ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/5656/21 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Овостар» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Овостар» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 231 579, 19 грн. на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Овостар» зареєстровано в якості юридичної особи 31.07.2002 рішенням Васильківської районної державної адміністрації Київської області за № 13331200000000620.
Позивач як платник податків зареєстрований в Головному управлінні ДПС у Київській області 15.08.2002 за № 2238, про що останнім видано довідку про взяття на облік.
Позивач також зареєстрований платником податку на додану вартість з 25.08.2002, індивідуальний податковий номер 320864310070.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Овостар" 20.05.2016 подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, в якій сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (ряд. 20.2, 20.2.1) становить 9 519 213 грн.
Крім цього, з врахуванням п. 50.1 ст. 50 ПК України позивачем 15.06.2016 до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області засобами телекомунікаційного зв'язку подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з відповідними додатками, який прийнято контролюючим органом без зауважень та зареєстрований за номером 9098808324, що підтверджується квитанцією № 2 про його прийняття.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою (справа № 320/3537/19), в якій просив суд стягнути з Державного бюджету України узгоджену суму бюджетного відшкодування за квітень 2016 року у сумі 1 698 124 грн. та пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування у розмірі 1 181 655, 98 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 06.07.2016 по 31.08.2016 та з 06.07.2016 по 01.07.2019 включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 у справі № 320/3537/19 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Київській області в частині неподання протягом 2016 року висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Овостар" з бюджету за квітень місяць 2016 року у розмірі 1698124 грн.; визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби в частині не внесення у 2017 році до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Овостар" з бюджету за квітень місяць 2016 року у розмірі 1 698 124 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Овостар" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 1 056 381, 67 грн., на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 ; стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Овостар" узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень місяць 2016 року у розмірі 1 698 124, 00 грн., на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк" МФО 351005, р/р НОМЕР_1 .
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №320/3537/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №320/3537/19 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №320/3537/19 відмовлено Офісу великих платників податків ДПС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020.
Вищезазначена сума бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 698 124 грн. та сума пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування в розмірі 1 056 381 грн. повернута позивачу на розрахунковий рахунок платника 14.04.2020.
Оскільки контролюючим органом не виконано обов'язок щодо вчинення дій на своєчасне повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту позовних вимог у даній справі, ТОВ "Овостар" просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню в розмірі 231 579, 19 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 02.07.2019 (дата з якої здійснюється нарахування пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування) по 14.04.2020 (дата надходження бюджетного відшкодування та пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування станом на 01.07.2019) включно.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 231 579,19 грн. за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ за період з 02.07.2019 по 14.04.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи підтверджують наявність права у позивача на виплату пені в розмірі 231 579,19 грн., яка нарахована на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 02.07.2019 по 14.04.2020 включно.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за квітень 2016 року за період з 02.07.2019 по 14.04.2020, оскільки частково стягнута пеня за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 06.07.2016 по 01.07.2019 включно.
Даний факт підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 у справі № 320/3537/19, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 та від 21.10.2020, а також ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.10.2020.
Згідно з положеннями статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що положення п. 200.23 ст. 200 ПК України передбачають обрахунок розміру пені виходячи із облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої облікової ставки. Право на нарахування пені виникає за кожен день прострочення відшкодування включаючи день погашення, у зв'язку із чим моментом виникнення пені є кожен день прострочення.
Отже, при розрахунку пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, чинна на момент виникнення пені за кожен день прострочення бюджетного відшкодування, включаючи день погашення.
Аналогічна правова позиція також висловлена в постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №822/1268/17 та від 15.05.2019 у справі №802/3978/15-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 06.06.2019 №392-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 07.06.2019 по 18.07.2019 становить 17,5%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2019 №493-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 19.07.2019 по 05.09.2019 становить 17,0%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.09.2019 №645-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 06.09.2019 по 24.10.2019 становить 16,5%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 24.10.2019 №797-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 25.10.2019 по 12.12.2019 становить 15,5%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.12.2019 №925-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 13.12.2019 по 30.01.2020 становить 13,5%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 30.01.2020 №76-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 31.01.2020 по 12.03.2020 становить 11,0%.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.03.2020 №172-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки НБУ з 13.03.2020 по 14.04.2020 становить 10,0%.
Отже, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, в період з 02.07.2019 по 18.07.2019 пеня складає 21,0 % (17,5% (рішення Правління Національного банку України від 06.06.2019 №392-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 21,0 % / 365 = 0,05753425%.
Кількість днів прострочення з 02.07.2019 по 18.07.2019 включно становить 17 днів.
Отже, сума пені за період з 02.07.2019 по 18.07.2019 становить: 1 698 124 грн. * 0,05753425% * 17 днів = 16609,05 грн.
За період з 19.07.2019 по 05.09.2019, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 20,4 % (17,0% (рішення Правління Національного банку України від 18.07.2019 №493-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 20,4 % / 365 = 0,05589041 %.
Кількість днів прострочення з 19.07.2019 по 05.09.2019 включно становить 49 днів.
Отже, сума пені за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 становить: 1698124 грн. * 0,05589041% * 49 днів = 46505,33 грн.
За період з 06.09.2019 по 24.10.2019, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 19,8 % (16,5% (рішення Правління Національного банку України від 05.09.2019 №645-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 19,8 % / 365 = 0,05424658 %.
Кількість днів прострочення з 06.09.2019 по 24.10.2019 включно становить 49 днів.
Отже, сума пені за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 становить: 1698124 грн. * 0,05424658 % * 49 днів = 45137,54 грн.
