ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/5250/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, викладену в листі від 13.06.2023 №6724-6170/С-03/8-2300/23 у перерахунку та зарахуванні йому стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати йому до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці такі періоди: з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) - строкова військова служба; з 07.03.1984 по 25.12.1985 (05 років 08 місяці 28 дні у пільговому обчисленні) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан; з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців) - навчання в Харківському юридичному інституті (денна форма: навчання); з 01.08.1990 по 04.12.1992 - стажист-досліджувач кафедри цивільного процесу Української юридичної академії та з 07.12.1992 по 23.12.1993 - юрисконсульт Канівського міського виконавчого комітету (03 роки 0 місяців 0 днів) - стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити йому з 03.03.2023 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому у зарахуванні до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді також період з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) - строкова військова служба, з 07.03.1984 по 25.12.1985 (05 років 08 місяці 28 дні) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан; з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців) - навчання в Харківському юридичному інституті (денна форма: навчання); з 01.08.1990 по 04.12.1992 - стажист-досліджувач кафедри цивільного процесу Української юридичної академії та з 07.12.1992 по 23.12.1993 - юрисконсульт Канівського міського виконавчого комітету (03 роки 0 місяців 0 днів) - стаж роботи судді в галузі права.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, викладену в листі від 13.06.2023 №6724-6170/С-03/8-2300/23 у перерахунку та зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці такі періоди: з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) - строкова військова служба; з 07.03.1984 по 25.12.1985 (05 років 08 місяці 28 дні) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан; з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців) - навчання в Харківському юридичному інституті (денна форма: навчання); з 01.08.1990 по 04.12.1992 - стажист-досліджувач кафедри цивільного процесу Української юридичної академії та з 07.12.1992 по 23.12.1993 - юрисконсульт Канівського міського виконавчого комітету (03 роки 0 місяців 0 днів) - стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 03.03.2023 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зарахування періодів військової служби, половини строку навчання у юридичному інституті, роботи стажистом-дослідником та юрисконсультом до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено.
Як наслідок, на думку апелянта, дії Головного управління щодо визначення стажу роботи на посаді судді та розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди є правомірними, відповідають чинному законодавству та ознаки неправомірності в його діях відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що оскільки стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання складає 40 років 07 місяців 28 днів, що підтверджується відповідно документами переданими відповідачу разом з заявою на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 24 грудня 1993 по 03 березня 2023 роки працював в різних судових інстанціях України, зокрема суддею місцевого суду з 24.12.1993 по 18.07.2005 (11 років 07 місяці 26 днів), а саме: суддею Канівського районного суду Черкаської області, суддею Канівського міського суду Черкаської області та суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області та з 19.07.2005 по 03.03.2023 (17 років 07 місяців 02 дні) - суддею Апеляційного суду Київської області, суддею Київського апеляційного суду.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 02.03.2023 позивача звільнено з посади судді Київського апеляційного суду у відставку.
При цьому, позивач у період:
- з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) проходив строкову військову службу, з 07.03.1984 по 25.12.1985 (05 років 08 місяці 28 дні) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан;
- з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців) - навчався в Харківському юридичному інституті (денна форма навчання);
- з 01.08.1990 по 04.12.1992 ( 02 роки 4 місяці 4 дні) - стажист-досліджувач кафедри цивільного процесу Української юридичної академії;
- з 07.12.1992 по 23.12.1993 (01 роки 0 місяців 17 днів) працював юрисконсультом Канівського міського виконавчого комітету;
- з 24.12.1993 по 18.07.2005 (11 років 07 місяці 26 днів) - суддя Канівського районного суду Черкаської області, голова Канівського міського суду Черкаської області та суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області;
- з 09.07.2005 по 03.03.2023 (17'років 07 місяців 02 дні) - суддя Апеляційного суду Київської області, суддя Київського апеляційного суду.
