судовому засіданні за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_2 , якого повідомлено про дату, час і місце засідання у порядку, визначеному ч.9, 11 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши заявницю, міркування представника заінтересованої особи - органу опіки і піклування, дослідивши надані суду докази, суд робить такі висновки.
Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_1 , та заінтересована особа ОСОБА_2 , з 09 червня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року у справі № 532/1574/23 - розірвано, що підтверджено копією вказаного рішення суду. Рішення суду на час подання заяви про видачу обмежувального припису не набрало законної сили.
Від вказаного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2012 року, та серії НОМЕР_3 від 05 жовтня 2021 року.
З довідки про результати розгляду звернення, зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 3236 від 17.08.2023 вбачається, що 17.08.2023 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.08.2023 за адресою АДРЕСА_1 , що у ОСОБА_1 стався конфлікт із її чоловіком ОСОБА_2 , в ході перевірки якої встановлено, що у зявниці сталася словесна сварка з її чоловіком, в ході якої вони розмовляли на підвищених тонах, але неправомірних дій ніхто не вчиняв. Заявником є ОСОБА_1 .
За результатами звернення ОСОБА_1 від 17.08.2023 щодо ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис, яким строком на 3 доби заборонено йому в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 .
З довідки про результати розгляду звернення, зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 3275 від 19.08.2023 вбачається, що 19.08.2023 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.08.2023 за адресою АДРЕСА_1 , що у ОСОБА_1 виникла сварка з її чоловіком ОСОБА_2 , в ході перевірки якої встановлно, що між заявницею та її чоловіком виникла словесна сварка на ґрунті побутових питань, під час якої ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою. Заявником є ОСОБА_1 .
За результатами звернення ОСОБА_1 від 19.08.2023 щодо ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис, яким строком на 5 діб заборонено йому в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 .
З довідки про результати розгляду звернення, зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) за № 3355 від 24.08.2023 вбачається, що 24.08.2023 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство, у ході перевірки якої встановлено, що 24.08.2023 близько 11:30 год до домогосподарства заявниці за адресою АДРЕСА_1 , прийшов її чоловік ОСОБА_2 та вчинив відносно неї психологічне насильство, а саме кричав на неї, нецензурно висловлювався в її сторону, погрожував, тілесних ушкоджень ніхто нікому не завдавав та фізичної сили не застосовував. Заявником є ОСОБА_1 .
За результатами звернення ОСОБА_1 від 24.08.2023 щодо ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відомості про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 суду не надані.
Згідно пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Верховним Судом у постанові №753/4405/20 від 12.04.2022 зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються правовідносини, що розглядаються судом, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 4, 14, 15 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За змістом пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
З аналізу норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
За змістом частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У свою чергу, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 цитованого Закону «під оцінкою ризиків слід розуміти оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Жодних даних про вчинення ОСОБА_2 економічного, сексуального чи фізичного насильства судом не встановлено, водночас, у судовому засіданні заявниця стверджувала про відсутність фізичного насильства та не згадувала про вчинення економічного чи сексуального.
Водночас, заявницею не надано суду належних та беззаперечних доказів того, що до неї з боку ОСОБА_2 застосовується домашнє насильство у формі психологічного насильства.
Також заявницею не надано будь-яких доказів того, що до дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з боку ОСОБА_2 застосовується домашнє насильство у будь-який формі. При цьому суд зауважує, що долучена до заяви роздруківка скриншоту з месенджеру на мобільному телефоні, яка містить лише п'ять повідомлень за 26.09.2023, які за своїм змістом є одним текстом, наданим у відповідь на поставлене запитання, не містить ознак контролю, знецінення, ігнорування, ізоляції чи переслідування (тобто, психологічного насильства) ОСОБА_2 сина - ОСОБА_3 , не свідчать про систематичність таких дій та їх характер і вплив саме як психологічного насильства.
Будь-яких доказів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за зловживання алкоголем чи іншими речовинами, на які посилалася заявниця, нею не надано. Разом з тим, зазначені обставини не є такими, що свідчать про вчинення щодо неї домашнього насильства, а можуть лише характеризувати особу ОСОБА_2 .
За правилами пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Сам факт звернення заявника до правоохоронних органів не не підтверджує вчинення заінтересованою особою домашнього насильства.
Таким чином, винесення двох термінових заборонних приписів за фактами сварки та складення протоколу щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП може вважатися лише передумовою для можливого подальшого звернення із заявою про видачу обмежувального припису, однак відповідні заборонні приписи та протокол про адміністративне правопорушення не можуть ототожнюватися із автоматичною підставою для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Окрім того, навіть наявність у провадженні суду протоколу про адміністративне правопорушення (що заявницею не доведено) у будь-якому разі не може підміняти рішення про притягнення особи до відповідальності.
Також не є достатніми доказами вчинення домашнього насильства щодо заявниці й письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які надавалися працівникам поліції, які здійснювали перевірку за зверненнями заявниці, оскільки вони лише фіксують суб'єктивне сприйняття події особою, яка їх надає.
Будь-яких доказів на підтвердження ймовірності того, що з боку заінтересованої особи у подальшому може бути застосоване домашнє насильство у будь-який формі, заявницею не надано.
Із наданих заявницею доказів вбачається, що між нею та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, які стосуються суперечок щодо нерухомого майна та прав на нього, а також з приводу участі обох батьків у вихованні та утриманні дітей й спілкуванні з ними. Із зазначеного також вбачається, що заявниця в певній мірі провокує заінтересовану особу щодо сварок між ними, зокрема, зняттям його з реєстрації місця проживання у будинку, який раніше належав матері заінтересованої особи та був нею подарований заявниці, але вказані сварки самі по собі не можуть визнаватися домашнім психологічним насильством.
Більше того, із наявних матеріалів справи вбачається та було підтверджено заявницею у судовому засіданні, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі й у м. Кобеляки на цей час не перебуває, хоча може приїздити до м.Кобеляки у відпустку.
Отже, між сторонами очевидно існує сімейний конфлікт, але вказані факти не можуть вважатися домашнім насильством, а вказаний конфлікт не може бути вирішений шляхом видачі обмежувального припису та обмеження заінтересованої особи у вчиненні дій, які викладені у прохальній частині заяви.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що заявниця не обґрунтовано звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
За таких обставин суд доходить до висновку про те, що конфлікт між учасниками цієї справи не підтверджує наявність підстав для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В силу ч. 3ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити повністю.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Копії повного рішення суду вручаити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копії рішення суду надіслаєти рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя