Справа № 308/8444/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участі:
секретаря судового засідання - Гриб А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області, капрал поліції Герасим Іван Миколайович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позицій учасників справи
1.до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) надійшла позовна заява до Департаменту патрульної поліції код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1.1.визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ №286178 від 14.05.2023, складену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Рац Михайлом Володимировичем, перо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
2.Позовні вимоги обґрунтовані таким:
2.1.позивач не порушував вимогу дорожніх знаків (розмітки);
2.2.крім того, позивач повідомляв про наявність у нього дозволу на користування авто за допомогою додатку «Дія»;
2.3.поліцейський позбавлений права складати протокол, не довівши достатність підстав для зупинки;
2.4.до постанови не долучено доказів, які підтверджують вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
3.До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив повністю.
4.Відзив обґрунтований таким:
4.1. процесуальним законом не передбачено право суду за наслідками розгляду даної категорії справ визнавати постанову або дії працівників поліції протиправними;
4.2. обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності рішення не звільняє позивача від доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Між тим, позивачем не надано доказів, які би свідчили про обґрунтованість заявленого позову, тоді як незгода позивача з оскаржуваним рішенням сама по собі не свідчить про протиправність останнього;
4.3.факт правопорушення підтверджується відеозаписом з автомобільного реєстратора;
4.4.окремі дефекти спірної постанови про накладення на позивача штрафу за порушення правил дорожнього руху не є підставою для висновку про її незаконність;
4.5.на місці у поліцейських відсутня можливість на місці вилучити або скопіювати відеозапис автомобільного відео реєстратора та долучити до постанови.
5.До суду від представника позивача надійшли пояснення, у яких він позовні вимоги підтримав.
6.Пояснення обґрунтовані таким:
6.1.оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, до неї не додано жодних доказів чи пояснень свідків, які би свідчили про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення;
6.2.також вказує, що долучені представником відповідача докази належним чином не засвідчено електронними підписами.
7.Третя особа правом на подання пояснень щодо позову та/або відзиву не скористалася, що не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.
8.У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.
9.У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення. Разом із тим, суд вказує на те, що відповідач є органом державної влади, на якого покладається обов'язок належним чином забезпечити можливість здійснення працівниками функції представництва вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому гр. ОСОБА_2 не являється єдиною особою, яка може забезпечувати представництво ДПП та діяти від імені відповідача. За таких обставин суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
10.У судове засідання третя особа не з'явилася, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подала.
ІІ. Рух справи
11.Ухвалою від 24.05.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
12.Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом
13.Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
14.Згідно з постановою серії БАВ №286178 від 14.05.2023 позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 425 грн.
15.Постанова складена ОСОБА_3 .
16.Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що керуючи транспортним засобом Audi A8 реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , 14.05.2023 о 01 год. 30 хв. у м. Ужгород, вул. Дружби Народів, водій перетнув дорожню розмітку 1.1 «вузька суцільна лінія», при цьому не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 8.5.1 та 2.1.Б ПДР України.
17.У графі 8 спірної постанови щодо роз'яснення прав за статтею 268 КУпАП та строку оскарження згідно зі статтею 289 КУпАП проставлено підпис позивача. Крім того, підпис позивача міститься у графі 9 про отримання копії оскаржуваного рішення.
18.Вважаючи постанову серії БАВ №286178 від 14.05.2023 про накладення грошового стягнення в розмірі 425 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІV. Позиція суду
19.Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.
20.Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
21.«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
22.«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
23.«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
24.Згідно з частиною першою статі 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
25.Правові та соціальні основи дорожнього руху визначаються Законом України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII).
26.Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
27.Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР або Правила), встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
28.Згідно з підпунктом «Б» пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
29.Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
30.У свою чергу, частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
31.Відповідно до підпункту 8.5.1. пункту 8.5. ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
32.Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
33.За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
34.Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).
35.У свою чергу, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
36.Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
37.Отже, обов'язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача. Тягар доказування відповідача існує завжди, тоді як позивач управі обрати процесуальний варіант поведінки від активного заперечення до повного мовчання.
38.На підтвердження обґрунтованості постанови, правомірність якої оспорюється позивачем, представник відповідача надав DVD диск із відео. На долученому оптичному носію наявні 2 відеофайли.
39.Надаючи правову оцінку означеним відеоматеріалами, суд вказує про таке.
40.Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотримання правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
41.Резюмуючи, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395) постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
42.Крім того, додатком 5 до Інструкції №1395 передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення («До постанови додаються…»).
43.Між тим, суд вказує на те, що за обставин цієї справи в пункті 7 оскаржуваної постанови відсутні відомості про долучення до неї будь-яких відеоматеріалів чи інших доказів фіксації вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
44.Також, як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
45.Суд вказує на те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен був зібрати докази, які би підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
46.Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
47.Приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
48.У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
49.Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2020 року по справі №524/9716/16-а.
50.Таким чином, поданий до суду першої інстанції диск з матеріалами відеофіксації є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ, як і не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого проводилася відеофіксація.
51.Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху відповідачами не надано.
52.При цьому в контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
53.У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
54.Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)
55.Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
56.Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
57.У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
58.Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
59.При цьому саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
60.Тобто належним доказом по справі є матеріали фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не постанова про притягнення його до відповідальності.
61.Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить із того, що ризик помилок державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
62.У зв'язку з цим суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що у працівників поліції відсутня можливість вилучати або копіювати відеозаписи з автомобільного реєстратора та долучати їх до постанови.
63.Вказані обставини в умовах чинного правового регулювання є підставою для ініціювання оновлення процедури фіксації відповідних правопорушень, а не для виправдання неможливості дотримання суб'єктів владних повноважень приписів закону.
64.Підсумовуючи викладене, суд констатує про наявність достатніх підстав для скасування спірної постанови.
65.Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
66.Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
67.На переконання суду, слушними є доводи представника відповідача про те, що процесуальним законом не передбачено право суду за наслідками розгляду даної категорії справ визнавати постанову протиправною.
68.З цього приводу суд зауважує, що правомірність постанови є предметом судового дослідження в межах вимог про її скасування, тобто аналіз правомірності оскаржуваної постанови охоплюється вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
69.Таким чином, позовні вимоги в частині визнання спірної постанови протиправною слід залишити без задоволення.
70.Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
71.Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, суд із урахуванням позовних вимог та позиції сторін, повинен застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
72.У вимірі фактичних обставин справи належним та достатнім способом захисту при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення є скасування такої постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
73.Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
74.Суд встановив достатність підстав для скасування оскаржуваної постанови. Між тим, представник позивача не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
75.Беручи до уваги наведене та керуючись приписами цитованої норми, суд зазначає про те, що з метою ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та закрити справу про адміністративне правопорушення.
76.Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
V. Висновки за результатами розгляду
77.Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
78.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
79.Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
80.Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
VІ. Судові витрати
81.У постанові від 18.03.2020 по справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
82.З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення теж складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
83.Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2023 становить 2684 грн.
84.Із урахуванням наведеного ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви становить 536 грн. 80 коп. (2684,00 грн. * 0,2).
85.В силу приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
86.Таким чином, з огляду на скасування спірної постанови сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №286178 від 14.05.2023 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти позову відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) сплачений судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Й. Данко