ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/11099/22 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 357,62 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно в сумі 121 013,92 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року провадження у справі №320/11099/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності закрито.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи №320/12006/21 судом досліджувалося виключно питання застосування базового місяця в період до 27.02.2018 та поточна індексація з 01.03.2018 внаслідок перевищення порогу індексації в 103%, однак не фіксована величина індексації з 01.03.2018. Посилаючись на ряд позицій Верховного Суду зазначає, що судом не було враховано відмінність підстав позову у справі №320/12006/21 та №320/11099/22, що також свідчить про помилковість постановленої ухвали.
У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи без його участі.
У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У поданому 06 квітня 2023 року клопотанні позивач просить врахувати при прийнятті рішення правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Київським окружним адміністративним судом у межах справи №320/12006/21 розглядався позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування червня 2015 року та квітня 2017 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 68239 гривень 25 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4357 гривня 62 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4357 гривня 62 копійки за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно в сумі 122856 гривень 77 копійок відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі №320/12006/21 адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування червня 2015 року та квітня 2017 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року - без змін.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року.
У зв'язку з викладеним до суду першої інстанції Військовою частиною НОМЕР_1 було подано 10 січня 2023 року клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року клопотання представника відповідача було задоволено та закрито провадження у справі №320/11099/22 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Постановляючи таку ухвалу, суд зазначив, що вимоги позивача щодо невиплати йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, вже були вирішені судом по суті в межах іншої справи, рішення в якій набрало законної сили.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанцій дійшов висновку, що спірні правовідносини вже досліджувалися в межах справи № 320/12006/21, за результатом розгляду якої Київським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 21 лютого 2022 року, яке набрало законної сили.
Тобто, за висновком суду першої інстанції, існують правові підстави для закриття провадження у справі, оскільки наявне судове рішення у справі № 320/12006/21, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду у межах справи №320/12006/21 були позовні вимоги позивача, зокрема, про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4357 гривня 62 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4357 гривня 62 копійки за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно в сумі 122856 гривень 77 копійок відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовляючи у задоволенні указаних позовних вимог, Київський окружний адміністративний суд у справі №320/12006/21 мотивував своє рішення тим, що, по-перше, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103%, по-друге, положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у спірний період, а саме з 01.03.2018 по 06.07.2020 не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації», а тому позовні вимоги позивача у цій частині ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
З аналогічних мотивів виходив й Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи постановою від 12 жовтня 2022 року згадане вище рішення суду першої інстанції у справі №320/12006/21 без змін.
Отже, рішеннями судів, які набрали законної сили, було встановлено відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 06.07.2020. Відтак, всупереч доводів апеляційної скарги, суди під час розгляду справи №320/12006/21 не визнали відповідні позовні вимоги передчасними, оскільки, вирішивши їх по суті, вказали на відсутність у позивача відповідного права.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 06.07.2020 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 320/12006/21.
Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, про нетотожність позову у цій справі та справі № 320/12006/21, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються перерахунку нарахованої та виплаченої з порушенням вимог Порядку № 1078 суми індексації грошового забезпечення, який здійснювався відповідачем на виконання судового рішення та бездіяльності відповідача щодо не застосування при цьому положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Водночас, судова колегія звертає увагу, що судовим рішенням у справі №320/12006/21 вже надано оцінку бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 357,62 грн за період з 01.03.2018 по 06.07.2020 включно відповідно до означених положень Порядку №1078.
На користь цього висновку свідчить й те, що аналіз змісту доданих до позовної заяви документів вказує на те, що всі вони вже були предметом судового розгляду та оцінки у межах справи №320/12006/21. Відтак часткове викладення в інший спосіб позовних вимог та підстав позову жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі з підстав п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 440/8966/22.
Посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, судова колегія вважає помилковим, оскільки у цій справі судом касаційної інстанції було встановлено, що в межах іншої справи було визнано право позивача на отримання індексації з урахуванням базового місяця, однак не вирішувалося питання щодо фіксованої суми індексації. Водночас, у справі №320/12006/21, як було встановлено раніше, судами було встановлено відсутність у позивача відповідного права взагалі, що робить нерелевантною згадану позицію Верховного Суду до спірних правовідносин. З аналогічних підстав судом апеляційної інстанції не можуть бути враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2022 року у справі №420/18920/21.
Також безпідставним є твердження апелянта про необхідність врахування при вирішенні спірного питання позицій Верховного Суду у справах №400/1119/21 (постанова від 28 вересня 2022 року), №560/3965/21 (постанова від 28 вересня 2022 року), №440/9802/21 (постанова від 21 січня 2022 року), №420/3121/22 (постанова від 14 вересня 2022 року), №400/3826/21 (постанова від 23 березня 2023 року), оскільки вони стосуються питань правильності застосування норм матеріального, а не, як у спірному випадку, норм процесуального права.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна