Справа №461/2979/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Романюка В.Ф.
з участю:
секретаря судового засідання Решетова Д.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896), треті особи: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ: 20782401), Четверта Львівська державна нотаріальна контора нотаріус Ярошенко Жанна Станіславівна (адреса: 79005, м.Львів, вул. Зелена, 2) про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності та спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської міської ради, треті особи: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», Четверта Львівська державна нотаріальна контора нотаріус Ярошенко Жанна Станіславівна, в якому просить: Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1 кімнатну квартиру загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м., та комору в підвалі 2,5 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
В обгрунтування внесеного позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_1 (далі - Позивач) була в родинних стосунках, а саме - її мати, про що 04 березня 2021р. в книзі реєстрації актів про смерть було зроблено запис №107 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Галицького районного у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2021 р. Померлою, ОСОБА_3 заповіт складено не було.
Позивач зазначає, що із спадкоємців першої черги, залишився тільки єдина донька, а саме вона, то їй належить право на спадкування за законом, як єдиній спадкоємець першої черги. Позивач не заявляла відмови від спадщини, крім того, з 2012 р. постійно проживала із померлої ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою ЛКП «Старий Львів» №1/1203 від 19.04.2023р., і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, саме на частину квартири загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв. комора 2,5 к.м. розташована за адресою: АДРЕСА_2 ., частина якої належала померлій згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 : 14.02.1997р.
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 14.02.1997, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 власниками є:
- ОСОБА_4
ОСОБА_5
- ОСОБА_3
- ОСОБА_1
свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 14.02.1997р. видано виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №96 від 14.02.1997 р., а також підтверджується довідкою ОКП «Бюро технічної інвентаризації експертної оцінки» №1/1203 від 19.04.2023р.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №373 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.01.2009 р.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №1405 та підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 17.09.2018р.
ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняла в порядку ст. 549 Цивільного кодексу Української PCP 1963 року, оскільки проживала з ними на момент смерті та фактично вступила в управління спадковим майном, однак юридично її не оформила.
Після смерті матері ОСОБА_3 позивач будучи у важкому психологічному стані, а саме займалась доглядом за хворою дитиною ОСОБА_6 , що підтверджується випискою №174 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.04.2021 року та посвідченням серія НОМЕР_6 , про те що дитина є інвалідом не звернулася до нотаріуса, у визначений ст.1270 ЦК України строк подання заяви про прийняття спадщини, а вважала що згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК Україні, він не заявив про відмову від неї.
Тобто позивач отримала право на спадкування майна після смерті її мати на підставі закону. У зв'язку із тим, що позивач проживала разом із спадкодавцем, то вона вважала, що спадщину прийняла фактично вступивши в управління та володінням спадковим майном.
14 лютого 2023 року позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Ярошенко Ж.С. четвертої Львівської державної нотаріально контори, однак постановою від 14.02.2023 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини пропуску шести місяців строку для прийнято спадщини та завела спадкову справу № 70260991 у спадковому реєстрі на спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується витягом №71465694 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.02.2023 року.
З огляду на зазначене, позивач має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 , однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку, тому просить суд позов задоволити.
Ухвалою суд від 01 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін у підготовче судове засідання. /а.с.132-133/
22 травня 2023 року на адресу суду з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори нотаріуса Ярошенко Жанни Станіславівни надійшли належним чином завірена копія спадкової справи №70 за 2023 р., яка заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.135-157/
Ухвалою суду від 17 липня 2023 року підготовче судове засідання закрито та призначено до судового розгляду. /а.с.172-173/
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позові вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просила суд позовні вимоги задоволити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечила.
Представник Львівського комунального підприємства «Старий Львів» Любашевський В.П. у судове засідання не з'явився, оскільки 10.10.2023 р. подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.
Представник Четвертої Львівської державної нотаріальної контори нотаріус у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.
У судовому засіданні 10.10.2023 р. було допитано свідка ОСОБА_7 , яка постійно проживає у АДРЕСА_3 , тобто є сусідкою позивачки. Свідок повідомила, що за вказаною адресою вона проживає вже більше 50 років, та в квартирі АДРЕСА_4 постійно проживає та все своє життя проживала ОСОБА_1 . При цьому у сусідки ОСОБА_8 є дитина інвалід дитинства з хворобою ДЦП, яку вона постійно доглядає. Раніше у вказаній квартирі АДРЕСА_5 проживала також мати ОСОБА_9 , яка після інсульту х 2018 року вже не ходила, та сусідка ОСОБА_10 доглядала та піклувалася також за своєю лежачою мамою. Сусідка ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . В квартирі АДРЕСА_5 залишилася проживати ОСОБА_12 разом зі своєю дитиною. Показала, що також у вказаній квартирі раніше проживала сестра ОСОБА_13 , яка також померла ще раніше перед ОСОБА_14 . Пояснила, що квартира АДРЕСА_5 де проживали її сусіди Меньшикові є маленькою трохи більше 20 кв. м., а тому ОСОБА_12 та її дитина часто були також в квартирі АДРЕСА_6 за вказаною адресою, де мешкала хресна мама ОСОБА_15 - ОСОБА_16 . Зараз ця особа відсутня, бо десь виїхала за кордон. При цьому, свідок повідомила, що вони з сусідами Меньшиковими жили практично як одна сім'я щоденно спілкувалися між собою, вона допомагала їм, бо живе сама, а ОСОБА_12 має хвору дитину та потребує допомоги.