За період з 25.10.2019 по 12.12.2019, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 18,6 % (15,5% (рішення Правління Національного банку України від 24.10.2019 №797-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 18,6 % / 365 = 0,05095890 %.
Кількість днів прострочення з 25.10.2019 по 12.12.2019 включно становить 49 днів.
Отже, сума пені за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 становить: 1698124 грн. * 0,05095890% * 49 днів = 42401,92 грн.
За період з 13.12.2019 по 30.01.2020, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 16,2 % (13,5% (рішення Правління Національного банку України від 12.12.2019 №925-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 16,2 % / 366 = 0,04426230 %.
Кількість днів прострочення з 13.12.2019 по 30.01.2020 включно становить 49 днів.
Отже, сума пені за період з 13.12.2019 по 30.01.2020 становить: 1698124 грн. * 0,04426230% * 49 днів = 36829,80 грн.
За період з 31.01.2020 по 12.03.2020, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 13,2 % (11,0% (рішення Правління Національного банку України від 30.01.2020 №76-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 13,2 % / 366 = 0,03606557 %.
Кількість днів прострочення з 31.01.2020 по 12.03.2020 включно становить 42 днів.
Отже, сума пені за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 становить: 1698124 грн. * 0,03606557% * 42 днів = 25722,40 грн.
За період з 13.03.2020 по 14.04.2020, з урахуванням приписів п. 200.23 ст. 200 ПК України щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, пеня складає 12,0 % (10,0% (рішення Правління Національного банку України від 12.03.2020 №172-рш) * 120%).
Розмір пені в день становить: 12,0 % / 366 = 0,03278689 %.
Кількість днів прострочення з 13.03.2020 по 14.04.2020 включно становить 33 днів.
Отже, сума пені за період з 13.03.2020 по 14.04.2020 становить: 1698124 грн. * 0,03278689% * 33 днів = 18373,15 грн.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що сума пені за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за період з 02.07.2019 по 14.04.2020 включно складає 231579,19 грн. (16609,05 грн. + 46505,33 грн. + 45137,54 грн. + 42401,92 грн. + 36829,80 грн. + 25722,40 грн. + 18373,15 грн.)
Колегія суддів звертає увагу, що заперечень щодо розрахунку пені апеляційна скарга не містить.
Більше того, не містить апеляційна скарга і належних та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, у частині наявності підстав для стягнення пені у вказаній сумі за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 231579,19 грн. за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ за період з 02.07.2019 по 14.04.2020 включно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем процесуального строку для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.18 та пп. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника у строк та спосіб, визначених ПК України; пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.
Держава не встановила граничний строк вчинення дій з реалізації механізму бюджетного відшкодування. Жодна із редакцій Податкового кодексу України та підзаконних нормативних актів не передбачала алгоритму, за яким платник податків, який домігся в судовому або адміністративному порядку офіційного підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, був би зобов'язаний вживати будь-які подальші активні дії чи заходи з метою їх фактичного отримання. Подальші дії зобов'язального характеру передбачені лише з боку держави в особі її уповноважених органів. Таким чином, усі зазначені фактори, від яких залежить ефективне поновлення прав позивача, перебувають у межах контролю держави.
Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п. 200.23 ст.200 ПК України нараховується пеня.
Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень п. 102.4 ст.102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.
Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
У судовій практиці Верховного Суду була сформована стала судова практика, відповідно до якої позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18, від 30.05.2019р. у справі №819/3144/15, від 09.10.2018р. у справі №817/1828/17, від 17.04.2018р. по справі №816/1369/17, від 11.09.2018р. у справі № 812/103/15, від 14.03.2019р. у справі №822/553/17, від 11.04.2019р. у справі №810/1228/17, від 02.04.2019р. у справі № 810/1198/16.
Таким чином, під час винесення рішення від 14.02.2023 Київський окружний адміністративний суд діяв у відповідності до приписів матеріального та процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що пропуск процесуального строку для звернення до суду із вимогами про стягнення пені апелянтом обґрунтовується також правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19.
Так, згідно із п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 відступлено від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №280/4452/18 та висловлено нову правову позицію, відповідно до якої платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, у даній постанові Велика Палата Верховного Суду не визначила з якого конкретно моменту позивач дізнався або мав дізнатися про порушення свого права з метою обрахування процесуальних строків для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення пені.
Тобто, зазначеною вище постановою докорінно змінено судову практику в частині обчислення процесуальних строків для стягнення пені у судовому порядку з 1095 календарних днів до шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, апелянтом в апеляційній скарзі не враховано, що перехідний період для забезпечення права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду.
Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення відповідного рішення.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, КАС ВС від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21 та КАС ВС від 27.07.2021 у справі № 580/3400/20.
Беручи до уваги, що позивач у даній справі звернувся до адміністративного суду із позовом у травні 2021 року, колегія суддів вважає, що правовий висновок щодо звернення до суду у шестимісячний строк, висловлений у п.104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, у даній справі не підлягає застосуванню.
Будь-яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків.
Враховуючи вищезазначене, зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи.
В тому числі, презумпція сформульована як принцип у п.4.1.4 ст. 4 ПК України. Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, вона закріплена як спеціальна норма у п. 56.21 ст. 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею яка наголошує що у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми п.56.21 ст.56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосована не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Більш того, під час винесення спірного судового рішення від 14.02.2023 Київський окружний адміністративний суд у будь-якому випадку не міг врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що відповідно до офіційного веб - порталу «Єдиний державний реєстр судових рішень» повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зареєстрований та опублікований 15.02.2023, тобто на наступний день після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.