ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 752/8570/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольшевська І.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
позивач ОСОБА_1
пр-к позивача Хом'як В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві капітан БЗС бат. 2 роти Вдовцова Ігоря Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві капітан БЗС бат. 2 роти Вдовцова Ігоря Олександровича, в якому просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6872436 від 22.04.2023 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року позов задоволено частково:
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6872436 від 22.04.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито;
- у задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Інспектора БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітана поліції Вдовцова Ігоря Олександровича відмовлено.
Також, рішенням суду стягнуто судові витрати в сумі 5536,80 грн., з яких витрати на правничу допомогу на користь позивача складали 5 000, 00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати.
Доводи апеляційної скарги стосуються незгоди апелянта з рішенням суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу, які він вважає неспівмірними зі складністю даної справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 жовтня 2023 року.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що відповідач в суді першої інстанції не подавав клопотання на зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не подавав його і до суду апеляційної інстанції.
У судове засідання відповідач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2023 інспектором БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Вдовцовим І.О. розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та винесено постанову серії ЕАС № 6872436, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: за те, що 22.04.2023 о 13:19:53 у м. Київ, по вул. Заболотного 35, керуючи автомобілем Volvo S60, д/з НОМЕР_1 , перетнула острівець, який поділяє транспортні потоки попутних напрямків п.п.1.16.2 дод. 2, чим порушила п. 8.5.1 ПДР ( порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки).
Згідно вказаної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.(а.с.9).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно. Також, суд з наданих представником позивача документів дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 .
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 8.5.1 ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил
Розмітка 1.16.2 розділу 34 ПДР позначає острівці, що розділяють транспортні потоки попутних напрямків.
Правопорушення за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване в автоматичному режимі. Протокол про адмінправовопрушення на місці працівником патрульної поліції не складався.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови(графа 7), до постанови додаються б/к 474041, однак відомості з даного технічного приладу фіксації адміністративного правопорушення до матеріалів справи відповідачем не долучено, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Таким чином, при розгляді адміністративної справи працівником поліції обґрунтування вини позивачки сформовано лише на підставі власного сприйняття події без підтвердження будь-якими об'єктивними та неупередженими доказами (показання свідків, відеофіксація тощо).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти висновків суду першої інстанції щодо протиправності постанови серії ЕАС №6872436 від 22.04.2023, колегія суддів дійшла висновку, що з рішенням суду першої інстанції в цій частині відповідач погоджується.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено ч. 5 ст. 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012№ 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Так, позивач в суді першої інстанції просив відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу заперечував з тих підстав, що надання такої, її співмірність та сам факт понесення витрат не доведено документально.
Разом з тим, в апеляційні скарзі апелянт вказує на те, що витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. не є співмірними а ні із складністю справи, а ні з розміром штрафу, який накладено оскаржуваною постановою.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 24.04.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Віктора Хом'яка», в особі керуючого Хом'яка Віктора Петровича;
- копію додаткової угоди №1 від 06.06.2023, за змістом якої розмір витрат на професійну правничу допомогу складається, а саме:
1 попередня консультація та аналіз документів з питання оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АЕС №6872436 від 22.04.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст.122 КУпАП - 1 год, 1250,00 грн;
2 аналіз судової практики по аналогічним справам з питання оскарження постанов накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. - 30 хв., 625,00 грн;
3 підготовка та подача позовної заяви до суду - 1 год 30 хв., 1875,00 грн;
4 складення клопотання про витребування доказів - 1 год, 1250,00 грн;
- копію Акту здачі-приймання наданих послуг №4 від 06.06.2023;
- копію рахунку на оплату від 06.06.2023 №7 на суму 5 000,00 грн;
- копію квитанції №Е8Р3-Р7РР-КСМЕ-096Е від 06.06.2023 на суму 5 000,00 грн.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.
Однак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами), оскільки попередня консультація та аналіз документів з питання оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, аналіз судової практики є складовою підготовки позовної заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що дана справа не відноситься до категорії складних, судова практика в даній категорії справ є усталеною.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. не є співмірним.
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 грн., що за даних обставин справи є справедливим і співмірним відшкодуванням.
Наведене узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та інших.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення витрат на правничу допомогу.
Отже, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням сплати судового збору з задоволених позовних вимог в суді першої інстанції становить 3 536,80 грн. ( судовий збір 536,80 грн. + витрати на правничу допомогу 3000,00 грн).
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань у суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.
Так, на підтвердження понесених витрат позивач надає: копію договору про надання правової допомоги №5 від 24.04.2023 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію рахунку на оплату №16 від 12.10.2023 року, копію квитанції від 12.10.2023 року, копію додаткової угоди №2 від 12.10.2023 року, копію акту здачі-приймання наданих послуг №12 від 13.10.2023 року.
Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг, за змістом якого розмір витрат на професійну правничу допомогу складається, а саме: ведення (представництво Клієнта в суді під час здійснення адміністративного судочинства) справи №752/8570/23 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення ЕАС №687236 від 22.04.2023 року в апеляційній інстанції у Шостому апеляційному адміністративному суду - 3 000,00 грн.
Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що: що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, а також те, що під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу є необ'ємним за розміром, наявна стала судова практика.
Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів враховуючи предмет апеляційного перегляду, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000, 00 грн.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року - змінити.
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3536,8 (три тисячі п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) грн.».
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646).
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 18.10.2023р.)