Справа № 303/4971/23
2-о/303/144/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Монич В.О.
за участю секретаря судового засідання Добош О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
31 травня 2023 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 .
Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 із 2010 року та проживала однією сім'єю із померлим ОСОБА_2 . Вони проживали як подружжя, але шлюб не був зареєстрований. Спільних дітей у них не було. За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм помешкань, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Померлий ОСОБА_2 та заявник вважалися однією сім'єю. Разом з ними проживав її син, який вважав його своїм батьком і завжди прислухався до його думки. У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації від 24 лютого 2022 року, ОСОБА_2 був добровольцем вступив до лав Збройних сил України та призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометнику 2 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону та з 30 червня 2022 року брав участь у бойових діях.
Під час несення служби у Збройних силах України вони постійно підтримували зв'язок, постійно дзвонили один одному та переписувалися. Під час перебування померлого ОСОБА_2 на лікуванні заявник постійно перебувала із ним у лікарні. Супроводжувала його для проходження ВЛК та явки до тимчасового місця розташування військової частини (командування в/ч з метою здачі рапорту для проходження ВЛК).Сповіщенням від 17.05.2023р. №32/6290-23-Вих заявника, як дружину (співмешканку), було поінформовано, що її співмешканець сержант ОСОБА_2 , який призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене сповіщення було надіслано по місцю їхнього проживання за адресою моєї реєстрації.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив та письмових пояснень не надав.
Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 17.05.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Судом встановлено, що згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.6).
Згідно Довідки обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» 2016 №1 від 23.05.2023 на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , (а.с.6) разом з ОСОБА_1 .
Довідкою про склад сім'ї, виданої обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» №2, від 26 травня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою. АДРЕСА_1 .(а.с. 16).
Згідно Акту обєднання співвласників багатоквартирного будинку « ОСОБА_3 », №1 від 26 травня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До матеріалів позовної заяви заявник також долучила нотаріально посвідчену заяву з підписами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які зазначили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 проживали разом та перебували у фактичних шлюбних відносинах з 20.04.2010 року по теперішній час до дня смерті ОСОБА_9 . Та долучені фотографії на яких зображені громадянин ОСОБА_9 разом з ОСОБА_1 (а.с.19-20).
Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.»
У підтвердження постійного проживання заявника ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_10 на час його смерті, заявник подала до суду Акт №81/19-17 від 09 лютого 2023 року в якому свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підписавшись затвердили що заявник проживала разом з ОСОБА_2 (а.с.19-20).
Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20 у спадковому спорі щодо майна, набутого у період, коли жінка та чоловік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, висловив правову позицію, відповідно до якої:
встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю;
під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного;
спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо;
до прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо;
при цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю;
Таким чином, заявник для встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між сторонами, мала надати суду належні та допустимі докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат.
Однак таких доказів матеріали справи не містіть.
Так, суд приходить до висновку, що заявником не доведено у судовому засіданні наявність між нею і померлим усталених відносин притаманних подружжю саме в період із 2010 року по 16.05.2023 року, а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету.
Суд, також критично відноситься і до нотаріально посвідченої заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з боку заявника, щодо підтвердження факту іх спільного проживання, перебування у фактичних шлюбних відносинах з 20.04.2010 року по теперішній час та які зазначають про ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства (а.с.19).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
А тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви щодо встановлення факту проживання однією сім'єю.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у задоволенні заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.1268, 1270 ЦК, ст.ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фондуУкраїни в Закарпатській області (площа Народна 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000).
Головуючий Володимир МОНИЧ