На звернення позивача щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 80% заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді Головне управління ПФУ в Черкаській області листом від 13.06.2023 №6724-6170/С-03/8-2300/23 повідомило, що згідно ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суд ці у відставці не передбачено зарахування періодів військової служби, половини строку навчання у юридичному інституті, роботи стажистом-дослідником та юрисконсультом, відтак підстав для перерахунку раніше призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання немає.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період проходження позивачем дійсної строкової військової/служби в Збройних Силах СРСР на території Демократичної республіки Афганістан з 07.03.1984 по 25.12.1985 року підлягає зарахуванню на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, тому становить 05 років 08 місяці 28 дні, а період проходження строкової військової служби на території колишнього СРСР період з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) також підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, крім того період здійснення діяльності на посадах стажиста-досліджувача кафедри цивільного процесу Української юридичної академії та юрисконсульта Канівського міськвиконкому з 01.08.1990 по 24.12.1993 підлягає зарахуванню як 3 роки до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, тому дії пенсійного фонду щодо не зарахування вказаних періодів є протиправними.
Як наслідок, оскільки позивач має 20 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, тому відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 2% від суми довічного грошового утримання.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року.
Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону № 2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №806/2962/17.
Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та час проходження строкової військової служби.
При цьому, законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Спільною Постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної республіки Афганістан, та їхнім сім'ям» було передбачено зарахувати до вислуги років для призначення пенсії, один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної республіки Афганістан військовослужбовцям, що прослужили встановлений строк служби в цій країні.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» № 1545-ХХІІ від 12 вересня 1991 року встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
У частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року зазначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (що діяв на дату встановлення позивачу доплати), до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, в тому числі, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників) працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та -затвердженого нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького 1 складу і військовослужбовців Міністерства ' внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили службу в період із квітня 1979 року по грудень 1989 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17 липня 1992 року встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, в тому числі, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах держаної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органу внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
У силу вимог частини другої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17липня 1992 року передбачено, щодо вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, в тому числі, участь у бойових діях у воєнний час.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12 вересня 1991 року №1545-XII, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, якщо вони не суперечать Конституції і Законам України.
Згідно з вимогами підпункту «а» пункту 1 Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР «Про пільги військовослужбовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям» від 17 січня 1983 року № 59-27, передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді зараховується час проходження військової служби та визначений порядок та умови його обчислення, в тому числі, передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії або довічного грошового утримання судді у відставці одного місяця служби за три місяці часу служби на території Демократичної республіки Афганістан у період бойових дій.
Як свідчать матеріали справи, з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) проходив строкову військову службу, з 07.03.1984 по 25.12.1985 (05 років 08 місяці 28 дні) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан.
У подальшому, з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців) - навчався в Харківському юридичному інституті (денна форма навчання).
Отже, враховуючи вищевикладене, період проходження позивачем дійсної строкової військової/служби в Збройних Силах СРСР на території Демократичної республіки Афганістан з 07.03.1984 по 25.12.1985 року підлягає зарахуванню на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці і тому становить 05 років 08 місяці 28 дні.
Також підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді і період проходження строкової військової служби на території колишнього СРСР період з 28.10.1983 по 07.03.1984 (04 місяці 11 дні) та половина строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990 року (01 рік 11 місяців).
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини терміну навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що до призначення суддею 24.12.1993 ОСОБА_1 з 01.08.1990 по 04.12.1992 ( 02 роки 4 місяці 4 дні) був стажистом-досліджувачем кафедри цивільного процесу Української юридичної академії, а з 07.12.1992 по 23.12.1993 (01 роки 0 місяців 17 днів) працював юрисконсультом Канівського міського виконавчого комітету.
Так, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Тобто, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній станом на 13 листопада 2008 року на дату призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Наведене свідчить про наявність у позивача також права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково трьох років роботи в галузі права.
У свою чергу, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 02.03.2023 №166/0/15-23 позивач був звільнений з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У вказаному рішенні зазначено, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 , копії його диплома та військового квитка підтверджують проходження строкової військової служби в період із 27 жовтня 1983 року по 25 грудня 1985 року, отримання ним вищої юридичної освіти за денною формою навчання в період із 1 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року, а також стаж роботи на посаді судді - з 24 грудня 1993 року, свідчать про те, що загальний стаж роботи судді Сліпченка О.І., який дає йому право на відставку, становить понад 20 років.
При цьому, Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Оскільки стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 40 років 07 місяців 28 днів, відтак позивач має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 2% від суми довічного грошового утримання (20 років х 2% = 40%).
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсящі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.П. Мельничук