У судовому засіданні 10.10.2023 р. було допитано свідка ОСОБА_17 , яка повідомила, що ОСОБА_1 разом з дочкою та покійною мамою ОСОБА_18 постійно проживала у АДРЕСА_2 . Свідок знає ОСОБА_19 з 2005 року постійно спілкується з нею, бо користується її послугами перукаря. Неодноразово бувала у ОСОБА_8 вдома та бачила що вона там постійно проживала. Мама ОСОБА_8 тьотя Леся померла в березні 2021 року, та після цього там залишилися проживати ОСОБА_20 та її хвора на ДЦП дочка, яка потребує постійного догляду. До цього там ще з ними жила тітка ОСОБА_21 , яка також померла перед смертю мами ОСОБА_13 . Зареєстрована ОСОБА_12 з дочкою була по сусідству в квартирі АДРЕСА_6 , чому вона не знає. Після смерті матері ОСОБА_12 постійно там проживає в квартирі АДРЕСА_5 .
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Суд встановив, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько: ОСОБА_22 та мати: ОСОБА_3 . /а.с.29/
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 04 березня 2021 р. в книзі реєстрації актів про смерть було зроблено актовий запис №107 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Галицького районного у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2021 р. /а.с.8/
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, саме на частину квартири загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв. комора 2,5 к.м. розташована за адресою: АДРЕСА_2 ., частина якої належала померлій згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 : 14.02.1997р.
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 14.02.1997, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 власниками є:
- ОСОБА_4
ОСОБА_5
- ОСОБА_3
- ОСОБА_1
свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 14.02.1997р. видано виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №96 від 14.02.1997 р., а також підтверджується довідкою ОКП «Бюро технічної інвентаризації експертної оцінки» №1/1203 від 19.04.2023р.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №373 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.01.2009 р.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №1405 та підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 17.09.2018р.
ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняла в порядку ст. 549 Цивільного кодексу Української PCP 1963 року, оскільки проживала з ними на момент смерті та фактично вступила в управління спадковим майном, однак юридично її не оформила.
У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіт не склала. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом не заявляла відмови від спадщини, крім того, з 2012 р. постійно проживала із померлої ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою ЛКП «Старий Львів» №1/1203 від 19.04.2023р., і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту вказаної довідки вбачається, що факт проживання позивача із померлою матір'ю ОСОБА_3 підтверджує комісія в складі ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .. Крім того факт проживання разом з матір'ю також підтверджують свідки - сусіди: ОСОБА_7 та ОСОБА_17 . Також факт спільно проживання підтверджується спільним утриманням квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копіями платіжних інструкцій з оплати житлово-комунальні послуги за період з 17.01.2021 р. по теперішній час, на яких зазначено платника ОСОБА_1 .
14 лютого 2023 року позивач звернувся до державного нотаріуса Ярошенко Ж.С. четвертої Львівської державної нотаріально контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 14.02.2023 року нотаріус відмовив позивачу у видач свідоцтва про право на спадщину з причини пропуску шести місяців строку для прийнято спадщини згідно п.1 ст.1270 ЦКУ та завела спадкову справу № 70260991 у спадковому реєстрі на спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується витягом №71465694 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.02.2023 року.
Причиною пропуску строку встановленого закону, стало те, що після смерті матері ОСОБА_3 позивач будучи у важкому психологічному стані, а саме займалась доглядом за хворою дитиною ОСОБА_6 , що підтверджується випискою №174 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.04.2021 року та посвідченням серія НОМЕР_6 , про те що дитина є інвалідом. Позивач вважала, що згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК Україні, він не заявив про відмову від неї. Тобто, на думку позивача, вона отримала право на спадкування майна після смерті своєї мами на підставі закону. У зв'язку із тим, що позивач проживала разом із спадкодавцем, то вона вважала, що спадщину прийняла фактично вступивши в управління та володінням спадковим майном.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст.1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником права на отримання спадщини.
Отже, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази надані заявником, суд приходить до висновку про встановлення факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Що ж стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1 кімнатну квартиру загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м., та комору в підвалі 2,5 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріуса.
Суд враховує, що позивач довів зазначений факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та те, що відповідач позов визнає, не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовна вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спадкове майно за законом підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 77, 76, 81, 82, 89, 212, 258, 259, 263-265, 315, 351-355 ЦПК України, ст.ст.16, 1221, 1216, 1217, 1218, 1223, 1265, 1268, 1269 1270, 1296 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896), треті особи: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ: 20782401), Четверта Львівська державна нотаріальна контора нотаріус Ярошенко Жанна Станіславівна (адреса: 79005, м.Львів, вул. Зелена, 2) про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності та спадкове майно, - задоволити.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1 кімнатну квартиру загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м., та комору в підвалі 2,5 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2023 року.
Суддя Романюк В. Ф.