Справа № 308/17871/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
18 жовтня 2023 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,-
ВСТАНОВИЛА:
12.10.2023 року засобом поштового зв'язку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою, яка зареєстрована канцелярією суду 17.10.2023 року, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла наступних висновків.
Згідно п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Суд констатує, що позивачі звернулися до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, з тих підстав, що останні не проживають за зареєстрованим місцем проживання, з метою подальшого їх зняття з реєстраційного обліку.
Так, згідно ст. 18 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Цей нормативно-правовий акт набув чинності 1 грудня 2021 року, але фактична його реалізація була неможлива до затвердження підзаконних актів Кабінетом Міністрів України. Тому, 7 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі - Порядок) , якою було затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а також деякі інші акти, необхідні для реалізації вказаного закону.
Відповідно до п. 61 Порядку зняття з реєстрації місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано в житлі, що належить власнику на підставі права власності, до якої додається: документ, що посвідчує особу; документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано чи зареєстровано місце проживання особи, що знімається.
Отже, наразі існує позасудовий порядок вирішення питання зняття осіб з реєстраційного обліку за заявою власника житла, і існування якихось обмежень у можливості позивача вирішити відповідне питання у позасудовому порядку, через органи ЦНАП, зазначеним вище законом не передбачено.
Таким чином, на думку суду, вирішення відповідного питання у судовому порядку можливе лише якщо позивач має якісь перешкоди для зняття відповідачів з реєстраційного обліку через органи ЦНАП. Це ґрунтується на приписах ст. 4 ЦПК України згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У разі наявності у особи позасудового особу вирішення певного питання, звернення до суду з відповідним позовом, без належного обґрунтування щодо наявності у особи перешкод у використанні такого позасудового способу захисту порушеного права, суперечить ст. 4 ЦПК України, позаяк суд не може собою підміняти орган до повноважень якого віднесено вирішення відповідного питання.
Отже, виходячи з предмету та підстав позову, у позовній заяві про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, обов'язково повинно вказуватися про вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору (через органи ЦНАП), та/чи про неможливість вирішення такого питання у позасудовому порядку (для підтвердження факту наявності порушення права, яке може бути захищено лише в судовому порядку).
У позовній заяві не наведено відомостей чи вживалися позивачем заходи досудового врегулювання спору, тобто чи звертались позивачі з цього питання до органів ЦНАП, як і не міститься відомостей, що відповідний орган ЦНАП відмовив у тій чи іншій формі позивачам у вирішення його питання.
Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1073 грн. 60 коп.
Позивачами, згідно доданої до позовної заяви платіжної інструкції №0.0.3238645582.1 від 09.10.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. - за одну вимогу немайнового характеру.
Разом з тим, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 фактично заявлені дві вимоги немайнового характеру, а саме:
- визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 ;
- визнати ОСОБА_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивачі повинні сплатити судовий збір за кожну вимогу в розмірі 1073,60 грн. (доплатити ще за одну вимогу) за реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA308999980313141206000007493, код класифікації доходів бюджету 22030101.
За таких обставин, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід залишити без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, усуне зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачам надати строк для їх усунення.
Керуючись статтями 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - залишити без руху.
Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачам, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати особам, які звернулися із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.В. ГОЛЯНА